Рішення

від 28.08.2023 по справі 761/37443/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37443/21

Провадження № 2/761/443/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція», відповідно до якого просила: стягнути з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2021 року по 28 травня 2021 року в розмірі 141513,29 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу за №1 від 23.02.2021 року позивача було звільнено з 28.02.2021 року з посади головного бухгалтера за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

При звільненні, всупереч ч. 1 ст. 116 КЗпП України, позивачеві не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до довідки від 01.03.2021 року №08 ДП «Державна театрально-видовищна агенція» заборгованість перед позивачем станом на 28.02.2021 року становила 72851,68 грн., в тому числі заробітна плата - 39346,52 грн., компенсація за невикористану відпустку - 32905,16 грн.

Із довідки від 17.09.2021р. №112 ДП «Державна театрально-видовищна агенція» вбачається, що відповідач не має заборгованості перед ОСОБА_1 . В результаті проведених розрахунків за період з березня 2021 по 28 травня 2021 року відповідач повністю виплатив заборгованість належних їй при звільненні сум. Сторони визнають, що належне позивачу від відповідача на день звільнення 28.02.2021 року було остаточно виплачено відповідачем 28.05.2021р.

Позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню компенсація середнього заробітку за затримку розрахунку, у зв`язку з чим позивач звернулася з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

23.10.2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцевим Д.О. справу прийнято до свого провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками та судову повістку відповідачу вручено, про що свідчить відповідна відмітка у розписці, за підписом представника відповідача.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, судом встановлено наступне.

Наказом №1 від 23.02.2021 року позивача було звільнено з 28.02.2021 року з посади головного бухгалтера за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України

При звільненні, всупереч ч. 1 ст. 116 КЗпП України, позивачеві не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Згідно з довідкою від 01.03.2021 року №08 ДП «Державна театрально-видовищна агенція» заборгованість перед позивачем станом на 28.02.2021 року становила 72851,68 грн., в тому числі заробітна плата - 39346,52 грн., компенсація за невикористану відпустку - 32905,16 грн.

28 травня 2021 року відповідач остаточно виплатив позивачу заборгованість належних їй при звільненні сум, що підтверджує позивач.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ч. 2 цієї ж статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організації повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст. 117, 237- 1 цього Кодексу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст,27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5 р. IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 р. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Згідно довідки про ДП «Державна театрально-видовищна агенція» № 113 від 17.09.2021, а також форми ОК-5 Пенсійного фонду України від 06.10.2021 року заробітна плата позивача за січень 2021 року становила 24800,00 грн., а за лютий 2021 року - 65675,98 грн.

Згідно листа Міністерства розвитку економіка, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року №3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу за 2021 рік» кількість робочих днів в січні 2021 року становить 19 днів, в лютому 2021 року - 20 днів. Відповідно за січень і лютий 2021 року кількість робочих днів становить 39 днів.

Отже, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 2319,89 грн. ((24800+65675,98)/39 днів).

Згідно листа Міністерства розвитку економіка, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року №3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу за 2021 рік» кількість робочих днів в березні 2021 року становить 22 дні, в квітні 2021 року - 22 дні. У період з 01 травня 2021 року по 28 травня 2021 року кількість робочих днів становить 17. Всього період з 01 березня 2021 року по 28 травня 2021 року становить 61 робочий день.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня по 28 травня 2021 року становить 141513,29 грн. (2319,89 грн. х 61 день)

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 141513,29 грн.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову про стягнення з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» на користь ОСОБА_1 компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку в розмірі 141513,29 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача підлягає стягнути судовий збір у розмірі 1415,14 грн.

Додатково суд зауважує, що оскільки в силу Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, позивачі звільняються від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Тому, на підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що слід стягнути з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» на користь держави судовий збір у розмірі 1415,14 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 94, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку,- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-52, код ЄДРПОУ 33948323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку в розмірі 141 513,29 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» на користь держави судовий збір у розмірі 1415,14 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: