Ухвала

від 04.09.2023 по справі 380/20306/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 вересня 2023 рокусправа № 380/20306/23

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМНІ ТРЕЙД» (місцезнаходження: 81500, Львівська область, м.Городок, вул.Перемишлянська, 16-А, код ЄДРПОУ 41134457) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.01.2022 року № 3666838/41134457;

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області зареєструвати датою подання виписаний ТОВ «ОМНІ ТРЕЙД» розрахунок коригування № 1 від 01.12.2021 до податкової накладної №88 від 30.11.2021.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить недоліки з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

1. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 гривень.

З прохальної частини позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовну вимогу не майнового характеру, а отже за подання даного позову до суду сума судового збору складає 2684,00 грн.

Як встановлено суддею, позивачем до позовної заяви долучено квитанцію №1131-9772-0539-6214 від 07.03.2022 про сплату судового збору в сумі 2481,00 грн. Однак згідно довідки від 29.08.2023, складеної начальником відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярія), при внесенні даних стосовно сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №380/20306/23 комп`ютерною програмою «Діловодство спеціалізованого суду» надано інформацію про те, що «Номер платіжного документа вже внесений до бази даних» по справі №380/5314/22 судді Лунь З.І.

З огляду на вищенаведене суддею не враховується додану позивачем до позовної заяви квитанцію №1131-9772-0539-6214 від 07.03.2022 про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн., оскільки така є підтвердженням сплати судового збору при поданні позовної заяви у справі №380/5314/22 судді Лунь З.І., а відтак не може вважатися належною сплатою судового збору у справі №380/20306/23.

А тому, з метою усунення даного недоліку позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 2684,00 грн. та надати суду докази його сплати.

2. Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суддя зазначає, що за приписами статті 122 КАС України, строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Суддя встановила, що позивач просить визнати протиправними і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.01.2022 року № 3666838/41134457, яким відмовлено позивачу у реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування № 1 від 01.12.2021 до податкової накладної №88 від 30.11.2021.

Враховуючи те, що про порушення свого права позивач міг дізнатись саме з моменту винесення рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області 18.01.2022, строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами сплив 17.07.2022.

До Львівського окружного адміністративного суду позивач звернувся 29.08.2023, що свідчить про пропуск ним шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Водночас представник позивача у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду. Обгрунтовує пропуск строку звернення до суду тим, що суддею Лунь З.І. у справі №380/5314/22 було винесено ухвалу від 14.03.2022 про повернення позовної заяви внаслідок того, що повноваження представника позивача на підписання позовної заяви не було підтверджено належними доказами. Окрім цього, суд повернув позовну заяву позивачу за юридичною, а не за фактичною адресою місця знаходження. Також представник позивача вказує, що у липні 2023 року суддя Хома О.П. у справі №380/15795/23 залишила без руху повторно подану позивачем позовну заяву. Через те, що первинні матеріали через значний сплив часу були за архівовані підприємством, позивач не зміг вчасно відреагувати на вказану ухвалу, що стало причиною її повернення. Представник позивача зазначив, що повернута позовна заява перебувала 16 місяців у поштовому відділенні без належного повідомлення про це позивача.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду з мотивів, зазначених представником позивача у позовній заяві, суддя відзначає наступне.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суддя зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно -правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, суддя враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.

Суддя вказує, що позивачем не оскаржувались ухвали суддів Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2022 у справі №380/5314/22 та від 14.08.2023 у справі №380/15795/23 про повернення позовної заяви, що свідчить про фактичну згоду позивача із мотивами, викладеними у таких ухвалах.

Щодо того, що повернута суддею позовна заява у справі №380/5314/22 перебувала у відділенні поштового зв`язку більше 16 місяців суддя зазначає, що саме на сторін покладається обов`язок в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Наведене узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України».

Окрім цього Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, суддя висновує, що зазначені представником позивача обставини, якими обґрунтовується поважність причин пропуску строку звернення до суду мають абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Отже, з метою усунення даного недоліку позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин, які могли слугувати підставою для пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачам надати строк для усунення її недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

п о с т а н о в и л а:

залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали десять днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЖелік О.М.