Рішення

від 31.08.2023 по справі 923/1409/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1409/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: Управління Головного Каховського магістрального каналу (вул. Індустріальна, 4, смт Любимівка, Каховський район, Херсонська обл., 74822)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Павкович Катерини Іванівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 85080,86 грн, за участю представників учасників справи:

від позивача: Блонський Д.М.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Управління Головного Каховського магістрального каналу звернулось до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Павкович Катерини Іванівни, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 85080,86 грн, з яких: 61589,02 грн основного боргу; 16657,99 грн інфляційних втрат; 6833,85 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору про надання послуг, пов`язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур від 07.04.2017 № 72075/96/02-12/242 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з транспортування води для зрошення у період травень вересень 2017 року.

19.11.2021 відповідачем був поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с. 46-62, т.1), в якому останній просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність, у зв`язку з чим відмовити останньому у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Як наголошує відповідач, у спірних відносинах відсутня обставина визнання відповідачем боргу та переривання строку позовної давності, адже підписуючи акти наданих послуг за 2018 рік сторони лише підтверджували факт надання послуг у певному місяці, при цьому в актах за 2018 рік, який містить відомості щодо заборгованості, не вказано періоду, за яких ця заборгованість рахується та не зазначено даних, що ця заборгованість існує саме перед позивачем, враховуючи, що договором передбачено надання послуг 3 виконавцями. Між цим відповідач наголошує на тому, що позивачем не було дотримано порядку досудового врегулювання спору, а також на закінченні строку дії договору, який укладено на строк до 31 грудня 2017 року.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 29.11.2021 (а.с. 63-74, т.1), позивач наполягає на заявлених до відповідача вимогах, наголошуючи, що в акті від 31.05.2018 в колонці «заборгованість за попередній період» зазначена заборгованість в розмірі 91589,02 грн, з якої 30000,00 грн заборгованість за 2016 рік, яка стягнута судовим рішенням у справі № 923/142/20, та 61589,02 грн заборгованість за 2017 рік, а отже у зв`язку з визнанням відповідачем заборгованості має місце переривання строку позовної давності. Також позивач наголошує, що ним були вжиті заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу претензії, отриманої останнім особисто, про що свідчить підпис відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача заявлені до відповідача вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, при цьому про час та місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 позовну заяву Управління Головного Каховського магістрального каналу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/1409/21; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей) змінено територіальну підсудність судових справи Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 923/1409/21 між суддями Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, справу розподілено для розгляду судді Бездолі Д.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 суддею Бездолею Д.О. прийнято до свого провадження справу № 923/1409/21; ухвалено здійснити розгляд справи по суті спочатку у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 липня 2023 року о 13:45, в яке викликано сторін.

14.07.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 31.08.2023 о 12:00.

У судовому засіданні 31.08.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

07.04.2017 між Фізичною особою-підприємцем Павкович Катериною Іванівною (замовник), Управлінням Головного Каховського магістрального каналу (виконавець 1), Новотроїцьким управлінням водного господарства (виконавець 2) та Херсонським обласним управлінням водних ресурсів (виконавець 3) був укладений договір про надання послуг, пов`язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур № 72075/96/02-12/242 (а.с. 12-15, т.1; далі договір), згідно з п. 1.1. якого замовник замовляє, а виконавці зобов`язуються надати послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором, які замовник зобов`язується прийняти та оплатити.

За умовами п. 2.1. договору виконавець 1 зобов`язався, зокрема: здійснювати забір води з Каховського водосховища та постачати (транспортувати) її до точки водозабору виконавця 2 (підп. 2.1.1.); на основі заявки виконавця 2 (додаток № 7 до договору) виписувати замовнику рахунок на оплату послуг з подачі (транспортування) води за договірною ціною (підп. 2.1.2.).

Відповідно до підп. 2.6.6. п. 2.6. замовник зобов`язаний сплачувати виконавцю 1, виконавцю 2, виконавцю 3 кошти за надані послуги згідно з умовами цього договору.

Згідно з підп. 3.1.2. п. 3.1. договору виконавець 1, виконавець 2, виконавець 3 та замовник щомісячно готують і підписують акти про надання послуг за цим договором у терміни, визначені у підп. 2.6.5. договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата вартості послуг за цим договором здійснюється за договірною ціною, яка погоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на послуги з подачі (транспортування) 1 куб.м. води для поливу сільгоспкультур між замовником та виконавцем 1 (додаток № 5 до договору), Протоколу погодження договірної ціни на послуги, пов`язані з подачею 1 куб.м. води на полив сільгоспкультур між замовником, виконавцем 2 та виконавцем 3 (додаток № 6 до договору) відповідно до договірних обсягів подачі води (додаток № 1).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник щомісячно в термін 3 (три) дні з дати підписання акту про надання послуг сплачує виконавцю 1 вартість послуг, пов`язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільгоспкультур за договірною ціною відповідно до наданого рахунку.

Згідно з п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатками до договору сторони затвердили, зокрема: план поливу сільськогосподарських культур відповідача; методи обліку води; перелік видів послуг, пов`язаних з подачею води, які надаються виконавцем3; протоколи погодження договірної ціни (а.с. 16-20, т.1).

На виконання умов договору у період травень-вересень 2017 року позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з транспортування води для зрошення на загальну суму 111587,02 грн, що підтверджується наявними у справі актами: від 31.05.2017 на суму 8942,36 грн; від 30.06.2017 на суму 29520,96 грн; від 31.07.2017 на суму 42508,64 грн; від 31.08.2017 на суму 25248,60 грн; від 30.09.2017 на суму 5366,46 грн (а.с. 21-23, т.1). Обставина надання позивачем відповідачу послуг у вказаному періоді на суму 111587,02 грн також підтверджується поясненнями позивача та не спростовується відповідачем.

До справи позивач також долучив підписані між сторонами акти наданих послуг у 2018 році (а.с. 24-26, т.1), які не стосуються спірного періоду, водночас, за позицією позивача, дані актів, які містять відомості про наявність у відповідача заборгованості за попередні періоди, свідчать про переривання строку позовної давності у спірних відносинах.

Для здійснення оплати вартості отриманих послуг за договором у спірному періоді позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки (а.с. 27-29, т.1).

За поясненнями позивача відповідач за отримані послуги за договором сплатив позивачу кошти у загальному розмірі 49998,00 грн, що відповідачем не заперечено, при цьому будь-яких інших доказів на підтвердження обставини здійснення відповідачем оплати вартості послуг матеріали справи не містять.

Отже, станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги у період травень-вересень 2017 року на підставі договору про надання послуг, пов`язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур від 07.04.2017 № 72075/96/02-12/242 становить 61589,02 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

Засобами поштового зв`язку позивач направив відповідачу претензію від 25.01.2018 № 01/68 (а.с. 30, т.1), в якій вимагав погасити заборгованість за договором, яка, на час направлення претензії, за розрахунком позивача становила 71589,02 грн. На підтвердження обставини отримання відповідачем вищевказаної претензії позивач долучив до матерів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 31, т.1), яке свідчить про отримання відповідачем від позивача поштової кореспонденції особисто під розпис 30.01.2018.

У зв`язку з тим, що відповідач не задовольнив претензію позивача та не погасив заборгованість за договором в повному обсязі, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених правив. Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: 61589,02 грн основного боргу; 16657,99 грн інфляційних втрат; 6833,85 грн 3% річних. Розрахунок 3 % позивачем здійснено на загальну суму боргу за період з 09.02.2018 по 21.10.2021, а інфляційних втрат за період лютий 2018 року - вересень 2021 року (а.с. 8-10, т.1).

Відповідачем контррозрахунку суду не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Позиція суду

Як встановлено судом між сторонами на підставі договору про надання послуг, пов`язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур від 07.04.2017 № 72075/96/02-12/242 виникли зобов`язальні відносини, за якими позивач зобов`язався надати відповідачу послуги, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався оплатити такі послуги в повному обсязі відповідно до умов зазначеного договору.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено на користь позивача в повному обсязі вартості отриманих послуг у період з травня 2017 року по вересень 2017 року включно, внаслідок чого у відповідача рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 61589,02 грн. Оскільки наявність цієї заборгованості підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача боргу у зазначеній сумі слід задовольнити.

Водночас, у зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за отримані послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, що долучений позивачем до позовної заяви (а.с.8-10, т.1), суд встановив його вірність та обґрунтованість, а отже в цій частині вимоги позивача також підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що пред`явлення претензії є правом, а не обов`язком кредитора, при цьому відповідачем не доведено суду, що у спірних правовідносинах законом передбачений обов`язок сторін вжити заходи досудового врегулювання спору. Також суд наголошує, що послуги позивачем надавались в межах строку дії договору, в цей же час, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки в силу закону такою підставою є виконання, проведене належним чином. Між цим, укладений між сторонами договір також передбачає, що договір діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для застосування до вимог позивача за заявою відповідача позовної давності, з огляду на таке. Так, борг відповідача в сумі 61589,02 грн рахується за період травень-серпень 2017 року, а тому порушення прав позивача у спірних відносинах мало місце починаючи з 06.06.2017, виходячи з умов п. 4.2. договору та положень ч.5 ст. 254 ЦК України). Між цим, оскільки положеннями п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності продовжується на час дії карантину та воєнного стану в України, суд зазначає, що таке продовження має місце з 12 березня 2020 (постанова КМУ від 11.03.2020 № 211) та триває і станом на даний час. За цих обставин, позивачем позовну заяву у цій справі, яка направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 22.10.2021, подано з дотриманням строку позовної давності, встановленого законом.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні Управління Головного Каховського магістрального каналу до Фізичної особи-підприємця Павкович Катерини Іванівни слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб 2270,00 гривні.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2270,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павкович Катерини Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління Головного Каховського магістрального каналу (вул. Індустріальна, 4, смт Любимівка, Каховський район, Херсонська обл., 74822, код ЄДРПОУ 01034662) борг в сумі 61589 /шістдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят дев`ять/грн 02 коп, інфляційні втрати в сумі 16657 /шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім/грн 99 коп, 3 % річних в сумі 6833 /шість тисяч вісімсот тридцять три/грн 85 коп та судовий збір в сумі 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішенняскладено 05 вересня 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля