Рішення

від 05.09.2023 по справі 440/2730/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/2730/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" (надалі також відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Особняк Трофименка" по вул. Кричевського, 11 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що охоронний договір на вказаний об`єкт не укладено, звернення від власника будівлі про укладення охоронного договору до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не надходило, чим порушено інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини та може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копія ухвали суду від 21.03.2023 надіслана судом на адресу відповідача, а саме: вул. Кричевського, буд. 11, м. Полтава, Полтавська область, 36000, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, повернута до суду поштовою організацією з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача" 29.03.2023 та 31.05.2023.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 24.02.1993 "Про доповнення до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого одинадцятою сесією міської Ради народних депутатів", надано статус пам`ятників історії та архітектури місцевого значення спорудам згідно додатку в тому числі "Особняк Трофименка", розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 32-34/.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 №529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" внесено зміни в розпорядчу частину та затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, в який внесена будівля - "Особняк Трофименка" за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Департаменту культури і туризму Полтавської міської ради від 21.11.2022 № 01-11-01-24/1277 було повідомлено відповідача про необхідність укладання охоронного договору щодо будівлі " ОСОБА_1 " по АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником даного об`єкту є ТОВ "Будформа 2022" (ідентифікаційний код 44494383)/а.с.23/.

З огляду на ці обставини позивач заявляє про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що може призвезти до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності, у зв`язку з чим і поданий цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон №1697-VII) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вже зробив правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, у постанові від 12.08.2020 у справі № 820/1381/17 не знайшов підстав для відступу від такого висновку.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі за текстом - Закон №1805-III), у преамбулі якого передбачено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону №1805-III зазначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону; а пунктом 5 вказаного розділу визнано таким, що втратив чинність Закон Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури".

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною третьою статті 23 Закону №1805-III встановлено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі за текстом - Порядок №1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму. Охоронний договір, що укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, за висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 24.02.1993 "Про доповнення до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого 11 сесією міської Ради народних депутатів" надано статус пам`ятників історії і архітектури місцевого значення спорудам згідно з додатком, у тому числі "Особняк Трофименка" по АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 за № 529 затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, у який внесена зазначена будівля " ОСОБА_1 " по АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, будівля за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022".

Таким чином, будівля « ОСОБА_1 » по АДРЕСА_1 має статус пам`ятки культурної спадщини та є об`єктом правового регулювання Закону №1805-III.

Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та підтриманий у постанові від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.

Суд зауважує, що станом на момент розгляду справи відповідач, свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III, не виконав.

Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ним охоронного договору щодо будівлі « ОСОБА_1 » по АДРЕСА_1 , з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму. Поряд з державним інтересом наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог статті 23 Закону №1805-III.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Особняк Трофименка" по АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

За таких обставин, оцінивши докази наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" належить задовольнити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (майдан Незалежності, буд. 5, м. Полтава, Полтавська область, 36003, код ЄДРПОУ 43434119) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" (вул. Кричевського, буд. 11, м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 44494383) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будформа 2022" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Особняк Трофименка" по АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко