Ухвала

від 30.08.2023 по справі 127/26452/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/26452/23

Провадження №1-кс/127/10279/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42022022110000468, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_7 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42022022110000468, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 17 Конституції України, окрім іншого, захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до вимог ст. 33 Конституції України, окрім іншого, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.

Статтею 64 Конституції України передбачено, окрім іншого, що конституційні права й свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до вимог ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно до ст. 68 Конституції України, окрім іншого, кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону військовий обов`язок включає, окрім іншого, проходження військової служби.

Статтею 6 Закону передбачено, що видом військової служби, окрім іншого,

є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ) передбачено, що у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022.

Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.

Надалі, відповідно до вимог п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Президентом України ОСОБА_8 24.02.2022 постановлено Указ № 65/2022 про оголошення та проведення загальної мобілізації з дня набрання чинності Указу, зокрема, на території Вінницької області.

При цьому, порядок і вичерпний перелік підстав за яких громадяни України мають право на виїзд із України, а також перетин державного кордону, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 (далі - Правила).

Відповідно до вимог п. 12 Правил, окрім іншого, у ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Таким чином, із 05:30 24.02.2022 право на виїзд з України, а також перетин державного кордону, громадянами України без наявних законних підстав тимчасово обмежено.

Поряд з цим, пунктом 26 Правил передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім іншого, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають особи, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи обізнаною про порядок та підстави виїзду осіб, що підлягають мобілізації за межі території України вчинила ряд кримінальних правопорушень пов`язаних з пособництвом у підробленні офіційних документів та сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, за наступних обставин.

Так, за невстановлених слідством обставин, до ОСОБА_7 та її знайомого ОСОБА_9 , звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням допомогти йому виключитись з військового обліку як такого, що непридатний до військової служби, для подальшого виїзду за межі території України.

Після чого, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , розробили план злочинних дій, що полягали у підробці медичної документації на ОСОБА_10 та її подальшого використання ОСОБА_10 при проходженні військово-лікарської комісії, з метою визнання останнього непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та подальшого його незаконного переправлення через державний кордон України.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 13.01.2023 о 11.30 год. звернулась з проханням до свого знайомого ОСОБА_11 виготовити два завідомо підроблені офіційні медичні документи, а саме, два Епікризи виписних з медичної карти стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_10 про проходження останнім лікування в психіатричному медичному закладі, в різні роки та різні періоди, та за допомогою мобільного додаток «Viber» на номер телефону ОСОБА_11 надіслала фото паспорту ОСОБА_10 , тим самим надала необхідні анкетні дані, та для уточнення лікарні, в якій нібито, лікувався останній, порадила звернутись до ОСОБА_9 . На вказану пропозицію ОСОБА_11 погодився.

Після чого, ОСОБА_11 у ході переписки за допомогою мобільного додатку «Viber» з ОСОБА_9 отримав від останнього вказівку про необхідність зазначення в вказаних епікризах на ім`я ОСОБА_10 лікарніз м. Лисичанська, Луганської області.

У подальшому, ОСОБА_11 діючи з прямим умислом, за пособництва ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які своїми порадами, вказівками та наданням засобів сприяли підробці офіційних документів, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.01.2023, використовуючи комп`ютерну техніку, виготовив бланк документу, а саме Епікриз виписний з медичної карти стаціонарного хворого №384 на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості щодо перебування ОСОБА_10 на лікуванні в КНП «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» Луганської обласної ради, розташованої за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Лисичанськ, місто Привілля, вулиця Ломоносова, будинок 2-В, в період часу з 15.09.2020 по 13.10.2020, та завідомо неправдиві відомості про поставлений діагноз «Шизотоповий розлад, маніакальний тип F 25.0.», при цьому вказавши вихідний №1386 від 21.10.2020 року.

Після чого, з метою надання достовірності вказаному медичному документу та статусу офіційного, ОСОБА_11 , використовуючи комп`ютерну техніку, наніс в лівому верхньому куті штамп із наступним надписом: «КНП «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» Луганської обласної ради, Ідентифікаційний код 01984560, Ліцензія, відповідно до Наказу МОЗ України від 24.04.2020 №23832, вул. Ломоносова, буд. 2-В, м. Привілля, Луганська обл., Україна, 93191», та в нижній частині наніс круглу печатку із наступним надписом: «ДЛЯ ДОВІДОК Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги», Ідентифікаційний код 01984560» та поряд із вказаною печаткою наніс підпис завідувача відділенням ОСОБА_12 та лікаря ОСОБА_13 .

Крім того, ОСОБА_11 , у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.01.2023, використовуючи комп`ютерну техніку, виготовив бланк документу, а саме Епікриз виписний з медичної карти стаціонарного хворого №384 на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості щодо перебування ОСОБА_10 на лікуванні в КНП «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» Луганської обласної ради, розташованої за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Лисичанськ, місто Привілля, вулиця Ломоносова, будинок 2-В, в період часу з 23.01.2019 по 21.02.2019, та завідомо неправдиві відомості про поставлений діагноз «Біполярний афективний розлад, плинний епізод манії з психотичними симптомами F-31.2.», при цьому вказавши вихідний №1159 від 26.02.2019 року.

Після чого, з метою надання достовірності вказаному медичному документу та статусу офіційного, ОСОБА_11 , використовуючи комп`ютерну техніку, наніс в лівому верхньому куті штамп із наступним надписом: «Департамент охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації Лисичанська обласна психіатрична лікарня, Ідентифікаційний код 01984560, Ліцензія, відповідно до Наказу МОЗ України від 27.06.2013 №51039, вул. Ломоносова 2в, м. Привілля, Луганської обл., Україна, 93191», та в нижній частині наніс круглу печатку із наступним надписом: «ДЛЯ ДОВІДОК Луганська обласна рада, Лисичанська обласна психіатрична лікарня» та поряд із вказаною печаткою наніс підпис завідувача відділенням ОСОБА_12 та лікаря ОСОБА_13 .

Таким чином, ОСОБА_14 за пособництва ОСОБА_7 вищеописаним способом відтворивши всі необхідні реквізити та інформацію, тобто, повністю виготовивши два фальшиві документи, роздрукував вказані Епікриз виписний з медичної карти стаціонарного хворого №384 на ім`я ОСОБА_10 , із вихідним №1386 від 21.10.2020 року та Епікриз виписний з медичної карти стаціонарного хворого №384 на ім`я ОСОБА_10 , із вихідним №1159 від 26.02.2019 року, тим самим, підробивши документи, який відповідно до примітки ст. 358 КК України є офіційним документом.

Після чого, ОСОБА_11 , у невстановлені досудовим розслідуванням місці, час та спосіб, але не пізніше 19.01.2023, вказані ОСОБА_15 на імя ОСОБА_10 , надав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які у свою чергу, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, час та спосіб, надали його ОСОБА_10 , тим самим збули завідомо підлобний офіційний документ.

За результатами розгляду вищезазначених епікризів, 26.01.2023 на підставі статті 16А графи ІІ Розкладу хвороб рішенням №8/206 Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Крім того, за невстановлених слідством обставин, що до ОСОБА_7 та її знайомого ОСОБА_9 , звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням допомогти йому виключитись з військового обліку, як такого, що непридатний до військової служби, для подальшого виїзду за межі території України.

Після чого, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , розробили план злочинних дій, що полягали у підробці медичної документації на ОСОБА_10 та її подальшого використання ОСОБА_10 при проходженні військово-лікарської комісії, з метою визнання останнього непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та подальшого його незаконного переправлення через державний кордон України.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 13.01.2023 о 11.30 год. звернулась з проханням до свого знайомого ОСОБА_11 виготовити два завідомо підроблені офіційні медичні документи, а саме, два Епікризи виписних з медичної карти стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_10 про проходження останнім лікування в психіатричному медичному закладі, в різні роки та різні періоди, та за допомогою мобільного додаток «Viber» на номер телефону ОСОБА_11 надіслала фото паспорту ОСОБА_16 , тим самим надала необхідні анкетні дані, та для уточнення лікарні, в якій нібито, лікувався останній, порадила звернутись до ОСОБА_9 . На вказану пропозицію ОСОБА_11 погодився.

Після чого, ОСОБА_11 у ході переписки за допомогою мобільного додатку «Viber» з ОСОБА_9 отримав від останнього вказівку про необхідність зазначення в вказаних епікризах на ім`я ОСОБА_10 лікарніз м. Лисичанська, Луганської області.

У подальшому, ОСОБА_11 діючи з прямим умислом, за пособництва ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які своїми порадами, вказівками та наданням засобів сприяли підробці офіційних документів, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.01.2023, не будучи обізнаним у дійсних намірах ОСОБА_9 та ОСОБА_7 використати підроблені медичні документи, з метою усунення перешкод для незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, використовуючи комп`ютерну техніку, підробив два офіційних документа, а саме: Епікриз виписний з медичної карти стаціонарного хворого №384 на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості щодо перебування ОСОБА_10 на лікуванні в КНП «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» Луганської обласної ради, в період часу з 15.09.2020 по 13.10.2020, та завідомо неправдиві відомості про поставлений діагноз «Шизотоповий розлад, маніакальний тип F 25.0.» та Епікриз виписний з медичної карти стаціонарного хворого №384 на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 про перебування ОСОБА_10 на лікуванні в КНП «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» Луганської обласної ради в період часу з 23.01.2019 по 21.02.2019, та завідомо неправдиві відомості про поставлений діагноз «Біполярний афективний розлад, плинний епізод манії з психотичними симптомами F-31.2.».

Після чого, ОСОБА_11 , вказані завідомо підроблені офіційні медичні документи, а саме Епікризи на ім`я ОСОБА_10 , віддав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

У подальшому, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , з метою доведення свого злочинного умислу на усунення перешкод для незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, достовірно знаючи, що два вищезазначені офіційні документи, а саме ОСОБА_15 на ім`я ОСОБА_10 є підробними, та інформація яка зазначена в них є неправдивою, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, передали їх ОСОБА_10 , для подальшого їх використання при проходженні військово-лікарської комісії.

За результатами розгляду вищезазначених епікризів, 26.01.2023 на підставі статті 16А графи ІІ Розкладу хвороб рішенням №8/206 Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку

У подальшому, ОСОБА_10 достовірно знаючи про те, що рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №8/206 від 26.01.2023 винесено з посиланням на відомі останньому завідомо підроблені Епікризи виписні, близько 08:13 год. 16.02.2023 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Могилів-Подільський».

Окрім того, ОСОБА_7 з серпня 2022 року по лютий 2023 року, на підставі вище розробленого плану злочинних дій, що полягали в пособництві підробки офіційних документів, сприяла виготовленні аналогічних документів для зняття з військового обліку військовозобов`язаних, а саме ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Також, після виготовлення вищевказаних документів ОСОБА_7 шляхом сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, забезпечила безперешкодний виїзд за межі державного кордону України наступним особам: ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

У вчиненні даних кримінальних правопорушень підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Всеволожськ, Ленінградської області російської федерації, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

ОСОБА_7 16.06.2023 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та 18.07.2023 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинах повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами обшуків та документами (іншими речами) вилученими за результатами їх проведення; матеріалами, вилученими за результатами проведених тимчасових доступів; протоколами допитів свідків; протоколами огляду; іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Проаналізувавши всі обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, вважаємо що у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема:

- п. 1 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

ОСОБА_7 усвідомлюючи те, що вчинила кримінальні правопорушення, за яке, законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з метою ухилення відповідальності за вчинене, може ухилятися від явки до слідчого, суду.

- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На даний час досудове розслідування триває, у рамках якого заплановано проведення ряду слідчих (розшукових) дій, у тому числі пов`язаних з отриманням інформації та документів з ряду джерел. У органу досудового розслідування є підстави вважати, що ОСОБА_7 враховуючи механізм вчинення інкримінованих їй злочинів, матиме змогу знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

- п. 3 - незаконного впливу підозрюваного на потерпілого чи свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

ОСОБА_7 являється однією з підозрюваних, яка безпосередньо спілкувалась із потенційними «клієнтами» для визнання останніх непридатними до несення військової служби з подальшим їх виключенням із військового обліку та виїзду за межі державного кордону України, тому може здійснювати незаконний впливу на свідків з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування.

Також враховуючи ч. 2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється, або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги те, що обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, та наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому застосування відносно ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу не забезпечить її належної процесуальної поведінки, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не представляється можливим, тому слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, оскільки підозра на даний час не обгрунтована та відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала думку захисників.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчого, заперечення, подані захисниками, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваної та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слідчим відділом Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42022022110000468, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2022, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

16.06.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та 18.07.2023 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.

22.06.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час. Строк дії ухвали визначено на 2 місяці, починаючи з 22.06.2023, тобто до 20.08.2023 включно.

29.08.2023, тобто після закінчення строку дії запобіжного заходу, слідчий ОСОБА_4 повторно звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий мотивує вказане клопотання тим, що на даний час існують ризики, визначені ч.1 ст. 177 КПК Україна, а саме: підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для кримінального провадження. Разом з тим, слідчим у клопотанні не обгрунтовано вищезазначені ризики, оскільки єдиною підставою для існування ризиків є суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання останньої винною.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а саме Постанову ЄСПЛ у справі "Чанєв проти України" від 09.10.2014 року (скарга № 46193/13), Постанову ЄСПЛ у справі "Сізарєв проти України" від 17.01.2013 (скарга № 17116/04), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

З матеріалів, поданих слідчим встановлено, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, офіційно працевлаштована, раніше не судима. Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що за час дії попереднього запобіжного заходу ОСОБА_7 не порушувала покладені на неї ухвалою суду від 22.06.2023 обов`язки.

З урахуванням наведеного, на переконання слідчого судді, ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду, про який зазначала сторона обвинувачення не доведений.

При цьому, прокурором не доведено існування заявлених ризиків, передбачених п.п. 2,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, експерта, у вказаному кримінальному провадженні, оскільки з моменту внесення відомостей до ЄРДР та оголошення підозри ОСОБА_7 пройшов значний проміжок часу, було проведено ряд слідчих дій, зокрема обшуків, під час яких усі матеріали необхідні слідству були вилучені.

Крім того, слідчий та прокурор повинні довести той факт, що особа, стосовно якої вони заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, має реальну можливість отримати доступ до речей, які вона хоче спотворити чи знищити, у володіння та користування, або ж на момент подання клопотання володіє чи користується ними, або/та вже спотворила чи знищила. У випадку, коли такі речі/документи перебувають у розпорядженні/володінні сторони обвинувачення, вона не може посилатися на можливість їх знищення підозрюваним/обвинуваченим, оскільки саме слідчий/прокурор несе персональну відповідальність за збереження таких предметів.

Як встановлено судом, строк дії попереднього запобіжного заходу закінчився 20.08.2023 і докази того, що за цей час підозрювана порушувала покладені на неї процесуальні обов`язки, відсутні, що спростовує твердження прокурора про можливість підозрюваної ухилятися від явки до суду або в інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, при цьому належних та допустимих доказів протилежного останнім суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії», ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.

З врахуванням вище викладеного та беручи до уваги, що підозрювана раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, від явки до суду не ухилялась, має постійне місце роботи та сталі соціальні зв`язки, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу, враховуючи при цьому, що запобіжний захід підозрюваній вже обирався під час досудового розслідування кримінального провадження і термін його дії закінчився 20.08.2023 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42022022110000468, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя