Рішення

від 30.08.2023 по справі 910/9154/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2023Справа № 910/9154/22 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДРПОУ 37994860)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання припиненими трудових відносин,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Франчук А.В.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про визнання трудового договору між ОСОБА_1 та ТОВ "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" припиненим з 15 серпня 2022 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України та внесення відповідних змін щодо звільнення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про визнання припиненими трудових відносин; позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 скасовано, матеріали справи № 910/9154/22 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі.

25.04.2023 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

05.05.2023 засобами поштового зв`язку на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали.

Ухвалою суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , розгляд справи № 910/9154/22 постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.06.2023.

У засіданні суду 07.06.2023 представник позивача повідомив, що вимог ухвали суду щодо направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи не виконав.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 07.06.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 відкладено підготовче провадження на 26.06.2023.

22.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 26.06.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду від 26.06.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.08.2023.

17.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

08.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Господарського суду від 09.08.2023 відкладено судове засідання на 30.08.2023.

У судовому засіданні 30.08.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

30.08.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - відповідач) є: ОСОБА_2 (далі - третя особа), країна громадянства: російська федерація, розмір частки засновника: 31450,00 грн, та ОСОБА_1 (далі - позивач), країна громадянства: Україна, розмір частки засновника: 5 550,00грн.

Згідно з п.1.1. Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» створено шляхом об`єднання грошових коштів та майна учасників:

- громадянина російської федерації ОСОБА_2 , паспорт громадянина НОМЕР_2 , виданий ВВС «Філі-Давидково» міста москви, код підрозділу 772-035, дата видачі 14 січня 2003 року, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 ;

- громадянина України ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Жовтневим П ГУ МВС України в м. Києві 12 листопада 1998 року, який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податку за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5.1. Статуту статутний капітал товариства становить 37000,00 грн та станом на 27 серпня 2014 року становить 2708,76 доларів США згідно курсу НБУ.

Згідно з п. 5.2. статуту вклади учасників товариства вносяться грошима і складають:

- ОСОБА_2 - 31450 грн 00 коп. та станом на 27 серпня 2014 року становить 2302,45 доларів США згідно курсу НБУ, що становить 85% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_1 - 5550 грн 00 коп. та станом на 27 серпня 2014 року становить 406,31 доларів США згідно курсу НБУ, що становить 15% статутного капіталу товариства.

Відповідно до 5.3. Статуту частки учасників у статутному капіталі та майні товариства відповідно до їх вкладів розподілені наступним чином та становлять:

- ОСОБА_2 - 85% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_1 - 15% статутного капіталу товариства;

Рішенням загальних-зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" від 12.12.2011 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ".

Позивач у позовній заяві зазначає, що він після початку військової агресії рф проти України прийняв рішення про припинення стосунків з підприємством, кінцевим бенефіціарним власником якого є громадянин країни-агресора, та про звільнення з посади директора відповідача.

З метою реалізацій права позивача на звільнення та права позивача як виконавчого органу товариства на скликання з цією метою загальних зборів, позивачем було направлено вимогу щодо проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до іншого учасника - ОСОБА_2 . Докази направлення містяться в матеріалах справи.

У вимозі щодо проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було зазначено про необхідність проведення зборів в перший робочий день після спливу 30-ти денного строку з моменту отримання зазначеної вимоги (13.07.2022) о 10:00 за Київським часом. Дана вимога також містила вимогу про звільнення директора за власним бажанням в день проведення загальних зборів.

Як зазначає позивач, загальні збори мали відбутися 15 серпня 2022 року за місцем знаходження відповідача. Проте, через неявку учасника, який володіє 85 % голосів, збори відбутися не змогли, що підтверджується актом від 15.08.2022.

Отже, приймаючи до уваги, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» не відбулися, питання щодо звільнення за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_1 не вирішено, останній звернувся до суду з цим позовом про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з 15.08.2022.

Крім того, позивач просить суд внести відповідні зміни щодо звільнення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За змістом частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до положень статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства ( ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Судом вище встановлено, що відповідно до п. 7.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства.

Частиною 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно положень ч. 2-6 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 8.4. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» учасникам товариства повідомляється про проведення загальних зборів не пізніше ніж за 30 днів до їх скликання у порядку, визначеному загальними зборами. У повідомлені, зокрема, зазначаються час і місце проведення таких зборів та їх порядок денний.

Отже, суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Судом вище встановлено, що позивач вжив всі необхідні дії для повідомлення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХЗНОЛОГІЇ» про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 чи представник останнього на загальні збори учасників не з`явився, відповідно загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» визнано такими, що не відбулися про що складено акт від 15.08.2022, відтак, питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора відповідача не вирішено.

Суд зазначає, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За вказаних обставин, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з 15.08.2022 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на підставі ч. 1. ст. 38 КЗпП України обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про внесення відповідних змін щодо звільнення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що у ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Слід зазначити, що у постанові від 24.12.2019 року по справі №758/1861/18 (провадження №61-4911св18) Верховний Суд зазначив, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Також в постанові від 17.03.2021 року у справі №761/40378/18 (провадження №61-18255св19) Верховний Суд зробив висновок, що позовна вимога до відділу державної реєстрації про зобов`язання внести зміни до відомостей з ЄДР шляхом виключення відомостей про керівника ТОВ не може бути звернена до органу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державного реєстратора такого органу), який зобов`язаний виконати рішення суду щодо припинення трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою незалежно від того, чи був цей орган (реєстратор) залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Таким чином, рішення суду про визнання трудових відносин припиненими, після набрання ним законної сили, є підставою для здійснення уповноваженим державним органом (державним реєстратором) відповідних реєстраційних дій, передбачених зазначеним вище законом, а суд не вправі втручатися в діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Крім того, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" не наділено повноваженнями щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки проводять державну реєстрацію та вносять відомості до ЄДР державні реєстратори за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Проаналізувавши зміст с. 4 ст.17 Закону України ««Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суд зазначає, що виключення про позивача відомостей як підписанта та директора (керівника) ТОВ «НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можливе лише після набрання законної сили цим рішенням, надання певних документів державному реєстратору та сплати адміністративного збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, як зайва, оскільки захисту підлягає вже порушене право, а права позивача відповідачем державним реєстратором на день ухвалення цього рішення порушені не були.

При цьому суд звертає увагу на те, що у разі необґрунтованої відмови відповідного державного органу у вчиненні реєстраційних дій на підставі рішення суду про визнання трудових відносин припиненими, після набрання ним законної сили, позивач не позбавлений права звернутися до суду у передбаченому законом порядку.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, позивачем заявлено дві вимог немайнового характеру, за які має бути сплачено судовий збір у встановленому розмірі 4 962,00 грн.

Натомість, при подані позову у справі № 910/9154/23 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн за квитанцією № 0.0.2665031208.1 від 09.06.2022, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати трудовий договір між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДРПОУ 37994860) припиненим з 15 серпня 2022 року на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДРПОУ 37994860) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.09.2023

Суддя І.О. Андреїшина