П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 496/2610/23
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення (ухвали)
складено 31.05.2023, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним висновку,-
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовною заявою до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, в якій просив визнати недійсним висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та обслуговування пацієнта ОСОБА_2 , 1990 року народження в медичних закладах Біляївського району та КНП "Одеський обласний медичний клінічний центр" Одеської обласної ради".
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 12.04.2023 р. справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про визнання висновку недійсним передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст.ст.5, 160, 161 КАС України та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви із приведеними у відповідність до п.4 ч.5 ст.160 та п.2 ч.1 ст.5 КАС України позовними вимогами та зазначенням власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними причинами пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
29.05.2023 р. до Одеського окружного адміністративного суду на виконання вказаної вище ухвали, від позивача надійшла уточнена позовна заява. Однак, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не надав.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним висновку разом з доданими документами повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 ст. 169 КАС України. Роз`яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем ОСОБА_1 на зазначену вище ухвалу подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У своїх доводах апелянт зазначив, що на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023р. про залишення позову без руху, ним було подано до суду першої інстанції уточнену позовну заяву про визнання протиправним та недійсним висновку КЕК КЕО Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації в якій вказано, що з позовом від 10.04.2023року. до Біляївського районного суд позивач звертався не з підстав захисту прав свобод та інтересів особи, а з підстав порушення процедури прийняття управлінських рішень, та, як він вважає, навів достатні обґрунтування своєї позиції, зокрема посилаючись на постанову Верховного Суду, витяги з якої були наведені у поданій позовній заяві. Однак, як далі вказує апелянт, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги наведені позивачем у позові та в уточненій позовній заяві обґрунтування й зауваження, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали про повернення позову. На думку апелянта, оскаржувана ухвала є упередженою, необ`єктивною та такою, що не відповідає завданням адміністративного судочинства, зокрема, з огляду на зауваження, висловлені позивачем в уточненій позовній заяві.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі приписів ст.ст. 311, 312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки про наявність підстав для повернення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом з пропуском встановленого процесуальним законом строку, не подав заяву про поновлення такого пропущеного строку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В силу вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.123 КАС України.
Згідно ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції, незважаючи на те, якими обставинами по суті мотивовано позовні вимоги, перш за все зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Положеннями п.9 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу, а саме також у разі неподання в зазначений строк заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.ч.6, 8 ст.169 КАС України).
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 висновку Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та обслуговування ОСОБА_3 , 1990 року народження, в медичних закладах Біляївського району та КНП «Одеський обласний медичний клінічний центр Одеської обласної ради», прийнятий на засіданні Комісії - 19.02.2021р.
Вказаний оскаржуваний висновок позивач отримав листом Департаменту охорони здоров`я від 07.04.2021р. №С69/292.
Однак, з даним позовом до Біляївського районного суду Одеської області звернувся лише 10.04.2023р., тобто з пропуском встановленого ст. 122 КАС України строку, що було встановлено судом першої інстанції, цілком ґрунтовно та у відповідності до вимог процесуального закону.
При цьому, до позову не було надано заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.
Такої заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом позивач не надав і на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023р. про залишення позову без руху.
Суд першої інстанції також ґрунтовно звернув увагу й на те, що ОСОБА_1 вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом (справа № 420/16212/22), у межах розгляду якого Одеським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 12.12.2022 р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.11.2022 р. про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним висновку повернуто позивачу.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 р. залишено без змін.
Тобто, факт пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Даний факт не заперечуються і позивачем у поданих безпосередньо самому позові та також і в уточненій позовній заяві від 29.05.2023 р.
При цьому, як вбачається з позову та уточненої позовної заяви, позивач висловив свою думку щодо питання дотримання строків, встановлених ст.122 КАС України вказавши, що при попередньому зверненні до суду з таким же позовом, та також із пропуском встановленого строку для звернення до адміністративного суду, позивач вже звертався з приводу поновлення пропущеного строку на звернення за захистом прав та свобод і суд відмовив в продовженні процесуального строку, відтак, на думку позивача, не має сенсу у повторному проханні про продовження такого строку. При цьому, він також зауважив, що звертається з цим позовом до суду не з підстав захисту прав, свобод та інтересів особи, а з підстав порушення процедури прийняття управлінського рішення, вказуючи в тому числі на отримання 16.02.2023р. копії наказу №928 Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, з аналізу якого з урахуванням п.1 оскаржуваного Висновку вбачається, на думку позивача, вбачається невідповідність персонального складу КЕК ДОЗ, та підстав відповідно до яких виданий наказ.
На наведені обставини зокрема також апелянт звертає увагу й у апеляційній скарзі. Однак, такі доводи скаржника не є доцільними у даному випадку, не ґрунтуються на нормах КАС України, спростовуються вищенаведеним. В свою чергу, отримання копії наказу №928 Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, на який посилався позивач у позові, на переконання колегії суддів, не змінює моменту, з якого почався для позивача ОСОБА_1 перебіг строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження спірного Висновку.
Підсумовуючи усе наведене вище у сукупності, оскільки, даний позов ОСОБА_1 подано з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивач не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням поважності причин пропуску такого строку, у розумінні п.9 ч. 4 ст.169 КАС України, позовна заява ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами підлягає поверненню позивачу, як то передбачено ч.2 ст.123 КАС України, про що вірного висновку в оскаржуваній ухвалі дійшов суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги на правомірність прийнятої ухвали суду не впливають та висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви постановлена у повній відповідності до вимог п.9 ч. 4 ст. 169, ч.2 ст.123 КАС України та відповідає приписам ст.242 КАС України.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації ОСОБА_1 свого права на судовий захист.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду від 31.05.2023р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241-243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №496/2610/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2023 |
Оприлюднено | 07.09.2023 |
Номер документу | 113244264 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Танасогло Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні