Рішення

від 05.09.2023 по справі 460/13836/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2023 року м. Рівне№460/13836/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгівельно-інвестиційна компанія" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська торгівельно-інвестиційна компанія» (далі ТОВ «Київська ТІК», позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №209317000702 від 17.03.2023 року.

Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що ним документально підтверджено факт правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Термолайн Преміум». Вказує про реальне здійснення ним господарських операцій з придбання товару, оскільки відбулися об`єктивні зміни складу активів, товар придбано з метою використання у господарській діяльності та позивач підтвердив факт отримання товару від ТОВ «Термолайн Преміум» належними та допустимими доказами, що описані в акті перевірки, а також підтвердив рух активів за наслідками отримання таких товарів згідно банківських документів. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Вказує, що податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі наведеного, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 14.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти їхнього задоволення. На обґрунтування своїх заперечень зазначав, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковим контрагентом, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, а саме з: ТОВ «Термолайн Преміум». Операції між ТОВ «Термолайн Преміум» та ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія» не підтверджуються стосовно врахування трудових ресурсів та активів, які необхідні для постачання товарів або здійснення діяльності. Про це свідчать ознаки нереальності проведених господарських операцій постачальників ТОВ «Термолайн Преміум» та неможливості ним постачати ТМЦ. Перевіркою встановлено, що надані до перевірки первинні документи не підтверджують джерело походження виробника товарів, а також фактичний рух ТМЦ, придбання яких задокументовано видатковими накладними від ТОВ «Термолайн Преміум» та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання до ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія».

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом досліджено наявні у справі докази та з`ясовано наступне.

В період з 06.02.2023 року по 14.02.2023 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія» (код 37569334) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах, а саме листопад 2022 року (№9274592420 від 12.12.2022).

За результатами такої перевірки було складено акт №1434/Ж5/17-00-07-02/37569334 від 17.02.2023 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198. п. 201.10 ст. 201, та п. 200.4 ст. 200 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено від`ємне значення з ПДВ згідно податкової декларації за серпень 2022 року на загальну суму 107 667 грн.

Позивачем було подано заперечення на висновки, обставини та дані, викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1434/Ж5/17-00-07-02/37569334 від 17.02.2023 року, проте, відповіддю №1919/Ж12/17-00-07-02 від 14.03.2023 року висновки акту залишені без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №209317000702 від 17.03.2023 року (помилково зазначено 17.03.2022 року), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 107 667 грн.

Позивач оскаржив таке рішення до ДПС України, яке рішенням №12864/6/99-00-06-01-01-06 від 24.05.2023 року залишило його без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно акту перевірки, операції між ТОВ «Термолайн Преміум» та ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія» не підтверджуються стосовно врахування трудових ресурсів та активів, які необхідні для постачання товарів або здійснення діяльності. Про це свідчать ознаки нереальності проведених господарських операцій постачальників ТОВ «ТЕРМОЛАЙН ПРЕМІУМ» та неможливості ним постачати ТМЦ.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що надані до перевірки первинні документи не підтверджують джерело походження виробника товарів, а також фактичний рух ТМЦ, придбання яких задокументовано видатковими накладними від ТОВ «ТЕРМОЛАЙН ПРЕМІУМ» та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання до ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія».

Тобто, згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «Термолайн Преміум» не міг поставити для ТОВ «Київська ТІК» товар (тирсу), оскільки у ТОВ «Термолайн Преміум» недостатньо трудових ресурсів та активів, необхідних для такої поставки.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

ТОВ «Київська ТІК» підтвердило факт отримання товарів від ТОВ «Термолайн Преміум» наданими до перевірки та матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме: договором поставки №18-01/22 від 17.01.2022 року, згідно якого, ТОВ «Термолайн Преміум» (Продавець) здійснило поставку позивачу товару (тирси) згідно видаткових накладних №ВН-0000017 від 19.08.2022 року, №ВН-0000018 від 19.08.2022 року, №ВН-0000022 від 22.08.2022 року, №ВН-0000023 від 23.08.2022 року, №ВН-0000024 від 23.08.2022 року, №ВН-0000025 від 24.08.2022 року, №ВН-0000026 від 25.08.2022 року, №ВН-0000027 від 25.08.2022 року, №ВН-0000028 від 26.08.2022 року.

Перевезення вантажу здійснювалося згідно товарно-транспортних накладних №17 від 19.08.2022 року, №18 від 19.08.2022 року, №22 від 22.08.2022 року, №23 від 23.08.2022 року, №24 від 23.08.2022 року, №25 від 24.08.2022 року, №26 від 25.08.2022 року, №27 від 25.08.2022 року, №28 від 26.08.2022 року.

Оплата за товар здійснювалася згідно платіжних доручень №363 від 07.09.2022 року, №364 від 08.06.2022 року, №373 від 09.09.2022 року та №376 від 12.09.2022 року.

По першій події (поставка товару) ТОВ «Термолайн Преміум» здійснило реєстрацію податкових накладних №17 від 19.08.2022 року, №18 від 19.08.2022 року, №22 від 22.08.2022 року, №23 від 23.08.2022 року, №24 від 23.08.2022 року, №25 від 24.08.2022 року, №26 від 25.08.2022 року, №27 від 25.08.2022 року.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Термолайн Преміум» підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, суд зазначає, що зустрічних звірок податкового органу із ТОВ «Термолайн Преміум» не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі за №802/31/17-а, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення актів про неможливість проведення звірок будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2022 року по справі №160/3364/19, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а, суд дійшов правильних висновків про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону №996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Суд зазначає, що на момент укладання договору поставки, здійснення поставки, реєстрації податкових накладних ТОВ «Термолайн Преміум» не фігурував у кримінальних справах, не відповідав критеріям ризиковості платників податків, був сумлінним контрагентом. В акті перевірки не наведено даних про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Термолайн Преміум».

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, акт перевірки посилань на такі докази не містить.

Слід також відзначити, що контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій та реєстрації податкових накладних належним чином зареєстровані у ЄДР та зареєстрованим платником ПДВ, установчі документи зазначеного контрагента на момент здійснення господарських операцій з позивачем не були визнані недійсними.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18.

Твердження в акті перевірки про те, що протягом 2022 року ТОВ «Термолайн Преміум» не здійснювало придбання тирси від суб`єктів господарювання не спростовує можливості його придбання у попередніх періодах. Крім того, самим же актом перевірки встановлено придбання тирси у ТОВ «Форест-МКСК» в кількості 240 м.куб.

Щодо внесення в ТТН відомостей про перевізників та водіїв, то суд враховує, що такі відомості вносилися ТОВ «Термолайн Преміум», оскільки згідно п. 2.3 Договору поставки №18-01/22 від 17.01.2022 року саме за рахунок продавця здійснювалися транспортні послуги. Тому, враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду, саме на ТОВ «Термолайн Преміум» лежить відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних.

Крім того, стверджуючи про нереальність господарських операцій позивача з придбання ТМЦ у ТОВ «Термолайн Преміум» та враховуючи у зв`язку з цим відповідні первинні документи, якими такі операції оформлені в документообігу ТОВ «Київська ТІК», відповідач не мав права використовувати дані таких первинних документів, зокрема тих, якими визначено вартість ТМЦ, що таким контрагентом постачаються.

Згідно з п.21 П(с)БО 15 «Дохід», дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Як правило, справедлива вартість це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на визначену дату. Визначення справедливої вартості окремих видів запасів наведено в додатку до П(с)БО 19, де справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Так, якщо підприємство отримає товар і планує надалі пустити його на продаж, то справедливою вартістю визнається ціна його реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки. Якщо ж для підприємства безоплатно отриманий актив згодиться як витратний матеріал, то його справедлива вартість визначається на рівні купівельної вартості на аналогічні товари.

В той же час, акт перевірки не містить жодних відомостей з покликанням на відповідні докази, розрахунки та нормативні акти, з урахуванням яких перевіряючими визначено справедливу вартість таких безоплатно отриманих активів. Натомість інспектори справедливу вартість безоплатно отриманих ТОВ «Київська ТІК» активів визначено на тому ж рівні, що дорівнює тій вартості, за якою їх придбав у ТОВ «Термолайн Преміум» на платній, а не на безоплатній основі.

Крім того, ставлячи під сумнів господарські операції ТОВ «Київська ТІК» з придбання ТМЦ у ТОВ «Термолайн Преміум», відповідач був зобов`язаний направити вказаному контрагенту письмовий запит про надання документального підтвердження походження ТМЦ за вказаними операціями, а за необхідності ще й ініціювати у нього позапланову перевірку.

Так, згідно з пп. 78.1.1., пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, при наявності податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, а також при виявлені недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки ТОВ «Термолайн Преміум» зареєструвало в ЄРПН податкові накладні, виписані в адресу ТОВ «Київська ТІК» та задекларувало відповідні суми ПДВ у складі свого податкового зобов`язання відповідних звітних періодів, то висновки про нереальність господарських операцій, зроблені під час перевірки покупця ТМЦ, зумовлюють аналогічні висновки і щодо продавців таких ТМЦ, а відтак породжують висновки про недостовірність їхньої податкової звітності, зокрема з ПДВ.

В той же час, податковий орган не виконав свого обов`язку і не направив контрагенту ТОВ «Київська ТІК» відповідні письмові запити, обмежившись натомість загальною інформацією, що міститься в базах даних ДПС.

Також слід зазначити, що відомості з баз даних ДПС можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки платників податків у встановленому законом порядку, однак не є самостійною підставою для визначення податкових зобов`язань. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному продукті податкового органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

В акті перевірки податковими ревізорами наведено інформацію, отриману з інформаційних систем, без наявності фактичного проведення податкової перевірки суб`єктів господарювання щодо яких надано інформацію, у зв`язку із вищевикладеним обґрунтування висновків перевірки на основі вищевказаних «узагальнень» є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №802/31/17-а, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, в акті перевірки не наведено жодного належного і допустимого письмового доказу, який би підтверджував його висновки про нереальність та про нікчемність операцій купівлі-продажу товарів у ТОВ «Термолайн Преміум».

Окремо слід зауважити, що господарські операції між ТОВ «Київська ТІК» та ТОВ «Термолайн Преміум» відбувалися раніше, ніж податковим органом було прийнято рішення про включення його до переліку ризикових платників.

Що стосується кількості штатних працівників чи об`єктів власного та/або орендованого нерухомого майна, чи транспортних засобів, то повідомлена відповідачем з власних інформаційних ресурсів інформація щодо цього неспроможна довести нереальність господарських операцій з купівлі-продажу тирси. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 зазначала, що відсутність у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для ТОВ «Київська ТІК» правових наслідків, обумовлених відповідним правочином.

Фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, ТОВ «Київська ТІК» підтверджено, а перевіряючим в акті перевірки не спростовано факт використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Київська ТІК» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.

За таких обставин, спростовуються висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 284 від 05.06.2023, в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгівельно-інвестиційна компанія" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 209317000702 від 17.03.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгівельно-інвестиційна компанія" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 вересня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська торгівельно - інвестиційна компанія" (вул. Білківська, 1В/3, с. Зірне, Рівненський район, Рівненська область, 34609, ЄДРПОУ/РНОКПП 37569334)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Д.П. Зозуля