Рішення

від 06.09.2023 по справі 910/10283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023Справа № 910/10283/23

за позовом Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "АЛЕФ"

про стягнення 200 772,86 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова національної академії медичних наук України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Алеф» про стягнення 200 772,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого або окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 08/10/21а від 08.10.2021 у частині своєчасного здійснення орендних платежів та Договору на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю №08/10/21к від 08.10.2021 у частині своєчасної сплати коштів, з огляду на що позивач просить суд стягнути 200 772,86 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/10283/23 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова національної академії медичних наук України» (орендодавець, балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Алеф» (орендар, відповідач) укладено Договір № 08/10/21а оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Пунктом 4 Умов визначено, що об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 84,7 кв.м., розташоване на першому поверсі хірургічного корпусу (літ. «Б») м. Київ, вул. Амосова, 6.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 13 551,21 грн без ПДВ (п. 9.1 Умов).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В)).

Відповідно до п. 3.4 Договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нараховану на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Також, судом встановлено, що 08.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 08/10/21к на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю (до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 № 08/10/21а), предметом якого є відшкодування балансоутримувачу отриманих орендарем комунальних, експлуатаційних послуг та послуг з дератизації, а також земельного податку (надалі - послуги) при строковому платному користуванні нерухомим майном: приміщення площею 84,7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі хірургічного корпусу (літ. «Б»), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 6, переданих орендарю на підставі договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 08/10/21а від 08 жовтня 2021 року.

Розділом 3 Договору № 08/10/21к на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю (до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 № 08/10/21а) встановлено, що орендар здійснює оплату відшкодування за послуги на підставі рахунків-фактур, актів (розрахунків) наданих балансоутримувачем. Оплата відшкодування за послуги проводиться не пізніше 10 календарних днів з дня надання балансоутримувачем рахунків-фактур, актів (розрахунків). Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі.

Як вбачається з Акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 на виконання умов Договору балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності.

Судом встановлено, що позивач виставив відповідачу наступні рахунки на сплату орендної плати: рахунок № 44 від 31.01.2022 на суму 7 047,17 грн, рахунок № 183 від 28.02.2022 на суму 14 693,39 грн, рахунок № 838 від 31.10.2022 на суму 8 943,80 грн, рахунок № 948 від 30.11.2022 на суму 8 943,80 грн, рахунок № 1024 від 20.12.2022 на суму 8 943,80 грн, рахунок № 35 від 31.01.2023 на суму 11 322,85 грн, рахунок № 212 від 28.02.2023 на суму 11 322,85 грн, рахунок № 320 від 31.03.2023 на суму 11 322,85 грн, рахунок № 392 від 30.04.2023 на суму 11 322,85 грн, рахунок № 503 від 31.05.2023 на суму 11 322,85 грн, а також рахунки на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю: рахунок № 1331 від 20.12.2021 на суму 2 711,37 грн, рахунок № 80 від 10.02.2022 на суму 6 972,03 грн, рахунок № 115 від 11.02.2022 на суму 5 813,88 грн, рахунок № 396 від 10.06.2022 на суму 8 298,25 грн, рахунок № 430 від 12.06.2022 на суму 9 242,12 грн, рахунок № 464 від 14.06.2022 на суму 2 319,33 грн, рахунок № 634 від 12.09.2022 на суму 1 354,65 грн, рахунок № 498 від 16.06.2022 на суму 1 738,22 грн, рахунок № 634 від 12.09.2022 на суму 1 354,65 грн, рахунок № 669 від 20.09.2022 на суму 2 315,81 грн, рахунок № 703 від 21.09.2022 на суму 2 321,71 грн, рахунок № 769 від 20.10.2022 на суму 2 191,18 грн, рахунок № 881 від 24.11.2022 на суму 2 571,51 грн, рахунок № 1061 від 20.12.2022 на суму 13 289,03 грн, рахунок № 71 від 22.02.2023 на суму 4 224,67 грн, рахунок № 106 від 23.02.2023 на суму 3 797,41 грн, рахунок № 174 від 28.02.2023 на суму 4 845,95 грн, рахунок № 248 від 23.03.2023 на суму 3 450,98 грн, рахунок № 428 від 11.05.2023 на суму 4 237,95 грн, рахунок № 1187 від 30.11.2021 на суму 806,42 грн, рахунок № 4 від 31.01.2022 на суму 887,07 грн, рахунок № 76 від 28.02.2022 на суму 887,07 грн, рахунок № 530 від 30.06.2022 на суму 887,06 грн, рахунок № 566 від 31.07.2022 на суму 887,06 грн, рахунок № 601 від 31.08.2022 на суму 887,06 грн., рахунок № 736 від 30.09.2022 на суму 887,06 грн., рахунок № 802 від 31.10.2022 на суму 887,06 грн., рахунок № 914 від 30.11.2022 на суму 887,06 грн., рахунок № 987 від 20.12.2022 на суму 887,06 грн., рахунок № 1 від 31.01.2023 на суму 1 020,13 грн., рахунок № 140 від 28.02.2023 на суму 1 020,13 грн., рахунок № 286 від 31.03.2023 на суму 1 020,12 грн., рахунок № 358 від 30.04.2023 на суму 1 020,12 грн., рахунок № 469 від 31.05.2023 на суму 1 020,12 грн.

Також, судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 04-34/1674 від 25.05.2023 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати отримання претензії, а також підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Однак, як зазначає позивач, вимоги викладені у претензії виконані відповідачем не були, що і стало підставою для звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого або окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 08/10/21а від 08.10.2021 у частині своєчасного здійснення орендних платежів та Договору на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю №08/10/21к від 08.10.2021 у частині своєчасної сплати коштів, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 200 772,86 грн заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова національної академії медичних наук України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Алеф» укладено Договір № 08/10/21а оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В)).

Також, судом було встановлено, що 08.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 08/10/21к на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю (до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 № 08/10/21а), предметом якого є відшкодування балансоутримувачу отриманих орендарем комунальних, експлуатаційних послуг та послуг з дератизації, а також земельного податку (надалі послуги) при строковому платному користуванні нерухомим майном: приміщення площею 84,7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі хірургічного корпусу (літ. «Б»), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 6, переданих орендарю на підставі договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 08/10/21а від 08 жовтня 2021 року.

Розділом 3 Договору № 08/10/21к на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю (до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 № 08/10/21а) встановлено, що орендар здійснює оплату відшкодування за послуги на підставі рахунків-фактур, актів (розрахунків) наданих балансоутримувачем. Оплата відшкодування за послуги проводиться не пізніше 10 календарних днів з дня надання балансоутримувачем рахунків-фактур, актів (розрахунків). Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі.

Як вбачається з Акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 на виконання умов Договору балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності.

Так, на виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки на сплату орендної плати за період з січня 2022 року по травень 2023 року, рахунки на відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг за період з грудня 2021 року по травень 2023 року, рахунки по відшкодуванню земельного податку за період з листопада 2021 року по травень 2023 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Ураховуючи норми чинного законодавства та положення п. 3.3 Договору № 08/10/21а оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 та п. 3.2 Договору № 08/10/21к на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг та податку на землю (до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 08.10.2021 № 08/10/21а), суд приходить до висновку, що станом на момент ухвалення рішення в даній справі, строк сплати орендної плати, відшкодування комунальних, експлуатаційних послуг та податку на землю за вказані вище періоди є таким, що настав.

Так, наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 200 772,86 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 200 772,86 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "АЛЕФ" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, 83; ідентифікаційний код: 43455029) на користь Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (03038, м. Київ, вул. Амосова, 6; ідентифікаційний код: 05493562) заборгованість у розмірі 200 772 (двісті тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 3 011 (три тисячі одинадцять) грн. 59 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева