Ухвала

від 04.09.2023 по справі 520/1375/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2023 р.Справа № 520/1375/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про відстрочення сплати судового збору у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року по справі № 520/1375/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невель"

до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Невель" до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Рівненській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 8052,00 грн.

28.08.2023 за допомогою системи "Електронний суд" від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого відповідач вказує, що внаслідок запровадження військового стану, по рахунку за КВЕК 2800 ("судовий збір", за яким здійсюються видатки для сплати судового збору) фінансування не здійснюється в належному обсягу. На підтвердження обставин відсутності коштів для сплати судового збору в розмірі 8052,00 грн за подання апеляційної скарги у справі №520/1375/23 апелянт додає виписку з рахунку від 25.08.2023, відповідно до якої по рахунку Головного управління ДПС у Рівненській області згідно КЕКВ 2800 "Судовий збір" залишок коштів - 510,41 грн. Відтак, контролюючий орган об`єктивно позбавлений можливості щодо сплати судового збору в судових справах. Таким чином, з посиланням на ведення активних бойових дій на території України, внаслідок чого здійснюється переорієнтування бюджету країни на військові цілі та здійснення найнеобхідніших соціальних видатків, спрямованих на підтримку життєдіяльності населення, з посиланням на ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі 0940/2276/18 та на приписи ст. 133 КАС України, просить суд відстрочити сплату судових витрат та розглянути апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 по справі №520/1375/23 по суті.

Надаючи оцінку поданому клопотанню, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Таким чином, надання апелянтом належних та допустимих доказів відсутності матеріальних ресурсів на момент звернення з апеляційною скаргою є визначальним для прийняття судом рішення у відповідності до ст.133 КАС України.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження обставин відсутності коштів для сплати судового збору в розмірі 8052,00 грн за подання апеляційної скарги у справі №520/1375/23 апелянт додає виписку з рахунку від 25.08.2023, відповідно до якої по рахунку Головного управління ДПС у Рівненській області згідно КЕКВ 2800 "Судовий збір" залишок коштів - 510,41 грн, разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності чи недостатності коштів на сплату судового збору або наявності інших об`єктивних перешкод для сплати судового збору станом на дату подачі клопотання (28.08.2023).

Враховуючи дату подання апеляції (29.05.2023) та дату ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (18.08.2023), заявником не надано жодних доказів стосовно вжиття відповідних заходів щодо виділення з Державного бюджету України коштів на витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору по даній справі на виконання ухвали суду.

Інших обставин, окрім відсутності коштів, в клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено.

Лише відсутність коштів для сплати судового збору без вжиття відповідних заходів у строк, встановлений ухвалою суду від 18.08.2023, не може вважатися належною підставою для відстрочення сплати судового збору, тому клопотання не підлягає задоволенню.

Щодо посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеної від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18, в якій встановлено, що юридична особа не позбавлена права звернутися до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у вказаному рішенні суду касаційної інстанції, зазначено, що в нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи.

Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Щодо посилання апелянта на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023 року у справі №140/7749/22, якою Головному управлінню ДПС у Рівненській області суд відстрочив сплату судового збору у даній справі до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, законом встановлено обов`язкове застосування судами всіх інстанцій позицій, викладених у постановах Верховного Суду. Норми щодо обов`язкового застосування практики апеляційних судів законом не встановлюється.

За таких обставин, відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги за клопотанням відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 118, 119, 121, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 по справі № 520/1375/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невель" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Роз`яснити апелянту, що спосіб усунення недоліків поданої апеляційної скарги визначений в ухвалі суду від 18.08.2023.

Надати строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити апелянту, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Русанова В.Б. Жигилій С.П.