Рішення

від 06.09.2023 по справі 910/9384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2023Справа № 910/9384/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніксмед"

про стягнення заборгованості в розмірі 51 811,84 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніксмед» про стягнення заборгованості в розмірі 51 811,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № ПК/438 від 01.10.2014, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.07.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, заяву про відстрочку виконання рішення та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніксмед» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

17.08.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, до якої долучено заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що означена заява не підлягає прийняттю до розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, ч. 2 ст. 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При цьому, ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відтак, у разі якщо у спрощеному провадженні судове засідання не проводиться, подання заяв про збільшення/зменшення розміру позовних вимог можлива лише протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не може бути прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим, залишається без розгляду.

22.08.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оніксмед» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір № ПК/438 з Протоколом розбіжностей від 01.10.2014 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Предметом поставки, згідно з п. 1.2 Договору є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 та п. 2.4 Договору загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Якість товару повинна відповідати вимогам нормативної та аналітичної документації, що діяла на момент виробництва товару та підтверджуватись відповідним сертифікатом або іншим документом виробника, що засвідчують якість товару. Постачальник надає покупцю сертифікат якості на товар, що постачається в рамках даного Договору.

Згідно з п. 3.7 Договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару.

У відповідності до п. 3.8 Договору доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору узгоджено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві. Та підписання ним видаткової накладної на товар.

Ризик випадкової втрати та пошкодження товару несе її власник, з моменту набуття права власності.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за одиницю товару визначається (погоджується) сторонами на підставі прайс-листа постачальника, що діє на момент замовлення товару покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) товару, що є предметом поставки відповідно до цього Договору, та його ціна. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа, а також направлення його покупцем здійснюється за правилами постачальника.

Ціни кожної одиниці товару вказуються у видаткових накладних на поставку кожної партії товару (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 6.1 та п. 6.2 Договору оплата покупцем товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.

При здійсненні покупцем оплати товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

У пункті 9.1 Договору сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строку всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 9.2 та п. 9.3 Договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Обидві сторони цього Договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 9.4 Договору виникнення вищезазначених та інших обставин, а також не реалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування тощо, не може розглядатись як підстава для не оплати товару постачальнику.

21 грудня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони домовились п. 12.7 Договору викласти в наступній редакції: Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які передбачені Договором.

31 грудня 2020 року сторонами укладено Угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП, якою сторони погодили з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими Договорами, які укладені між сторонами або які будуть укладені в майбутньому здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією Угодою.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар:

- зі строком оплати 23.05.2023 згідно видаткових накладних № 422431_0 від 08.05.2023 на суму 1 642,77 грн., № 423122_0 від 08.05.2023 на суму 1 100,76 грн., № 422426_1 від 08.05.2023 на суму 148,66 грн., № 422426_0 від 08.05.2023 на суму 2 881,40 грн., № 422427_4 від 08.05.2023 на суму 502,00 грн., № 422427_0 від 08.05.2023 на суму 1 733,98 грн., № 422424_0 від 08.05.2023 на суму 1 966,31 грн., № 422430_0 від 08.05.2023 на суму 2 465,17 грн., № 422424_4 від 08.05.2023 на суму 17,26 грн., № 422424_1 від 08.05.2023 на суму 148,66 грн., № 422643_4 від 08.05.2023 на суму 79,35 грн., № 422643_0 від 08.05.2023 на суму 2 584,64 грн., 422654_0 від 08.05.2023 на суму 1 906,57 грн., № 422429_0 від 08.05.2023 на суму 1 833,47 грн., № 422654_4 від 08.05.2023 на суму 664,93 грн., № 422425_4 від 08.05.2023 на суму 396,75 грн., № 422666_0 від 08.05.2023 на суму 1 080,68 грн., № 423127_0 від 08.05.2023 на суму 684,43 грн., № 423127_4 від 08.05.2023 на суму 317,40 грн., № 422425_0 від 08.05.2023 на суму 4 846,77 грн., № 422423_0 від 08.05.2023 на суму 3 413,39 грн., № 422423_1 від 08.05.2023 на суму 235,43 грн., № 422423_4 від 08.05.2023 на суму 544,64 грн.;

- зі строком оплати 24.05.2023 згідно видаткових накладних № 423877_0 від 09.05.2023 на суму 7 908,15 грн., № 423879_0 від 09.05.2023 на суму 1 563,11 грн., № 423877_4 від 09.05.2023 на суму 586,09 грн., № 423879_4 від 09.05.2023 на суму 690,62 грн., № 423882_4 від 09.05.2023 на суму 149,69 грн., № 423884_4 від 09.05.2023 на суму 6,78 грн., № 423884_1 від 09.05.2023 на суму 1 262,36 грн., № 423884_0 від 09.05.2023 на суму 511,59 грн., № 423882_0 від 09.05.2023 на суму 2 454,47 грн., № 423875_0 від 09.05.2023 на суму 3 044,91 грн., № 423875_1 від 09.05.2023 на суму 87,00 грн., № 423883_4 від 09.05.2023 на суму 741,39 грн., № 423876_1 від 09.05.2023 на суму 169,88 грн., № 423876_0 від 09.05.2023 на суму 874,94 грн., № 423878_0 від 09.05.2023 на суму 315,68 грн., № 423883_0 від 09.05.2023 на суму 317,75 грн., № 423878_1 від 09.05.2023 на суму 840,58 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «Оніксмед» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договору, оплату отриманого товару у повному обсязі здійснило, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 51 811,84 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що Договір не визначає ні строків повідомлення про форс-мажорні обставини, ні форми документу, яким здійснено таке повідомлення, а отже оскільки про форс-мажорні обставини вказано у відзиві, та до відзиву додаються докази направлення відзиву позивачу, відзив можна вважати повідомленням позивача про форс-мажорні обставини з огляду на військову агресію проти України. Відповідач зазначає, внаслідок обстрілів та бомбардування військами рф м. Вінниця, пошкоджено приміщення та майно аптек ТОВ «Оніксмед», відповідачем було втрачено обладнання, ТМЦ, грошові кошти, тощо та частину наявного товару, в тому числі товари, що були отримані від позивача в рамках Договору, при цьому позивачем заявлено до стягнення вартість товарів по накладним, кінцевий термін оплати яких припадає на час після початку війни, а отже в ситуації, що склалась, позивач повинен взяти на себе тягар втрати вказаних товарів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар

- зі строком оплати 23.05.2023 згідно видаткових накладних № 422431_0 від 08.05.2023 на суму 1 642,77 грн., № 423122_0 від 08.05.2023 на суму 1 100,76 грн., № 422426_1 від 08.05.2023 на суму 148,66 грн., № 422426_0 від 08.05.2023 на суму 2 881,40 грн., № 422427_4 від 08.05.2023 на суму 502,00 грн., № 422427_0 від 08.05.2023 на суму 1 733,98 грн., № 422424_0 від 08.05.2023 на суму 1 966,31 грн., № 422430_0 від 08.05.2023 на суму 2 465,17 грн., № 422424_4 від 08.05.2023 на суму 17,26 грн., № 422424_1 від 08.05.2023 на суму 148,66 грн., № 422643_4 від 08.05.2023 на суму 79,35 грн., № 422643_0 від 08.05.2023 на суму 2 584,64 грн., 422654_0 від 08.05.2023 на суму 1 906,57 грн., № 422429_0 від 08.05.2023 на суму 1 833,47 грн., № 422654_4 від 08.05.2023 на суму 664,93 грн., № 422425_4 від 08.05.2023 на суму 396,75 грн., № 422666_0 від 08.05.2023 на суму 1 080,68 грн., № 423127_0 від 08.05.2023 на суму 684,43 грн., № 423127_4 від 08.05.2023 на суму 317,40 грн., № 422425_0 від 08.05.2023 на суму 4 846,77 грн., № 422423_0 від 08.05.2023 на суму 3 413,39 грн., № 422423_1 від 08.05.2023 на суму 235,43 грн., № 422423_4 від 08.05.2023 на суму 544,64 грн.;

- зі строком оплати 24.05.2023 згідно видаткових накладних № 423877_0 від 09.05.2023 на суму 7 908,15 грн., № 423879_0 від 09.05.2023 на суму 1 563,11 грн., № 423877_4 від 09.05.2023 на суму 586,09 грн., № 423879_4 від 09.05.2023 на суму 690,62 грн., № 423882_4 від 09.05.2023 на суму 149,69 грн., № 423884_4 від 09.05.2023 на суму 6,78 грн., № 423884_1 від 09.05.2023 на суму 1 262,36 грн., № 423884_0 від 09.05.2023 на суму 511,59 грн., № 423882_0 від 09.05.2023 на суму 2 454,47 грн., № 423875_0 від 09.05.2023 на суму 3 044,91 грн., № 423875_1 від 09.05.2023 на суму 87,00 грн., № 423883_4 від 09.05.2023 на суму 741,39 грн., № 423876_1 від 09.05.2023 на суму 169,88 грн., № 423876_0 від 09.05.2023 на суму 874,94 грн., № 423878_0 від 09.05.2023 на суму 315,68 грн., № 423883_0 від 09.05.2023 на суму 317,75 грн., № 423878_1 від 09.05.2023 на суму 840,58 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 6.1 та п. 6.2 Договору оплата покупцем товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

З наявного в матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного керівниками сторін без зауважень та заперечень, вбачається, що станом на 30.06.2023 за відповідачем на користь постачальника за Договором обліковується заборгованість в розмірі 51 650,85 грн.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Таким чином, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями на території України, які відповідач обґрунтовує листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України.

При цьому, відповідач також зазначає, що внаслідок обстрілів та бомбардування військами рф м. Вінниця, пошкоджено приміщення та майно аптек ТОВ «Оніксмед», відповідачем було втрачено обладнання, ТМЦ, грошові кошти, тощо та частину наявного товару, в тому числі товари, що були отримані від позивача в рамках Договору, при цьому позивачем заявлено до стягнення вартість товарів по накладним, кінцевий термін оплати яких припадає на час після початку війни, а отже в ситуації, що склалась, позивач повинен взяти на себе тягар втрати вказаних товарів.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Відповідно до п. 9.2 та п. 9.3 Договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Обидві сторони цього Договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим Договором.

При цьому, згідно з п. 9.4 Договору виникнення вищезазначених та інших обставин, а також не реалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування тощо, не може розглядатись як підстава для не оплати товару постачальнику.

Так, наявність або відсутність форс-мажорних обставин може впливати на зобов`язання відповідача з поставки товару, в той час як з урахуванням предмету спору, щодо здійснення розрахунків за поставку товару, обов`язок із здійснення яких, жодним чином не пов`язаний з настанням форс-мажорних обставин, а отже наведені відповідачем обставини жодним чином не впливають на можливість відповідача здійснити розрахунки за товар, поставлений у 2023 році.

Так, згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Умовами Договору, а саме у пунктах 4.1 та 4.2 Договору узгоджено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві. Та підписання ним видаткової накладної на товар.

Ризик випадкової втрати та пошкодження товару несе її власник, з моменту набуття права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки постачальником передано товар покупцю за видатковими накладними, ризик випадкового знищення перейшов до відповідача, що у сукупності вказує на не пов`язаність доводів відповідача щодо форс-мажорних обставин із предметом спору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на адреси, за якими як зазначає відповідач було пошкоджено належне відповідачу майно, було поставлено товар лише за єдиною видатковою накладною № 422666_0 від 08.05.2023 на суму 1 080,68 грн.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги про стягнення заборгованості не перебувають у безпосередньому зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, та не вливають на наявність або відсутність обов`язку із здійсненням розрахунків не залежно від того, чи втрачено в подальшому відповідачем отриманий за видатковими накладними товар, право власності на який перейшло до відповідача з моменту підписання видаткових накладних.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 51 650,85 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 51 650,85 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, представником відповідача подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої, відповідач просить в разі задоволення позову відстрочити виконання рішення суду один рік.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що внаслідок обстрілів та бомбардування військами рф м. Вінниця, пошкоджено приміщення та майно аптек ТОВ «Оніксмед», відповідачем було втрачено обладнання, ТМЦ, грошові кошти, тощо та частину наявного товару, в тому числі товари, що були отримані від позивача в рамках Договору, а також зазначає про потенційну неплатоспроможність або можливу зупинку роботи підприємства.

Так, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Однак, як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи, на адреси, за якими як зазначає відповідач було пошкоджено належне відповідачу майно, було поставлено товар лише за єдиною видатковою накладною № 422666_0 від 08.05.2023 на суму 1 080,68 грн.

При цьому, надані відповідачем довідки про наявність рахунку і залишку коштів лише з певних рахунків, без доказів, які б свідчили про наявність лише двох рахунків та лише на обрані відповідачем дві дати, не можуть свідчити про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи докази, які подав боржник на підтвердження заяви про відстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності у відповідача конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку з чим, суд відмовляє у з задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніксмед» (02232, м. Київ, вул. Оноре Де Бальзака, буд. 80; ідентифікаційний код: 38942986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 21; ідентифікаційний код: 20037376) заборгованість у розмірі 51 650 (п`ятдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 675 (дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 06.09.2023

Суддя О.А. Грєхова