Рішення

від 05.09.2023 по справі 910/9747/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2023Справа № 910/9747/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альцест" (08130, Київська обл.., Петропавлівська Борщагівка, вулиця Петропавлівська, будинок 4; ідентифікаційний код 21547168)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 50 Б, офіс 26; ідентифікаційний код 38085206)

про стягнення 246 322, 79 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Альцест" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд" про стягнення заборгованості в сумі 246 322, 79 грн, з яких: 127 974, 90 грн - основного боргу за поставлений товар, 43 084, 00 грн - інфляційні втрати, 5 399, 00 грн - 3% річних, 69 864, 00 грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що поза межами строку дії договору на підставі видаткових накладних № 48757 від 01.11.2021, № 48758 від 01.11.2021, № 49413 від 04.11.2021, № 52510 від 26.11.2021, № 54021 від 07.12.2021, № 54022 від 07.12.2021, № 55100 від 14.12.2021 Приватним акціонерним товариством "Альцест" було здійснено відповідачу поставку товару на суму 127 974, 90 грн.

Не дивлячись на те, що дія договору закінчилась, означені видаткові накладі мають посилання на договір купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017, у зв`язку, з чим на переконання позивача, дія даного договору поширилася на відносини поставки, які виникли на підставі видаткових накладних та відповідно до даних правовідносин повинні застосовуватися його умови щодо відповідальності відповідача. З огляду на що позивачем виходячи із суми прострочення платежу було здійснено нарахування пені, а також з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 26.06.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494774620, однак, конверт повернувся на адресу суду 02.08.2023 неврученим із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".

Приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/9747/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

У період з листопада 2021 по грудень 2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 127 974, 90 грн згідно видаткових накладних: № 48757 від 01.11.2021 на суму 2 239, 00 грн, № 48758 від 01.11.2021 на суму 2 472, 00 грн, № 49413 від 04.11.2021 на суму 28 3171, 90 грн, № 52510 від 26.11.2021 на суму 24 333, 44 грн, № 54021 від 07.12.2021 на суму 7 324, 56 грн, № 54022 від 07.12.2021 на суму 56 634, 00 грн, № 55100 від 14.12.2021 на суму 6 600, 00 грн.

Означені вище накладні підписані сторонами та скріплені печатками товариства, без будь яких зауважень щодо кількості, якості та ціни товару, зокрема, й з боку відповідача.

Відтак, з огляду на викладене, між Приватним акціонерним товариством "Альцест", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд", як покупцем склалися цивільно-правові відносини, тобто, суд приходить до висновку, що між сторонами існує договір поставки в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання.

При цьому, судом не враховуються жодні посилання позивача на договір купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017, оскільки, як вказує про це сам позивач, та що у свою чергу встановлено судом, дія даного договору закінчилася 31.12.2018. Натомість, в даному договорі не передбачено його автоматичної пролонгації за відсутності заперечень сторін щодо такого договору. Також, в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що дію договору купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017 було продовжено сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання та здійснив поставку товару на суму 127 974, 90 грн, згідно вказаних вище видаткових накладних.

Видаткові накладні були підписані сторонами та скріплені печатками товариства, без будь яких зауважень щодо кількості, якості та ціни товару, зокрема, й з боку відповідача.

З огляду на викладене у відповідача виник обов`язок щодо здійснення оплати за отриманий товар.

Водночас, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем оплати отриманого товару, як станом на час звернення до суду з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та з огляду на відсутність в матеріалах справи зауважень, листі, тощо, щодо кількості, якості та ціни товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 127 974, 90 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та пені, з огляду на наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Натомість, суд зазначає, що у видаткових накладених не визначено строк в який відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за отриманий товар.

Оскільки, в матеріалах справи відсутня вимога позивача про погашення відповідачем заборгованості в сумі 127 974, 90 грн, пред`явлена в порядку приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, то за таких обстави, суд позбавлений можливості встановити перебіг строку, в який відбулося порушення стоку виконання грошового зобов`язання.

Що стосується нарахування пені, які здійснена у відповідності до п. 8.1. договору, то суд не вбачає правових підстав для такого нарахування, адже, як було вказано судом вище між сторонами склалися цивільно-правові відносини, зокрема існує договір поставки в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання.

При цьому, судом не було враховані жодні посилання позивача на договір купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017, оскільки, його дія закінчилася 31.12.2018, автоматичної пролонгації за відсутності заперечень сторін щодо такого договору - не передбачено, а в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що дію договору купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017 було продовжено сторонами.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів виконання ним своїх зобов`язань, а саме, доказів оплати за поставлений позивачем товар на суму 127 974, 90 грн та з огляду на відсутність в матеріалах справи зауважень, листі, тощо, щодо кількості, якості та ціни товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 127 974, 90 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 084, 00 грн - інфляційних втрат, 5 399, 00 грн - 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки, у видаткових накладених не визначено строк в який відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за отриманий товар, а позивач не звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в сумі 127 974, 90 грн, пред`явленою в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити перебіг строку, в який відбулося порушення стоку виконання грошового зобов`язання.

Також не підлягає задоволенню вимог позивач про стягнення пені в сумі 69 864, 00 грн, з огляду на те, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, зокрема існує договір поставки в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання, натомість, судом не було враховані жодні посилання позивача на договір купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017, оскільки, його дія закінчилася 31.12.2018, автоматичної пролонгації за відсутності заперечень сторін щодо такого договору - не передбачено, а в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що дію договору купівлі-продажу №180817 від 18.08.2017 було продовжено сторонами.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Альцест" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Інекобуд" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 50 Б, офіс 26; ідентифікаційний код 38085206) на користь Приватного акціонерного товариства "Альцест" (08130, Київська обл.., Петропавлівська Борщагівка, вулиця Петропавлівська, будинок 4; ідентифікаційний код 21547168) заборгованість в сумі 127 974 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 90 коп. та судовий збір в сумі 1 919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.09.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ