Постанова

від 04.09.2023 по справі 300/19/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/19/23 пров. № А/857/7116/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод",

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (суддя Панікар І.В., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначена),

в адміністративній справі №300/19/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод",

про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2023 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, за період з грудня 2021 року по грудень 2022 року в розмірі 351345,29 грн..

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за грудень 2021 року та за період жовтень-грудень 2022 року в розмірі 351345,29 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду ухвалене без урахування всіх наявних обставин справи та письмових доказів, а також містить хибні й безпідставні мотиви в сукупності з некоректно застосованими законодавчими нормами, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем не підтверджено допустимими доказами понесені витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які він вимагає відшкодувати, а пенсіонерами, яким виплачено пенсію та яких позивач вказує як працівників АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», було здобуто пільговий стаж також і на інших підприємствах, що вимагає пропорційного відшкодування відносно здобутого пенсіонерами пільгового стажу, вказує на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, не вказавши про задоволення позову в частині та порушив принцип диспозитивності. А саме, зазначає, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя. Крім цього,апелянт вказує на те, що станом на час подання позову не отримав повідомлення позивача про необхідність відшкодування вказаних витрат за вказаний період. В матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу вимоги чи листа на підставі якого відповідач зобов`язаний був нести оплату по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому звернення в суд є передчасним. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, оскільки суд не вірно застосував норми законодавства при призначенні пільгових пенсій деяким пенсіонерам, що призвело до порушення п.п. «б» - «з»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 23.03.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не погодився із доводами апеляційної скарги відповідача та подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції вірно досліджено докази та обґрунтовано винесено судове рішення у вказаній справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» зареєстроване як юридична особа, перебуває у позивача на обліку, як платник страхових внесків.

Колишнім працівникам відповідача, які здобули відповідний стаж роботи у АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку, призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах по списку № 1 і списку № 2 відповідно до пунктів "а", "б"-"з"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", витрати на виплату та доставку яких за грудень 2021 року та за період жовтень-грудень 2022 року позивачем понесено в загальному розмірі 351345,29 грн. (а.с.4).

Позивач на адресу відповідача надсилав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (а.с. 6-10, 12, 19-24, 30-35, 42-47).

Також розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"та пунктів 2-8 частини 2статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(а.с. 11, 13-17, 25-28, 36-39, 48-51).

Надсилання розрахунків позивачем підтверджуються супровідними листами що направлені АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" від 10.10.2022 за №0900-0604-8/34877 (а.с.18), від 09.11.2022 за №0900-0604-8/38526 (а.с.29) та від 09.12.2022 за №0900-0604-8/42436 (а.с.40) за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, відповідач у передбачені строки не здійснив відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за вказаний вище період.

Загальна сума несплаченої заборгованості з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах та понесених Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області становить 351345, 29 гривень.

Відповідач звернувся до суду із цим адміністративними позовом про стягнення заборгованості щодо відшкодування сум витрат на виплату і доставку пенсій.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюютьсяЗаконом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі - Закон №1788-ХІІ),Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-ІV) таІнструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» №21-1(далі-Інструкція №21-1).

Статтею 13 Закону №1788-ХІІвизначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- пункт "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- пункти "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

За приписами частини 2Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормамиЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченогоЗаконом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами пункту 16Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі -Інструкція №21-1, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту291.4 статті 291глави1розділуXIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно достатті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"до набрання чинностіЗаконом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"та призначених відповідно до частини другоїстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"та пунктів 2-8 частини другоїстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 6.2Інструкції №21-1,витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.5 Інструкції розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.

Згідно з пунктом 6.7 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6.8 Інструкції встановлено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, а підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Згідно з частинами 1, 2статті 73 КАС України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу перед пенсійним органом, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення такої заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття пенсійним органом заходів щодо стягнення боргу.

З наявних у матеріалах справидоказів судом встановлено, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з грудня 2021 року по жовтень-грудень 2022 року за списком № 1 в розмірі 24007,21 грн. та за списком № 2 в сумі 109338,08 грн., є заборгованістю АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", що в загальному розмірі становить 351345,29 грн..

На підтвердження даної заборгованості Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області додало до позовної заяви копії направлених до АТ «Івано-Франківський локомотиворементний завод» розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"та пунктів 2-8 частини 2статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та надано докази їх скерування на адресу відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05січня 2021 року у справі №640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Суд зазначає, що відповідач не визначив та не зазначив, які саме особи в нього не працювали, в кого невірно визначено стаж, які помилки містять розрахунки.

Згідно доводів позивача, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сформовані пенсійним органом з урахуванням пропорційності набутого пенсіонерами стажу також на інших підприємствах.

Отже, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є підставою для стягнення заборгованості.

Доводами відповідача не спростовано наявності у підприємства фактичної заборгованості зі сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та обов`язку їх відшкодування.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, з урахуваннямнаведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, судпершої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунок цих витрат, який надсилається відповідачу. А тому вказана сума 351345,29 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з грудня 2021 року по жовтень-грудень 2022 року.

Щодо покликань апелянта про те, що станом на час подання позову він не отримав повідомлення позивача про необхідність відшкодування вказаних витрат за період з грудня 2021 р. по грудень 2022 р., то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими, оскількиматеріали справи містять докази того, що позивач на адресу відповідача надсилав розрахунки фактичних витрат на виплату до доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню. Проте відповідачем у передбачені строки не було здійснено відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за вказаний вище період.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не вказавши про задоволення позову в частині та порушив принцип диспозитивності. Апеляційній суд в цій частині також вважає доводи апелянта необґрунтованими.

Частинами першою, другою та третьою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Стаття 160 КАС Українивизначає, що позивач викладає у позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно достатті 44 КАСУкраїни, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до непогодження із ними, а тому відхиляються як безпідставні.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року в адміністративній справі №300/19/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль