Рішення

від 06.09.2023 по справі 420/15394/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15394/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одеса справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «АРНА» (вул. Суворова, 1-А, с. Першотравневе, Ізмаїльський район, Одеська область, 68654) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Державної податкової служби України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом Фермерського господарства «АРНА» (далі ФГ «АРНА») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області (далі Комісія ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі ДПС України), в якому позивач просить: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС про реєстрацію відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.05.2023 №8835844/35597160, №8835843/35597160; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022, подані для реєстрації ФГ «АРНА» датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію.

Позивач зазначив, що ФГ «АРНА» зареєстровано як юридична особа з 18.07.2008р. основним напрямком діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном тощо. З 01.04.2016 р. зареєстроване платником податку на додану вартість.

В межах своєї господарської діяльності позивачем («Постачальник») укладено з ТОВ «Луї Дрейфус компані Україна» («Покупець») договір поставки №К2211-0020 від 03.11.2022 року відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 4-го класу, урожаю 2022 року (далі іменований Товар), код Товару згідно з УКТ ЗЕД -1001, насипом відповідно до умов дійсного Договору. Ціна договору розуміється як DAT - Ізмаїл та/або ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт».

Постачальник зобов`язується передати Товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - Ізмаїл та/або ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Портова, будинок 7 (далі «Термінал»), що є пунктом призначення за умовами цього Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до «Інкотермс» 2010 року, в частині, що не суперечить положенням цього Договору. Вивантаження Товару після зважування та перевірки якості в пункті призначення (на Терміналі) з транспорту Постачальника здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно умов п. 6.1,6.3 договору поставки №К2211-0020 від 03.11.2022р., покупець в частині виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару здійснює 86% оплати за Товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі права власності на Товар відносно кожної партії Товару. Кінцева оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом З (трьох) банківських днів з моменту надання ПН/РК належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п.201.1 ПКУ зокрема із обов`язковим зазначенням коду Товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в ЄРПН.

Позивач вказує, що за результатом поставки товару ним направлені на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022, але ним отримано квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних з підстав: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Позивач вказує, що ним подало повідомлення та документи, які підтверджують здійснення господарської операції, однак було отримано оскаржувані рішення Комісії ГУ ДПС про відмову в реєстрації ПН №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022, у зв`язку з наданням копій документів, складених з порушенням законодавства.

Не погодившись з рішенням комісії ФГ «АРНА» подало до ДПСУ скарги на рішення комісії регіонального рівня, за результатами розгляду яких комісією центрального рівня було прийнято рішення про залишення скарг без задоволення, а оскаржуваних рішень без змін, що зумовило звернутися за судовим захистом із даним позовом.

Позивач вважає, що ним повністю надані податковому органу всі необхідні документи та пояснення для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що зупинивши реєстрацію податкових накладних, запропоновано платнику податків надати документи, необхідні для прийняття рішення про їх реєстрацію у Реєстрі, без визначення переліку документів.

Зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності (вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, від 02.07.2019 року у справі №140/2160/18 та інших.

З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідають критерію обґрунтованості, а тому позивач вважає, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДПС є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач вказує, що в оскаржуваних рішеннях відсутні посилання на те, які документи контролюючий орган вважає складеними з порушенням законодавства. Позивач стверджує, що ним надані всі документи, які підтверджують вирощуванням ним вказаної продукції та поставку її покупцю.

Позивач стверджує, що всі документи первинного бухгалтерського обліку, оформлені сторонами у зв`язку з виконанням договору поставки №К2211-0020 від 03.11.2022р. та додаткової угоди від 07.11.2022р. до нього, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст. ст. 198, 201 ПКУ, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняли б втрату цими документами доказової сили.

Позивач просить з метою відновлення його прав та інтересів зобов`язати ДПСУ зареєструвати податкові накладні ЄРПН.

Ухвалою від 30.06.2023 року позовна заява прийнята до розгляду та провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС, ДПСУ про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

До суду надійшов відзив відповідача, який просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник навів зміст нормативних актів щодо спірних правовідносин, обставини справи та зазначив, що позивачем дійсно подані на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022, реєстрація яких була зупинена та платнику податку запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Представник зазначив, що пункти 12,13 Порядку №1246 дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації додаткової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Також представник зазначив, що хоча такі документи й не зазначені у переліку, що наведений у п. 5 Порядку №520, однак позивачем в підтвердження реальності відображених у податкових накладних господарських операцій також не було надано бухгалтерського документа (наприклад, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо, плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у ПН позивача (наявність ділової мети)).

На розгляд Комісії не надані документи, які б свідчили про якість товару, що реалізовувався (сертифікати).

Представник вважає, що позивачем не були надані всі документи, що підтверджують здійснення господарської операції.

Представник вказує, що до суду надані документи, які не надавались на розгляд Комісії. Позивач просить суд фактично перебрати на себе функції контролюючого органу (ДПС) в частині дослідження документів та визначення права на складання податкових накладних. Також на думку представника відповідача належним способом захисту порушеного права є зобов`язання повторно розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав вказаних в позові, які не спростовані відповідачем, оскільки оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Натомість платником податків надавались необхідні документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено.

Представник позивача звертає увагу на те, що підстава відмови у реєстрації ПН було подання документів складених з порушенням законодавства, тоді як у відзиві представник посилається на ненадання документів щодо якості товару, рахунків бухгалтерського обліку.

Представник зауважує, що ь платником податків надавались необхідні документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено. Відповідачем не спростовані доводи викладені в обґрунтування позовних вимог.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив, що ФГ «АРНА» зареєстровано як юридична особа з 18.07.2008р. основним напрямком діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном тощо. З 01.04.2016р. зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.29-34).

В межах своєї господарської діяльності позивачем укладено з ТОВ «Луї Дрейфус компані Україна» («Покупець») договір поставки №К2211-0020 від 03.11.2022року відповідно до умов п. 1.1 якого ФГ «АРНА» («Постачальник») зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 4-го класу, урожаю 2022 року (надалі іменований Товар), код Товару згідно з УКТ ЗЕД -1001, насипом відповідно до умов дійсного Договору. Ціна договору розуміється як DAT - Ізмаїл та/або ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (а.с.43-46).

Постачальник зобов`язується передати Товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - Ізмаїл та/або ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Портова, будинок 7 (надалі «Термінал»), що є пунктом призначення за умовами цього Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до «Інкотермс» 2010 року, в частині, що не суперечить положенням цього Договору. Вивантаження Товару після зважування та перевірки якості в пункті призначення (на Терміналі) з транспорту Постачальника здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно умов п. 6.1,6.3 договору поставки №К2211-0020 від 03.11.2022р., покупець в частині виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару здійснює 86% оплати за Товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі права власності на Товар відносно кожної партії Товару. Кінцева оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання ПН/РК належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 ПКУ зокрема із обов`язковим зазначенням коду Товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в ЄРПН.

За результатом поставки товару позивачем складені та направлені на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022 року (а.с.35,106).

Відповідно до квитанцій від 25.11.2022 року документ доставлено до центрального рівня ДПС. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація ПН/РК ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (а.с.36,107).

Позивачем направлені повідомлення та пояснення до повідомлень з копіями первинних документів щодо здійснення господарських операцій поставки товару покупцю (а.с.37-87).

У підтвердження здійснення господарських операцій щодо продажу зерна позивач подав пояснення та копії документів, окрім копій договору поставки з ТОВ «Луї Дрейфус компані Україна» та додаткових угод, також копії рахунків фактур на оплату пшениці м`якої 4-го класу врожаю 2022 року, видаткові накладні, ТТН, копію договору про надання транспортних послуг №1/22 від 10.01.2022р., укладеного ФГ «Арна» («Замовник») з приватним підприємством «Дінекс-Трейд» («Перевізник»), копії платіжних доручень, а також копії звітів ФГ «Арна» про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2022 року (форма №4-сг) та квитанції про отримання вказаних звіту Центром обробки електронних звітів Держстату України, повідомлення ФГ «Арна» від 14.02.2020р. про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) щодо наявності техніки та приміщень для здійснення господарської діяльності щодо вирощування зернових культур.

Проте Комісія ГУ ДПС прийняла рішення від 18.05.2023 №8835844/35597160, №8835843/35597160 про відмову в реєстрації податкових накладних №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних. Рішення прийняті з підстав надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства (а.с.89,108).

Позивач вважаючи протиправним рішення Комісії ГУ ДПС від 18.05.2023 №8835844/35597160, №8835843/35597160 про відмову в реєстрації податкових накладних оскаржив їх до Комісії ДПС України, проте рішенням від 20.03.2023 року скарги залишена без задоволення (а.с.91,109), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини виникли між сторонами стосується питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкові накладні №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022 року.

Засобами телекомунікаційного зв`язку позивачем подані податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте позивач отримав квитанції від 25.11.2022 року, в яких зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПС. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація ПН/РК ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

В квитанціях позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копії документів.

Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Тобто згідно з п.11 Порядку №1165 при зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктами 4,5 Порядку №520 (в редакції Наказу Міністерства фінансів№19 від 12.01.2023 року) встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

У той же час п.3 Порядку №520 (в редакції на час направлення квитанцій позивачу, нова редакція затверджена наказом Міністерства фінансів№19 від 12.01.2023 року) встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.

Порядок №520 (в редакції на час направлення квитанцій позивачу) не регламентував питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної.

Тобто зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п.185.1 ст.185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.

При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі як ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована.

Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин практику Верховного Суду викладену у постанові від 30.01.2020 року у справі №300/148/19, в якій зазначено, що при юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано врахували, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Верховний Суд вказав, що правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа № 826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа № 640/983/19).

Судом встановлено, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена з пропозицією надання додаткових документів без визначення його переліку, що неможливо вважати мотивованою вимогою контролюючого органу.

Верховний Суд вказав, що правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа № 826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа № 640/983/19). Вказана позиція зазначена та підтримана в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №640/1131/19, від 30.01.2020 року у справі №300/148/19.

Судом встановлено, що реєстрація податкових накладних позивача була зупинена з пропозицією надання додаткових документів без визначення його переліку, що неможливо вважати мотивованою вимогою контролюючого органу. Оскільки така вимога є передумовою подальшого дослідження наданих документів та прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної, дослідження наданих документів та прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав неповноти надання документів не є правомірними. Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної підлягають задоволенню.

Позивач зазначив, що він надав необхідні документи, які на його думку є достатніми для реєстрації ПН.

Копії документів, які були надані до Комісії на підтвердження здійснення господарської операції, надані до позову та досліджені судом. Вказані документи відповідають вимогаМ законодавства щодо їх складання.

Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії»

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.

Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд вважає, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.

Крім того, в постанові від 22.07.2019 по справі №815/2985/18 Верховного Суду наявні висновки, які є сталою судовою практикою щодо вимог до актів індивідуальної дії. В постанові зазначено, що Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. Оскільки відповідач-2 у рішенні від 28 грудня 2017 року №495390/23216458, продублював норму Постанови №190, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, Суд дійшов висновку, що Державна фіскальна служба України прийняла невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.

Таким чином, вказаний правовий висновок Верховного Суду підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача.

За судовою практикою Верховний Суд неодноразово підтвердив свій правовий висновок, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 року по справі №580/7000/21 зазначено, що відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішення про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови ненаведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів.

У постанові від 01.02.2023 року по справі №140/506/22 Верховний Суд зазначив, що суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, імовірним є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 460/8040/20, від 07.12. 2022 року у справі №500/2237/20.

Факт зупинення податкової накладної не позбавляє обов`язку контролюючого органу діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, зокрема при зупиненні податкової накладної у рішенні визначити перелік документів, як і платнику податків необхідно надати для реєстрації податкової накладної.

Крім того, зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує факту здійснення господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.

Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, тому суд дійшов висновку, що його позовні вимоги є обґрунтованими.

Всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України представник відповідача не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції, не надалі жодного доказу, що господарські операції не здійснювались, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій. Посилання представника відповідача на те, що до суду були надані додаткові документи, які не надавались Комісії, а тому суд не може на себе перебрати повноваження Комісії, суд вважає неспроможними, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної запропоновано надати документи без наведення його переліку. З цих підстав є також неспроможними доводи представника відповідача, що позивачем разом з поясненнями не були надані бухгалтерські документи (наприклад, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31,36,66, 90,93 тощо, плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків) та інші. Позивач надав документи, які на його думку є достатніми для реєстрації податкової накладної.

Також суд дійшов до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання ДПСУ зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Відповідно до пунктів 2, 10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

У разі надходження до ДПСУ рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Таким чином, з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для платника податків суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПСУ провести реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем фактично заявлено дві позовні вимоги (основні та похідні, тобто вимоги про визнання протиправними рішень як передумови для застосування іншого способу захисту порушеного права), проте сплачений судовий збір за чотири вимоги 10736,00грн.

Суд вважає, що по даній справі з ГУ ДПС за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 5368,00грн.

Що стосується переплати судового збору у сумі 5368,00грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач також просив стягнути його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. На думку представника відповідача справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Судом встановлено, що 20.06.2023 року між адвокатом Воронковим В.О. та ФГ «АРНА» укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до додаткової угоди від 20.06.2023 року винагорода адвоката за підготовку та подання позову складає 28000,00грн. Включено участь у судових засіданнях, складання та подання документів з процесуальних питань, проте справа розглянута у письмовому провадженні.

Враховуючи задоволення позовних вимог, складність справи, сталу практику за спірними правовідносинами, розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу.

При цьому суд відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу Європейський суд із прав людини у п. 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у справі №420/15394/23 є 8000,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства «АРНА» (вул. Суворова, 1-А, с. Першотравневе, Ізмаїльський район, Одеська область, 68654, код ЄДРПОУ 35597160) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053 код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.05.2023 №8835844/35597160, №8835843/35597160 про відмову у реєстрації податкових накладних №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 06.11.2022, №4 від 07.11.2022, подані для реєстрації Фермерським господарством датою їх надходження на реєстрацію.

Стягнути на користь Фермерського господарства «АРНА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 5368,00грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва