Ухвала

від 04.09.2023 по справі 910/13804/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

04.09.2023Справа № 910/13804/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський та Партнери» (вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 25, літ. А, гр. прим. № 227, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 32556074) про забезпечення позову до подання позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

відповідач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

відповідач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Представники сторін:

від ТОВ «Юридична фірма «Городисський та Партнери»: Ярошенко Роман, Бочаров Максим

від ОСОБА_1: не з`явився

від ОСОБА_2 : не з`явився

від ОСОБА_3 : не з`явився

РОЗГЛЯД ЗАЯВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський та Партнери» (далі за текстом - ТОВ «ЮФ «Городисський та Партнери», Заявник) із заявою про забезпечення позову до подачі позову, в якій Заявник просить суд до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили, заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії стосовно:

- нежилих приміщень з АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574984580000);

- нежилих приміщень з АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574943480000);

- квартири за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1017691780000);

- нежилої будівлі в літ. АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 124701280391).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 заяву ТОВ «ЮФ «Городисський та Партнери» про забезпечення позову до подання позову призначено до судового розгляду на 04.09.2023.

У судове засідання 04.09.2023 з`явилися представник Заявника та надали пояснення по суті поданої заяви, яку просили суд задовольнити та забезпечити позов.

Представники фізичних осіб, які можуть отримати статус учасника справи у дане засідання не з`явилися, згідно телефонограми Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 секретарю судового засідання не вдалося їм передати інформацію про місце, дату та час розгляду справи.

Заслухавши надані Заявником пояснення по суті поданої заяви та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з чим у судовому засіданні 04.09.2023 відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що 18.08.2023 на електронну адресу ТОВ «ЮФ «Городисський та Партнери» надійшов лист №43295/8.13-23/вх.Ко-10888-23 від 18.08.2023 - повідомлення Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо засідання Колегії.

Відповідно до зазначеного повідомлення, 04.09.2023 відбудеться засідання Колегії щодо розгляду скарги від 02.08.2023 на рішення державних реєстраторів про відмову у реєстрації права власності, поданої скаржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та їхнім представником ОСОБА_3 про скасування рішень від 28.07.2023 про відмову в проведені реєстраційних дій: № 68641460 державного реєстратора прав на нерухоме майно Канівець Л.М.; № 68650850 державного реєстратора прав на нерухоме майно Рисак О.О.; № 68644776 державного реєстратора прав на нерухоме майно Мовчан А.С.; № 68644951 державного реєстратора прав на нерухоме майно Рисак О.О. з державної реєстрації прав власності наступних об`єктів нерухомого майна:

- нежилі приміщення з АДРЕСА_7 ;

- громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_6 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежилі приміщення з АДРЕСА_8 .

Так, з наданої Заявнику скарги від 02.08.2023 вбачається, що між Заявником, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено наступні договори:

- 28.09.2018 договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., зареєстровано в реєстрі за № 2432 (адреса об`єкту: АДРЕСА_10;

- 28.09.2018 договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., зареєстровано в реєстрі за № 2438 (адреса об`єкту: АДРЕСА_11;

- 01.10.2018 договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., зареєстровано в реєстрі за № 2450 (адреса об`єкту: АДРЕСА_5 );

- 02.10.2018 договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., зареєстровано в реєстрі за №2458 (адреса об`єкту: АДРЕСА_12).

Заявник звертає увагу суду на те, що в адресах нежилих об`єктів майна, вказаних у Скарзі, відсутні літ. А, в той час, коли в повідомленні Колегії літ. А присутні, так само стосовно літ. В, котра зазначена в Скарзі, однак відсутня в повідомленні Колегії, тобто літери адрес нежитлових приміщень зазначені в Скарзі не відповідають літерам зазначеним в повідомленні Колегії.

Скаржники, посилаючись на статтю 697 ЦК України стверджують, що державна реєстрація відбувається після проведення повного розрахунку за нерухоме майно, на підставі чого приватним нотаріусом вчинено наступні нотаріальні дії:

- 04.02.2019 за реєстровим № 103, приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., засвідчено справжність підпису на заяві про повний розрахунок до Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу за р. № 2432 (адреса об`єкту: АДРЕСА_13;

- 04.02.2019 за реєстровим № 105, приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., засвідчено справжність підпису на заяві про повний розрахунок до Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу за р. № 2438 (адреса об`єкту: АДРЕСА_11;

- 14.02.2019 за реєстровим № 181, приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., засвідчено справжність підпису на заяві про повний розрахунок до Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу за р. № 2450 (адреса об`єкту: АДРЕСА_5 );

- 14.02.2019 за реєстровим № 182, приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М., засвідчено справжність підпису на заяві про повний розрахунок до Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу за р. № 2458 (адреса об`єкту: АДРЕСА_12).

Скаржники повідомляють, що ними фактично виконано умови всіх вищезазначених договорів, а саме здійснено повну оплату ціни об`єктів нерухомості, однак державну реєстрацію права власності на нерухоме майно нотаріус не провів, оскільки діяльність приватного нотаріуса КМНО Кударенко В.М., з січня 2019 та на день засвідчення справжності підписів на заявах про повний розрахунок, тимчасово зупинена.

24.07.2023, тобто через 4,5 роки після засвідчення справжності підписів на заявах про повний розрахунок, представником скаржників Рубашевським М.Г. на підставі довіреності від 03.07.2023 посвідченої приватним нотаріусом КМНО Єдігаровим Е.М. за реєстровим

№ 7642 та довіреності від 01.07.2023, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Єдігаровим Е.М. за реєстровим № 7583, звертається до Центру надання адміністративних послуг Подільського району із заявами про реєстрацію прав власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна.

За результатами розгляду заяв, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, 28.07.2023 прийнято рішення №№ 68641460, 68650850, 68644776, 68644951 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Підставою для таких відмов, усі державні реєстратори прав на нерухоме майно визначають одну: «документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса, а саме: відповідно до п. 17 договору купівлі-продажу, реєстрація права власності на нерухоме майно за Покупцем буде проведено нотаріусом».

Відтак, звертаючись до Міністерства юстиції зі скаргою від 02.08.2023, скаржники зазначають, що відмови державних реєстраторів є неправомірними у зв`язку з чим підлягають скасуванню та прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

Згідно доводів Заявника ним не укладалися вказані вище договори купівлі-продажу (відчуження нерухомого майна) з фізичними особами, що на його переконання свідчить про підроблення останніх.

Так, Заявник повідомляє про наміри звернутись до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами щодо визнання недійсними наступних правочинів:

- договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. 28.09.2018 за реєстровим № 2432;

- договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. 28.09.2018 за реєстровим № 2438;

- договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. 01.10.2018 за реєстровим № 2450;

- договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. 02.10.2018 за реєстровим № 2458.

Підсумовуючи викладене, Заявник вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову, враховуючи високу імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів останнього, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника, за захистом яких він має намір звернувся до суду, при тому, що обрані заходи забезпечення позову відповідають принципах розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника із дотриманням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, що свідчить про необхідність задоволення поданої заяви.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 2 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (зокрема, постанови від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19 та інші).

Як встановлено судом вище, Заявником визначено осіб, які можуть отримати статус учасника справи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не є суб`єктами господарювання, а є фізичними особами, з якими укладено оспорювані в майбутньому договори.

Крім того, Заявником не надано суду доказів того, що договори, які Заявник має намір оспорювати укладені задля здійснення та в межах здійснення сторонами господарської діяльності, при тому, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивачем зареєстровано наступні види діяльності: 69.10. Діяльність у сфері права (основний), 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами, 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 74.30 Надання послуг перекладу.

Враховуючи суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, відсутність ознак господарського характеру таких відносин, які не стосується корпоративних, приватизаційних чи відносин банкрутства та не ґрунтується на відносинах забезпечення виконання основного зобов`язання (тобто спори за участю фізичної особи підвідомчі господарському суду), суд дійшов висновку, що спір, з яким Заявник має намір звернутися до суду підлягає вирішенню судом цивільної юрисдикції, а відтак і заява про забезпечення позову не підлягає розгляду господарським судом.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, із врахуванням того, що Заявником подано заяву про забезпечення позову до подання позову з порушенням правил підсудності, визначених ГПК України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський та Партнери» про забезпечення позову до подання позову - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 04.09.2023 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 05.09.2023

Суддя Антон ПУКАС