Рішення

від 04.09.2023 по справі 902/812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2023 р. Cправа № 902/812/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В", 23234, Вінницька область, Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вулиця Забуснянська, будинок 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи 32938796

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Центр", 39621, Полтавська область, місто Кременчук, провулок Ракітіна Петра, будинок 7Б, ідентифікаційний код юридичної особи 31622596

про стягнення 212 738,10 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 16.06.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Центр" про стягнення 212 738,10 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 21.06.2023 судом позовну заяву № б/н від 31.05.2023 (вх. № 810/23 від 16.06.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

29.06.2023 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2023 року.

Судом встановлено, що згідно позовної заяви та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон Центр" є: 39621, Полтавська область, місто Кременчук, провулок Ракітіна Петра, будинок 7Б.

Обгрунтовуючи вибір суду, якому підсудна справа, позивач зазначив, що сторони відповідно до пункту 8.9. договору визначили, що незалежно від умов на яких здійснюється поставка окремих партій та незалежно від місця отримання окремих партій для здійснення цілей визначення територіальної підсудності згідно Господарського процесуального кодексу України, місцем виконання цього договору сторони визнають с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, а тому вказаний спір переданий позивачем на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

За загальним правилом, відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Водночас згідно з частиною 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до частини 1 статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про поставки № 447/23/с від 03.01.2023.

Згідно пункту 8.9. цього договору сторони погодили, що незалежно від умов на яких здійснюється поставка окремих партій та незалежно від місця отримання (відвантаження) окремих партій, для цілей визначення територіальної підсудності згідно Господарського процесуального кодексу України, місцем виконання цього договору сторони визнають с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області.

Приймаючи до уваги, що згідно умов договору, місцем його виконання є с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, позивач при виборі суду, якому підсудна справа, мав право відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України звернутися до суду за місцем виконання договору, а тому справа є підсудною Господарському суду Вінницької області.

Ухвалою від 04.07.2023 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/812/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 04.07.2023 року надіслано позивачу на повідомлену ним електронну адресу.

Ухвалу суду від 04.07.2023 року надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано останнім 09.08.2023 року, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 2101804095096.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача згідно вимог статті 242 ГПК України було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Центр" про стягнення 212 738,10 гривень основного боргу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 року в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних протягом 26.01.2023-09.03.2023 на загальну суму 249 169,50 гривень, проте відповідач оплату за отриманий товар здійснив не у повному обсязі.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості, позивачем надіслано відповідачу претензію № б/н від 04.04.2023 про погашення заборгованості. Відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 212 738,10 гривень заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

03 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Центр" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки 447/23/с від 03.01.2023 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору сторонами визначено, що постачальник поставляє та передає партіями у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору молоко згущене, повидло (начинки фруктові) та джеми, пюре фруктове, в подальшому за текстом іменується - "товар", зазначений в видаткових накладних до договору.

Згідно пункту 1.2. договору найменування, кількість, асортимент, сортамент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, одиниці вимірювання товару узгоджуються сторонами у видаткових накладних (рахунках) які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору сторони домовились, що умови цього договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару, який узгоджений у видаткових накладних (рахунках) та передається по кожній окремій видатковій накладній. Партія товару - певна кількість товару, що постачається за кожною окремою видатковою накладною, в межах ціни, найменування та кількості вказаної в цій накладній.

За умовами пункту 2.1. договору ціна товару на кожну парію товару, який постачається за цим договором, узгоджується сторонами у видаткових накладних (рахунках) та вказується у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.3. договору сума цього договору складається із суми вартості партій товару, поставлених постачальником покупцю протягом строку дії цього договору та вказаних у видаткових накладних.

Згідно пункту 3.1. договору в залежності від умов замовлення товар у місце вказане покупцем у замовленні може бути поставлений власними силами покупця, власними силами постачальника або із залученням перевізника.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань (п. 8.1 договору).

Згідно пункту 8.2. договору сторони домовилися вважати укладеним та дійсним належним чином оформлений договір, отриманий шляхом засобів електронного зв`язку (електронна сканована копія договору підписана сторонами та скріплена печатками сторін) до моменту отримання оригіналів договору сторонами.

Відповідно до пункту 8.9. договору сторони домовилися, що незалежно від умов на яких здійснюється поставка окремих партій та незалежно від місця отримання (відвантаження) окремих партій, для цілей визначення територіальної підсудності згідно Господарського процесуального кодексу України, місцем виконання цього договору сторони визнають с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області.

На виконання умов договору у період з 26.01.2023 по 09.03.2023 позивачем відповідно до рахунків, видаткових накладних, якими погоджено найменування, кількість, асортимент, сортамент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, одиниці вимірювання товару, що поставляється, експрес-накладних № 59000921552342, № 59000924371927, № 59000933214550, № 59000939398427 (т. 1 а.с. 11-13, 17-19, 23-25, 28-30) поставлено відповідачу товар на загальну суму 249 169,50 гривень, а саме:

- згідно рахунку на оплату № 83 від 23.01.2023 за договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 погоджено поставку товару на суму 15 991,20 гривень та за видатковою накладною № 95 від 26.01.2023 позивачем поставлено відповідачу погоджений сторонами товар на суму 15 991,20 гривень (т. 1 а.с. 9, 10);

- згідно рахунку на оплату № 113 від 31.01.2023 за договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 погоджено поставку товару на суму 18 241,80 гривень, за видатковою накладною № 144 від 02.02.2023 позивачем поставлено відповідачу погоджений сторонами товар на суму 18 241,80 гривень (т. 1 а.с. 15, 16);

- згідно рахунку на оплату № 177 від 17.02.2023 за договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 погоджено поставку товару на суму 96 862,80 гривень та за видатковою накладною № 182 від 22.02.2023 позивачем поставлено відповідачу погоджений сторонами товар на суму 96 862,80 гривень (т. 1 а.с. 21, 22);

- згідно рахунку на оплату № 215 від 09.03.2023 за договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 погоджено поставку товару на суму 118 073,70 гривень та за видатковою накладною № 188 від 09.03.2023 позивачем поставлено відповідачу погоджений сторонами товар на суму 118 073,70 гривень (т. 1 а.с. 26, 27).

Судом встановлено, що відповідачем на користь позивача згідно платіжної інструкції № 46158147-3 від 24.01.2023 сплачено 15 991,20 гривень (призначення платежу - за товар згідно рахунку № 83 від 23.01.2023, платник ТОВ "Еталон-Центр") та згідно платіжної інструкції № ПН3345847 від 01.02.2023 - 20 440,20 гривень (призначення платежу - за товар згідно рахунку № 113 від 31.01.2023, платник ТОВ "Еталон-Центр" через ОСОБА_1 ), що загалом складає 36 431,40 гривень (т. 1 а.с. 14, 20).

З огляду на несплату відповідачем заборгованості у повному обсязі позивачем 06.04.2023 було надіслано відповідачу претензію № б/н від 04.04.2023 з вимогою про сплату основного боргу. Вказану претензію отримано відповідачем 08.05.2023, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 2105024621727 (т. 1 а.с. 31, 32, 62).

Відповіді на претензію, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 212 738,10 гривень заборгованості у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 212 738,10 гривень заборгованості за договором поставки № 447/23/с від 03.01.2023 року.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (молоко згущене, повидло (начинки фруктові) та джеми за асортиментом та кількістю зазначених у них) на загальну суму 249 169,50 гривень (т.1 а.с. 10, 16, 22, 27).

Умовами пунктів 4.2., 4.3. договору сторони погодили, що за перші дві партії товару покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару. Оплата наступних партій товару здійснюється покупцем на умовах - оплати 100 (сто) % вартості товару у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Відповідачем на користь позивача згідно платіжних інструкцій сплачено 36 431,40 гривень із призначенням платежу - "за товар згідно рахунку № 83 від 23.01.2023, платник ТОВ "Еталон-Центр", "за товар згідно рахунку № 113 від 31.01.2023, платник ТОВ "Еталон-Центр" через ОСОБА_1 ".

Рахунки на оплату товару за договором № 447/23/с від 03.01.2023, платіжні інструкції наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 9, 14, 15, 20, 21, 26).

Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю здійснено оплату перших двох партій товару, оплату наступних партій товару відповідач мав здійснити протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений договором належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від договору, пропозицій щодо розірвання договору до поставки позивачем товару, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, а також доказів повернення товару позивачу.

Докази сплати основного боргу у розмірі 212 738,10 гривень у матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 212 738,10 гривень (249 169,50 гривень - 36 431,40 гривень = 212 738,10 гривень), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 447/23/с від 03.01.2023 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 212 738,10 гривень.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 212 738,10 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 212 738,10 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 56231 від 11.05.2023 сплачено судовий збір у розмірі 3 224,04 гривень.

Сума судового збору за заявленими позовними вимогами становить 3 191,07 гривень (212 738,10 гривень х 1,5% = 3 191,07 гривні).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 32,97 гривень (3224,04 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 3 191,07 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 32,97 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 191,07 гривень покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Водночас доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не долучено.

З огляду на викладене, за відсутності доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення суду судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Центр" (39621, Полтавська область, місто Кременчук, провулок Ракітіна Петра, будинок 7Б, ідентифікаційний код юридичної особи 31622596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (23234, Вінницька область, Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вулиця Забуснянська, будинок 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи 32938796) 212 738,10 гривень (двісті дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 10 копійок) заборгованості за договором поставки № 447/23/с та 3 191,07 гривень (три тисячі сто дев`яносто одну гривень, 07 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника позивача - edikvinnitsa@gmail.com, відповідача - centretalon5@gmail.com, officeviktor@ukr.net.

Повне рішення складено та підписано 05 вересня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 23234, Вінницька область, Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вулиця Забуснянська, будинок 3-А, edikvinnitsa@gmail.com;

3 - відповідачу, 39621, Полтавська область, місто Кременчук, провулок Ракітіна Петра, будинок 7Б, centretalon5@gmail.com, officeviktor@ukr.net.