Рішення

від 18.08.2023 по справі 237/1717/23

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/1717/23

Номер провадження 2/237/622/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.08.23 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.

при секретарі Бахтіяровій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Курахове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах якого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області встановлення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав -

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини.

Позивач зазначає, що 27.08.2010р. вийшла заміж за ОСОБА_2 , та після шлюбу взяла собі прізвище ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі з ОСОБА_2 в них народилась донька ОСОБА_5 та отримала ІПН НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі з ОСОБА_2 в них народилась донька ОСОБА_6 , яка ІПН до теперішнього часу не отримала. ІНФОРМАЦІЯ_3 в шлюбі з ОСОБА_2 в них народився син ОСОБА_7 , який до теперішнього часу ІПН не отримав.

Після початку воєнної агресії з березня 2022р. позивачка виїхала з дітьми з України та шлюб з ОСОБА_2 фактично розпався. Вже довгий період вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне життя суперечить їх інтересам. Відповідач ухиляється від добровільної подачі заяви про розірвання шлюбу. Примирення між ними є неможливим, тому просить не надавати їм часу для примирення.

Подальше збереження шлюбу не можливе. Фактично шлюбні стосунки припинено. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не знаходиться разом з сім`єю, та вони виїхали з території України, та інтереси дітей, які проживають зі позивачем, вимагають прийняття рішення про розірвання шлюбу то він має бути розірваний.

З урахуванням того, що малолітня дитина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проживають з позивачем, вона має роботу та місце проживання, то необхідно встановити подальше місце проживання їх з Позивачем.

07.08.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 в інтересах якого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області встановлення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.08.2010р. він оженився на ОСОБА_1 , яка після шлюбу взяла собі прізвище ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі з ОСОБА_1 в них народилась донька ОСОБА_5 та отримала ІПН НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі з ОСОБА_1 в них народилась донька ОСОБА_6 , яка ІПН до теперішнього часу не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в шлюбі з ОСОБА_2 в них народився син ОСОБА_7 , який до теперішнього часу ІПН не отримав.

Після початку воєнної агресії з березня 2022р. ОСОБА_1 виїхала з дітьми з України та шлюб з ОСОБА_2 фактично розпався.

Вже довгий період вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне життя суперечить нашим інтересам.

ОСОБА_1 не хоче повертатись до України та не хоче повертати дітей до України.

Їх дочка ОСОБА_5 ївна бажає проживати з матір`ю, а інші діти ОСОБА_7 та ОСОБА_5 бажають проживати в України та з батьком, а не з матір`ю.

З урахуванням того, що він має роботу та місце проживання, то необхідно встановити подальше місце проживання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з Позивачем.

Сторони по справі у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Стаття 105 ч. 1 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення від виконання батьківських обов`язків - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.

Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов`язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.

У відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності з ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. No789-ХІІ) та ч.ч.7 та 8 ст. 7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин має здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На підставі ст. 3,76,79,80,175,184 ЦПК, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», статей 160, 161 СК України, відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України»,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Розірвати шлюб ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН НОМЕР_3 .

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах якого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області встановлення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Встановити місцем проживання та подальше самостійне виховання неповнолітньої, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН НОМЕР_3 .

Встановити місцем проживання та подальше самостійне виховання неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 з позбавленням батьківських прав на них у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН НОМЕР_3 .

Рішення набуває законної сили негайно з моменту підписання суддею для запобігання загрози життю та здоров`ю учасників процесу у період дії воєнного стану.

Учасники справи не обмежуються у правах подачі апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.М. Ліпчанський