Рішення

від 30.08.2023 по справі 920/713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.2023м. СумиСправа № 920/713/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/713/22

за позовом Заступника керівника Сумської окружної прокуратури (вул. Магістратська, буд. 12, м. Суми, Сумська область, 40000) в інтересах держави в особі позивача Садівської сільської ради Сумського району (вул. Войти, буд. 5, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343)

до відповідачів: 1) Сульського ліцею Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Шкільна, буд. 1-а, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346),

2) Фермерського господарства Шепіль Якова Андрійовича (вул. Миру, буд. 2, с.Сула, Сумський район, Сумська область, 42346)

про визнання недійсним договору,

представники учасників справи:

прокурор Луцик О.О.;

від позивача не з`явився;

від відповідачів не з`явились;

УСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним договір на спільну обробку землі від 08.05.2023 б/н, укладений між Сульським ліцеєм Садівської сільської ради Сумського району Сумської області та Фермерським господарством Шепіль Якова Андрійовича щодо використання ним земельної ділянки площею 13,400 га (кадастровий номер 5924787300:05:001:0094).

Ухвалою від 03.07.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/713/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 02.08.2023, 12:00; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.07.2023 перший відповідач подав заяву (вх. № 4591 від 24.07.2023), в якій просить суд розглядати справу без його участі; позов визнає і проти його задоволення не заперечує.

24.07.2023 другий відповідач подав заяву (вх. № 4592 від 24.07.2023), в якій просить суд розглядати справу без його участі, у зв`язку із виробничою необхідністю, яка пов`язана зі збором урожаю. Другий відповідач визнає позовні вимоги, проти задоволення позову не заперечує.

02.08.2023 позивач подав заяву (вх. № 4875/23 від 02.08.2023), в якій просить суд перенести розгляд справи № 920/713/23, призначений на 02.08.2023, на інший день, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Судове засідання у справі 02.08.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. у відпустці з 17.07.2023 до 04.08.2023.

Ухвалою від 08.08.2023 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 30.08.2023, 10:30.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний договір не є договором про спільну обробку землі, а є удаваним правочином, який приховує факт передачі в оренду земельної ділянки площею 13,4 га. Порушення інтересів держави полягає у незаконній передачі в оренду майна закладу освіти, стосовно якого законодавчо встановлена заборона на використання не за освітнім призначенням, у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі землі в користування суб`єкту господарювання.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі та використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а також недопущення незаконного відчуження майна закладу освіти і використання його всупереч освітнім цілям та порядку, визначеному законом. Садівська сільська рада, як власник земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, неналежним чином здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень, не вживає заходи щодо визнання недійсним оспорюваного договору, який укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності. Сумською окружною прокуратурою було спрямовано до Садівської сільської ради лист від 12.06.2023 № 54-3393ВИХ-23 з метою висвітлення виявлених прокурором порушень законодавства при укладенні договору про спільну обробку землі від 08.05.2023, встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Відповідно до отриманої відповіді, Садівська сільська рада Сумського району Сумської області вважає договір на спільну обробку землі таким, що відповідає вимогам ст. 1130-1131 ЦК України та не вбачає підстав для звернення з позовом до суду. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом від 27.06.2023 повідомив позивача про звернення до суду з позовом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про дотримання прокурором приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Садівської сільської ради Сумського району Сумської області.

08 травня 2023 року між відповідачами укладений договір про спільну обробку землі за умовами якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та інтересів сумісно діяти з метою вирощування сільськогосподарської продукції та задоволення інших потреб сумісної діяльності сторін, а також проведення науково-дослідних, дослідно-експериментальних робіт, створення умов для всебічного обучу учнів.

Відповідно до п. 1.2. договору, другий відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріальних ресурсів сільськогосподарські роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що належить першому відповідачу на підставі технічної документації із землеустрою на право постійного користування, кадастровий номер 5924787300:05001:0094 загальною площею 13,4 га, яка розташована на території Садівської сільської ради, а перший відповідач зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, передавати другому відповідачу в якості оплати за виконані роботи частину вирощеної сільськогосподарської продукції на вищевказаній земельній ділянці.

За умовами пункту 2.1. договору, виконавець зобов`язаний своїми силами і засобами виконувати усі роботи в строки необхідні для виконання сільськогосподарських робіт; поставити на місце виконання робіт, визначених у пункті 1.2. договору, сільськогосподарську техніку, необхідні матеріали та ін., здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання в період виконання робіт за цим договором; забезпечувати на місці виконання робіт, визначених у пункті 1.2. договору, вжиття необхідних заходів по техніці безпеки, пожежної безпеки і охорони такого місця. Виконавець має право залучати для виконання своїх зобов`язань по договору третіх осіб.

Згідно з п. 2.2. договору, замовник зобов`язаний визначити і передати виконавцю земельну ділянку, яка зазначена в пункті 1.2. договору в 5-денний термін, з дня підписання договору; прийняти виконані виконавцем роботи та підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт виконавцем протягом 5-ти днів з дати одержання названого акта від виконавця.

Пунктами 3.1.-3.3. договору визначено, що в період дії договору, на цілі спільної діяльності, замовник передає виконавцю як внесок у спільну діяльність, земельну ділянку в розмірі 13,4 га., яка надана йому в постійне користування. Внесок замовника становить 25% від спільної власності сторін по договору. Внесок виконавця становить 75% від спільної власності сторін по договору.

Відповідно до розділу 4 договору, сторонами передбачений наступний розподіл результатів спільної діяльності.

Сільськогосподарська, а також результати дослідно-експериментальної роботи, які є продуктами спільної діяльності, належать сторонам за договором.

Фактичний розподіл продуктів спільної діяльності, здійснюється наступним чином: замовнику належать результати дослідно-експериментальної роботи, які проводились на земельній ділянці, зазначеній у пункті 3.1., а також 25% від загального об`єму сільгосппродукції, яка вирощена на цій земельній ділянці. Виконавцю належить вся сільгосппродукція, яка вирощена на земельній ділянці, зазначена у пункті 3.1. договору. Врожайність земельної ділянки визначається комісією, яка складається із представників сторін, з обов`язковим складанням в письмовій формі акта врожайності. Натуральні (фінансові) розрахунки сторін по договору здійснюється один раз в рік протягом 30 днів після складання акту врожайності. Замовник має право отримати належну йому частку сільгосппродукції в грошовому виразі, із розрахунку ринкової реалізації цієї продукції. Виконавець перераховує грошові кошти від реалізації частини сільгосппродукції, яка належить замовнику на розрахунковий рахунок для Сульського ліцею, в терміни які зазначені в підпункті 4.2.4. Умови та порядок взаєморозрахунків у разі необхідності можуть бути переглянуті та змінені.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до підписання наступного протягом року або до його розірвання (п. 8.1. договору).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка загальною площею 13,4 га за кадастровим номером 5924787300:05:001:0094, що розташована на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області, перебуває у постійному користуванні Сульського ліцею Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (вид використання 01.04 Для ведення підсобного сільського господарства). Форма власності комунальна, власник територіальна громада в особі Садівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Сульський ліцей Садівської сільської ради Сумського району Сумської області відповідно до його статуту - заклад загальної середньої освіти з дошкільним підрозділом Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти. Відповідно до розділу VIII Статуту, правові засади володіння, користування та розпорядження майном закладу освіти визначаються Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та іншими актами законодавства. Заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір про спільну обробку землі є прихованим договором оренди землі, який укладений з порушенням вимог земельного законодавства, тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідачі визнають позовні вимоги.

За приписами п. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Суд встановив, що за умовами оспорюваного договору фактично перший відповідач передає другому відповідачу в користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції. Другий відповідач, в свою чергу, користується земельною ділянкою, перераховує першому відповідачу грошові кошти від реалізації частини сільгосппродукції у співвідношенні 25 % від загального об`єму сільгосппродукції, яка вирощена на земельній ділянці, із розрахунку ринкової реалізації продукції.

Щодо проведення науково-дослідних, дослідно-експериментальних робіт, які, в тому числі, визначені як мета спільної діяльності, у договорі сторонами не узгоджено, що саме є результатом таких робіт, на кого покладено обов`язок їх проведення та інше.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що за своєю юридичною природою та правовою сутністю спірний договір є договором оренди землі (строкове платне користування земельною ділянкою).

Статтею 6 Закону визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 13,4 га, кадастровий номер 5924787300:05:001:0094, перебуває у комунальній власності та надана Сульському ліцею Садівської сільської ради Сумського району Сумської області у постійне користування.

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписами ст. 4 Закону, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ст. 78 Земельного кодексу України).

Разом з цим, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перший відповідач не є власником земельної ділянки, тому він не наділений правом нею розпоряджатися, в тому числі, передавати останню в оренду (строкове платне тимчасове користування).

У відповідності до ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Зі змісту спірного договору суд не встановив, що земельна ділянка надана другому відповідачу з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що договір про спільну обробку землі від 08.05.2023, за своєю юридичною природою та правовою сутністю є договором оренди землі, який укладено з порушенням ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 6, 16 Закону України «Про оренду землі», перший відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема, передавати останню в оренду, у зв`язку з чим, з урахуванням приписів статей 203, 215 ЦК України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним договору на спільну обробку землі від 08.05.2023, укладеного між Сульським ліцеєм Садівської сільської ради Сумського району Сумської області та Фермерським господарством "Шепіль Якова Андрійовича".

Враховуючи визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 1342 грн. 00 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений згідно з платіжною інструкцією № 1051 від 27.06.2023 підлягає поверненню Сумській обласній прокуратурі з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1342 грн 00 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір на спільну обробку землі від 08.05.2023 б/н, укладений між Сульським ліцеєм Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Шкільна, буд. 1-а, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346, код ЄДРПОУ 33362090) та Фермерським господарством Шепіль Якова Андрійовича (вул. Миру, буд. 2, с.Сула, Сумський район, Сумська область, 42346, код ЄДРПОУ 34362934).

3.Стягнути з Сульського ліцею Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Шкільна, буд. 1-а, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346, код ЄДРПОУ 33362090) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 671 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Стягнути з Фермерського господарства Шепіль Якова Андрійовича (вул. Миру, буд. 2, с. Сула, Сумський район, Сумська область, 42346, код ЄДРПОУ 34362934) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 671 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5.Повернути Сумській обласній прокуратурі (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) з державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач - ГУК Сум. обл/Сумська МТГ/22030101, ЄДРПОУ 37970404, надавач платіжних послуг отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат)) судовий збір в сумі 1342 грн 00 коп. сплачений згідно з платіжною інструкцією № 1051 від 27.06.2023.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 06.09.2023.

СуддяД. В. Вдовенко