Ухвала

від 05.09.2023 по справі 521/5035/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 521/5035/23

провадження № 61-13078ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на постанову Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 про визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ТОВ «Мрія» звернулося до суду з позовом до АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 про визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння та визнання недійсним договору, в якому просило:

визнати за ТОВ «Мрія» право власності та витребувати з чужого незаконного користування та володіння шляхом вилучення у АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та передати ТОВ «Мрія» наступне майно:

- комплектну трансформаторну підстанцію 5277 з трансформаторами 2 х 1000 кВа, 6/0,4 кВ типу ТС, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 19Ш ГРП = 6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 60Ш ГРП=6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м.

Визнати недійсним договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15 серпня 2022 року № 210 СВ у, який укладений між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та ОСОБА_1 .

Разом із позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та особам, які діють в їх інтересах, використання, передачу у користування та відчуження майна, а саме:

- комплектну трансформаторну підстанцію 5277 з трансформаторами 2 х 1000 кВа, 6/0,4 кВ типу ТС, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 19Ш ГРП = 6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 60Ш ГРП=6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м.

Заборонити АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та особам, які діють в їх інтересах укладення будь-яких договорів з розподілу електричної енергії, договорів про тимчасове приєднання до електричних мереж інших суб`єктів господарювання, видання та погодження технічних умов тимчасового приєднання до електричних мереж електроустановок субабонентів від точки приєднання РУ 0,4 кВ ТП-5277, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2023 року заяву ТОВ «Мрія» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та особам, які діють в їх інтересах, використання, передачу у користування та відчуження майна, а саме:

- комплектну трансформаторну підстанцію 5277 з трансформаторами 2 х 1000 кВа, 6/0,4 кВ типу ТС, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 19Ш ГРП = 6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 60Ш ГРП=6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м.

Заборонено АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та особам, які діють в їх інтересах, укладення будь-яких договорів з розподілу електричної енергії, договорів про тимчасове приєднання до електричних мереж інших суб`єктів господарювання, видання та погодження технічних умов тимчасового приєднання до електричних мереж електроустановок субабонентів від точки приєднання РУ 0,4 кВ ТП-5277, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічне зобов`язання не застосовано.

Задовольняючи заяву ТОВ «Мрія» про забезпечення позову, суд виходив із її обґрунтованості та доцільності вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просив позивач.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2023 року в частині:

заборони АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та особам, які діють в їх інтересах, використання та передачу у користування майна, а саме:

- комплектну трансформаторну підстанцію 5277 з трансформаторами 2 х 1000 кВа, 6/0,4 кВ типу ТС, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 19Ш ГРП = 6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м;

- кабельну лінію 6 кВ від комірки № 60Ш ГРП=6,3 Кв ПС 110/35/63 Кв «Одеська ТЕЦ» до КТПН 5277 АпвЭП-6/10 (1 х 300/70) мм 2 довжиною 4 300 м,

та заборони АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 та особам, які діють в їх інтересах, укладення будь-яких договорів з розподілу електричної енергії, договорів про тимчасове приєднання до електричних мереж інших суб`єктів господарювання, видання та погодження технічних умов тимчасового приєднання до електричних мереж електроустановок субабонентів від точки приєднання РУ 0,4 кВ ТП-5277, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Мрія» у задоволенні заяви про забезпечення позову в наведеній частині. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував, що позивачем лише ставиться питання про визнання за ним права власності на спірне майно, і вже як похідні від цього вимоги - про витребування такого майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладений між відповідачами, презумпція якого як оспорюваного правочину не скасована, а тому застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам та особам, які діють в їх інтересах, використання та передачу у користування спірного майна, а також укладення будь-яких договорів з розподілу електричної енергії, договорів про тимчасове приєднання до електричних мереж інших суб`єктів господарювання, видання та погодження технічних умов тимчасового приєднання до електричних мереж електроустановок субабонентів від точки приєднання РУ 0,4 кВ ТП-5277, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не обґрунтовано з точки зору їх взаємозв`язку із заявленими позовними вимогами.

Позивачем не доведено, яким чином заборона відповідачам використовувати та передавати у користування спірне майно, а також укладати будь-які договори з розподілу електричної енергії, договори про тимчасове приєднання до електричних мереж інших суб`єктів господарювання, видання та погодження технічних умов тимчасового приєднання до електричних мереж електроустановок субабонентів від точки приєднання РУ 0,4 кВ ТП-5277, унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірне майно, його витребування та в частині визнання недійсним договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який взагалі є позовом немайнового характеру.

Таким чином, припинення вказаних дій жодним чином не може вплинути на реалізацію позовних вимог позивача у разі їх задоволення.

Крім того, наслідком вжиття обраних заявником заходів забезпечення позову буде порушення балансу інтересів, а саме співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених позивачем вказаних заходів забезпечення позову, з урахуванням прав (інтересів), про захист яких він просить, з тими негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідачів та осіб, які не є учасниками даного судового процесу, що свідчить про порушення розумного балансу між приватними і публічними інтересами. Адже, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, фактично блокують нормальну господарську діяльність товариства та є втручанням в його внутрішню та господарську діяльність.

Разом з цим, судом правильно встановлено, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач за поданою заявою, є адекватними заявленому способу захисту (визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння) в частині заборони відповідачам та особам, які діють в їх інтересах, відчуження спірного майна.

29 серпня 2023 року ТОВ «Мрія» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у зазначеній вище справі.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі

№ 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Враховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов правильно висновку щодо залишення без змін ухвали суду першої інстанції в частині заборони відповідачам та особам, які діють в їх інтересах, відчужувати спірне майно, при цьому врахувавши розумний баланс між приватними і публічними інтересами та негативні наслідки, які можуть настати від вжиття заходів забезпечення, які просить позивач.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на постанову Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 про визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння та визнання недійсним договору - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров