Ухвала

від 06.09.2023 по справі 490/3020/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/3202/2021 Справа № 490/3020/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

іменем України

06 вересня 2023 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О. А. при секретарі Позднякову Є.В., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа-Головне управлінняу Миколаївськійобласті Державнаказначейська служба про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої посадовою особою державного органу при виконанні своїх повноважень ,-

встановив:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду за позовом до відповідача Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу 28024,53 грн матеріальної шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю орган державної влади , атакож 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

25.06.2021 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи, в яких просять відмовити у позові.

Відзиву на позов не надходило.

Вказана справа перебувала в провадженні судді Центрального районного суду м.Миколаєва Саламатіна О.В. з 22.04.2021 року.

Ухвалою судувід 14 вересня 2021 рок витребувано в Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ), який є правонаступником Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження за номером в Автоматизованій системі виконавчого провадження 50716654 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2н-5600/08 виданого 18.08.2010 Ужгородським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.11.2021 року на виконання вимог ухвали суду надійшли запитувані судом документи.

Згідно Розпорядження в.о. керівника апарату суду від 06.06.2022 року "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" в зв`язку з увільненням від виконання обов`язків судді Саламатіна О.В, на час мобілізації - справу передано на повторний розподіл справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 року дану справу розподілено на суддю Гуденко О.А. та передано останній в зв`язку з особливостями роботи суду у воєнний час - 29 червня 2022 року.

Попереднім складом суду постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 12.07.2022 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 27 квітня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та у зв`язку з великою навантаженістю призначено справу до судового розгляду по суті на 07 червня 2023 року.

В судові засідання, призначені на 07 червня та 06 вересня 2023 року позивач не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив, повідомлялися судом багаторазово належним чином.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За вказаних фактичних обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободтапрактику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно із ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Згідно приписів ст. 58, ч.ч. 3, 5 ст.223 ЦПК України позивач може забезпечити свою участь в судовому засіданні особисто або шляхом участі повноважного представника, при цьому особиста участь позивача не позбавляє його права мати при розгляді справі й представника, неявка ж представника за умови участі позивача не є перешкодою в розгляді справи, відкладення розгляду справи у такому випадку є правом, а не обов`язком суду, коли з урахуванням обставин суд дійде поважності причин та підстав відкладення справи, в той час у разі одночасної повторної неявки позивача та його представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від цих учасників процесу надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, та не з`явлення безпосередньо позивачане перешкоджає вирішенню спору.

Згідно положень п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі № 522/22303/14-ц від 27.03.2020 та у справі№ 658/1141/18 від 21.09.2020 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач не з`явився двічі поспіль рази у судове засідання з розгляду справи по суті, а загалом п`ять разів поспіль не з`являли до суду в призначені судові засідання, не подав заяви про розгляд справи у його відсутність чи про відкладення судового засідання з посиланням на поважні причини. Неявка позивача позбавляють суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача ( про що свідчить зворотнє поштове повідомлення та оголошення на сайті Судова Влада) , від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Відповідно до положеньст. 223 ЦПК України в даному випадку відсутні правові підстави для відкладення судового засідання, оскільки позивач втретє не з`явивися для розгляду справи по суті.

Таким чином, відповідно до ч.3ст.131 ЦПК України, суд визнає, що позивач вдруге не з`явився до суду без поважних причин.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22) та у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18 .

Позивачеві неодноразово направлялися судові повідомлення про розгляд справи на його електронну адресу, яку він повідомив суду при подачі позову до суду, поштовим відправленням (зворотнє поштове повідомлення міститься в матеріалах справи), та через оглошення на сайті Судова Влада.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його представник не з`явивися двічі поспіль рази у судове засідання з розгляду справи по суті, а загалом п`ять разів поспіль не з`являвся до суду в призначені судові засідання, не подав жодної заяви про розгляд справи у його відсутність чи про відкладення судового засідання з посиланням на поважні причини, повідомлялися судом завчасно та належним чином, що вказує на зловживання позивачем своїми прецесуальними правами. Неявка позивача позбавляють суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи та те, що позивач повторно не з`явився у судове засідання для розгляду справи по суті, протягом всіх двох років перебування справи в суді взагалі не проявляючи жодного інтересу до своєї справи, позивач не позбавлений був можливості подавати будь-які заяви через систему "Електронний суд", засобами електронного чи поштового зв`язку, даних про те, що перебувають за межами міста суду не надали, місто Миколаїв після звільнення м.Херсон вже не є прифронтовим містом та не перебуває в зоні активних бойових дій, що вже не створює небезпеку для сторін перебувати в приміщенні суду, працівники Центрального районного суду м.Миколаєва щоденно перебувають на робочому місці задля забезпечення безперервного доступу сторонам доступу до правосуддя - суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.46,47,55,84,223,247,257,258,260,261,268,353,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа-Головне управлінняу Миколаївськійобласті Державнаказначейська служба про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої посадовою особою державного органу при виконанні своїх повноважень - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Гуденко О.А.