Постанова

від 28.08.2023 по справі 200/4365/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року справа №200/4365/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Передерій Є.О., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 200/4365/21 (головуючий суддя І інстанції Шувалова Т.О.), складене у повному обсязі 16 липня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 17.03.2021 року № 0003293/0901.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наказ про проведення фактичної перевірки містить лише формальні підстави для її проведення, без конкретних посилань на підстави її призначення та проведення.

При цьому позивач вказує на те, що посадові особи податкового органу не були допущені керівником підприємства до проведення перевірки, тому самі дії по її проведенню, складенню акту перевірки є незаконними та штрафні санкції є протиправними. Акт про недопущення посадових осіб до проведення перевірки складено не було та акт перевірки позивач не отримував.

Крім того, зазначено, що карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України, став для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором, тобтонадзвичайною і не підвладною волі сторін та вплинув на виконання контрагентом договору поставки витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

28 серпня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач заявляв його неодноразово, доказів поважності неявки та неможливості приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції заявником не надано, а також з огляду на достатність доказів в матеріалах справи для розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав на правильність висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вейт-Сервіс (ЄДРПОУ 30853131, місцезнаходження: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Свободи, буд. 5) є юридичною особою, платником податку, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру здійснює діяльність за КВЕД -2010: роздрібна торгівля пальним (47.30), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами ( 46.71) та інші, що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.35-38).

Згідно договору поставки від 10 квітня 2020 року № ДП 79/2020-Т, укладеного між ТОВ «Тестрайт» та ТОВ «Вейт-Сервіс», додатку № 1 до Договору поставки, видаткової накладної від 18 травня 2020 року № 209, ТОВ «Тестстрайт» передав у власність ТОВ «Вейт-Сервіс»: магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 2,700 м у кількості 3 шт, магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe/NPT довжиною 2,600 м у кількості 1 шт, магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/ALU/DP/LPG/K Pipe in Pipe/NPT довжиною 1,900 м у кількості 1 шт, поплавок на під товарну воду G-NBR-Н20 у кількості 1 шт, шафа контролю рівнеміра у кількості 1 шт, організація проведення оцінки відповідності рівнемірів DELPHI вимогам технічних регламентів за модулем F у кількості 5 шт (том 1, а.с.144-149).

30 червня 2020 року позивач подав до відповідача податкову звітність Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри від 30 червня 2020 року, що підтверджується квитанцією від 30 червня 2020 року № 2 та відомостями з бази ІС Податковий блок (том 1, а.с. 113-114, 163, 164 -165).

Подана позивачем звітність надала контролюючому органу інформацію про обладнання позивачем свого акцизного складу витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Разом з цим, в Єдиному державному реєстрі рівня пального позивачем не було зареєстровано вказані у довідці витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для проведення відповідачем фактичної перевірки позивача.

23 вересня 2020 року в.о. начальника ГУ ДПС у Донецькій області Долозіною І.Л. прийнято наказ №1191 про проведення фактичної перевірки ТОВ Вейт-Сервіс з 24 вересня 2020 року, тривалістю не більше 10 днів за період діяльності з 01.07.2019 року по 03 жовтня 2020 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону № 481, пп.80.2.5 п.80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, та інших законодавчих актів (том 1, а.с.93).

Правомірність вищенаведеного наказу була предметом судового розгляду, за наслідками якого постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року по справі № 200/8893/0-а у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вейт-Сервіс» відмовлено. Тобто, наказ про проведення фактичної перевірки позивача визнано законним.

24 вересня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області на підставі наказу № 1191 від 23 вересня 2020 року та направлень на перевірку від 23 вересня 2020 року №№ 1339, 1340 на акцизному складі розташованому за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Свободи, буд. 5, було розпочато проведення фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального (том 1, а.с.31-32).

24 вересня 2020 року керівником ТОВ «Вейт-Сервіс» Ганночка Д.В. на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС у Донецькій області Долозіної І.Л. були надані письмові пояснення щодо недопущення працівників ГУ ДПС в Донецькій області до фактичної перевірки (том 1, а.с.108).

24 вересня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Донецькій області складено акт № 1388/05-99-09-01 про відмову від надання позивачем документів для перевірки (том 1, а.с.109).

Фактична перевірка проводилась з 24 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 вересня 2020 року № 0007/05/99/10/09/30853131 (том 1 а.с.103-107), в якому вказано про порушення ТОВ «Вейт-Сервіс»абзацу 1, пп. а) абзацу 6 пп.230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України, абзацу 1, абзацу 5 пп.230.1.3 п. 230.1 статті 230 ПК України, п.85.2 статті 85 ПК України, які полягають у наступному:

-відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а саме: відсутність з 01 квітня 2020 року по 29 червня 2020 року реєстрації в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників на 5 резервуарах для зберігання пального та витратомірів-лічильників на 5 місцях відпуску пального наливом на акцизному складі ТОВ «Вейт-Сервіс» № 1002450 за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Свободи, буд. 5;

- незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі, а саме: за період з 01 квітня 2020 року по 01 липня 2020 року ТОВ «Вейт-Сервіс» до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику не було надано 89 електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі №1002450 за адресою Донецька область, м. Дружківка, вул. Свободи, буд. 5;

- ненадання платником податків посадовим особам контролюючого органу після початку перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: не було надано Х-звіт PРO ф.н. 3000205742 станом на 13 год. 11 хв. 24 вересня2020 року, не надано КОРО до РРО ф.н. 3000205742 за період з 01.07.2019 року по 24 вересня 2020 року, не надано змінні звіти №17-НП та №14-ГС за період з 01 квітня 2020 року по 24 вересня 2020 року (том 1, а.с. 103-107).

30 вересня 2020 року відповідачем складено акт про відмову від підписання та отримання акта перевірки від 30 вересня 2020 року № 0007/05/991/09/1/3085313 (том 1, а.с.109, 121).

01 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області скерувало рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу позивача лист за № 75785/10/05-99-09-01-16 та акт фактичної перевірки від 30.09.2020 року № 0007/05/99/10/09/30853131. Поштовий конверт повернувся до податкового органу за закінченням терміну його зберігання (том 1, а.с.102, 159-162).

За результатами матеріалів фактичної перевірки, 24 листопада 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняло податкові повідомлення-рішення №0000712/0901 та №0000710/0901 про застосування до ТОВ «Вейт-Сервіс» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі №1002450 у період з 01 квітня 2020 року по 29 червня 2020 року у розмірі 289 000,00 грн, з яких 200 000,00 грн штраф за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу та/або незареєстрований витратомір-лічильник (20000,00*5=100000,00 грн рівнеміри), (20000,00*5=100000,00 грн витратоміри) та 89000,00 грн за кожний неподаний електронний документ (1000*89=89000,00 грн), та за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн (том 1, а.с.23-26).

За результатами розгляду скарги ТОВ «Вейт-Сервіс», Державна податкова служба України рішенням від 04 березня 2021 року № 5083/6/99-00-06-03-02-06 залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 24 листопада 2020 року № 0000710/0901 та скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 24 листопада 2020 року №0000712/0901 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 129000, 00 грн, в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін (том 1, а.с.15-21).

17 березня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення № 0003293/0901, яким до ТОВ «Вейт-Сервіс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 160000, 00 грн, з урахуванням рішення Деражвної податкової служби України від 01.02.2021 року № 2381/6/99-00-06-03- 02-06 (том 1, а.с.13-14).

Позивач не погодився з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом про його оскарження.

Суд першої інстанції при прийнятті рішеннядійшов висновку щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п. 80.1 статті 80 ПК України закріплено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема в разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №810/1394/16, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статті 81 ПК України.

Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Тобто, відмова від проведення фактичної перевірки допускається лише у разі непред`явлення або ненадіслання платнику податків: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки або оформлення цих документів з порушенням вимог.

Позивач вказував про те, що фактична перевірка не проводилася, з огляду на недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення, з підстав зазначених ним у письмових поясненнях від 24 вересня 2020 року (том 1, а.с.30).

Підставою для недопуску послугувала відсутність у пред`явлених службових посвідчення строк їх дії, що позбавило можливості встановити повноваження службових осіб; та те, що в наказі на проведення перевірки підставою для її проведення зазначено п.80.2.5 Податкового кодексу України, проте службовими особами не надано пояснень на підставі якої інформації або порушень проводиться перевірка, а також, підстави для проведення перевірки у період пандемії відсутні (том 1, а.с.30).

Як встановлено судами, перед початком фактичної перевірки акцизного складу №1002450 ТОВ "Вейт-Сервіс", розташованого за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Свободи, 5 посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області було пред`явлено керівнику позивача: службові посвідчення посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області, направлення на проведення фактичної перевірки від 23 вересня 2020 року № 1339, 1340 та було вручено копію наказу №1191 від 23 вересня 2020 року, про що керівник ТОВ «Вейт Сервіс» Ганночка Д.В. розписався у направленнях №1339 та №1340 на перевірку (том 1, а.с.123).

Суд першої інстанції під час розгляду справи допитав у якості свідків: головного державного ревізора - інспектора ГУ ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які пояснили, що фактична перевірка була ними проведена, оскільки всі документи передбачені Податковим кодексом України були оформлені належним чином та пред`явлені позивачу, тому підстави для недопуску до фактичної перевірки та складання акту недопуску до перевірки були відсутні.

Зазначене підтвердив і представник відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відтак, відсутність строку дії службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу не є підставою для недопуску до перевірки таких осіб та для скасування результатів її проведення.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, на момент проведення перевірки 24 вересня 2020 року службовими особами були пред`явлені діючі службові посвідчення (дата видачі посвідчення ОСОБА_1 - 21 січня 2020 року, ОСОБА_2 - 21 січня 2020 року (том 1, 247-248, том 2 а.с. 3-4).

В направленнях на перевірку від 23 вересня 2020 року №№ 1339, 1340 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначені як посадові особи контролюючого органу, які мають приступити до проведення перевірки позивача відповідно до наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 23 вересня 2020 року № 1191 (том 1, а.с.31, 32).

Питання правомірності наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.09.2020 року № 1191 було предметом спору у справі № 200/8893/20-а, рішенням ДОАС від 03 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вейт-Сервіс» відмовлено. Тобто, наказ про проведення фактичної перевірки позивача визнано законним.

Виходячи з принципу юридичної визначеності під час розгляду даної справи, суд не може надавати оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, яке було предметом судового розгляду.

Таким чином, оскільки передбачені статтею 81 Податкового кодексу України документи були оформленні належним чином та пред`явленні позивачу перед початком проведення перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано вимоги статті 81 Податкового кодексу України та посадові особи контролюючого органу мали право приступити до проведення фактичної перевірки. Підстави для складання акту недопуску до перевірки були відсутні.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання позивача про те, що він не допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, про що зазначив у направленні на перевірку, оскільки, з огляду на приписи пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, не дозволяється.

Крім цього, посилання позивача про те, що фактично перевірка не проводилася, спростовуються показаннями свідків, допитаними у судовому засіданні в суді першої інстанції, які надали пояснення аналогічні тим, що викладені в акті перевірки.

Посилання позивача про те, що податковий орган не направляв акт перевірки на його адресу, спростовується наявними у справі доказами, а саме: копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копією конверту та копією квитанції (том 1, а.с.102, 159-162) та поясненнями свідків, які вказали на те, що телефонували позивачу про можливість отримати акт перевірки, однак позивач відмовився від його отримання, тому акт перевірки було направлено за податковою адресою позивача.

Таким чином, податковий орган виконав покладені на нього обов`язки та, у відповідності до приписів статті 42 Податкового кодексу України, направив на податкову адресу позивача примірника акту фактичної перевірки від 30 вересня 2020 року № 0007/05/99/10/09/ НОМЕР_1 .

Відтак судом не встановлено будь-яких порушень порядку проведення фактичної перевірки позивача.

Надаючи оцінку порушенням, встановленим під час проведення фактичної перевірки позивача, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.6. п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно пп. 14.1.224 п. 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Пунктом 230.1. 2. статті 230 Податкового кодексу України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно зУКТ ЗЕД2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

З аналізу вищенаведених норм убачається, що акцизні склади на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

На підставі п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до вимог статті 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок № 891).

Пунктом 2 Порядку № 891 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;

рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара;

резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці;

обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Застосування штрафних санкцій визначене пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, яким зокрема передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 18 підрозділу 5 Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку розділу розділ XX Податкового кодексу України ( в редакції чинній на час перевірки позивача) визначено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:

з 1 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Сторонами не заперечується, що за період з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року позивачем не було обладнано акцизний склад витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та зареєстровано їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального. також сторонами не заперечується, що об`єми акцизного складу позивача не перевищує 1000 куб. метрів.

Разом із тим, штрафні санкції не застосовувалися до 01 липня 2020 року лише до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПКУ.

Станом на 30 червня 2019 року пункт 212.1 статті 212 ПКУ передбачав, що платниками акцизного податку є: … 212.1.15. Особа, яка реалізує пальне.

Тобто позивач, як підприємство, яке реалізує пальне, до 01 липня 2019 року було платником акцизного податку та враховуючи наявність акцизного складу пального до 1000 метрів кубічних до нього, на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, штрафні санкції застосовуються з 01 квітня 2020 року.

Відповідно до пункту 52 і підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача.

Суд не бере до уваги твердження позивача про форс-мажорні обставини та неможливість через введення карантинних обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) встановити до 30 червня 2020 року витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Суд звертає увагу, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання, були прийняті заздалегідь.

Законом №391-ІХ, який був прийнятий 18 грудня 2019 року обов`язок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників змінено дату з 1 січня 2020 року на 1 квітня 2020 року.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 200/1354/21-а.

Отже, позивач знав про виникнення з 01 квітня 2020 року у нього такого обов`язку та мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі, ще до запровадження у березні 2020 року карантинних обмежень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме договору поставки № ДП 79/2020-Т, укладеного між позивачем та ТОВ «Тестрайт», цей договір укладений лише 10 квітня 2020 року, тобто після дати, з якої акцизні склади, до внесення змін Законом №391-ХІ, вже повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками (том 1, а.с.144-149).

Будь-яких доказів неможливості укладення такого договору раніше, з іншим контрагентом або з інших підстав, які не залежали від його волі та позбавили останнього можливості вчасно придбати відповідні прилади, позивачем не наведено та під час розгляду цієї справи судом не встановлено.

Також суд відмічає, що позивач не заперечував сам факт реалізації пального на АЗС без встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, маючи можливість після 01.04.2020 року зупинити реалізацію пального, у зв`язку із відсутністю виконання вимог ПКУ щодо обов`язкового встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Наявними у справі копіями акцизних накладних форми «П» підтверджується реалізація пального позивачем у квітні, травні та червні 2020 року (том 1, а.с. 194-198).

Отже, позивач допустив податкове правопорушення, за яке пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність.

З огляду на викладене, факт вчинення позивачем порушення, передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, що стало правомірною підставою для застосування оспорюваного штрафу.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки спірні податкові повідомлення - рішення відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, при цьому позов не містить доказів, що підтверджували б відсутність вини позивача у вчинені податкового правопорушення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 200/4365/21 залишити без змін

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 28 серпня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2023 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв