Постанова

від 05.09.2023 по справі 400/3302/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3302/21

Категорія: 111030000Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 07.04.2023 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2021 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (далі СТОВ) "ДРУЖБА" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС у Миколаївській області про:

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 06 січня 2021 року №00000260707.

-стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судових витрат на користь СТОВ "ДРУЖБА" в розмірі 7 500 грн з рахунків суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС в Миколаївській області.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що висновки відповідача щодо зберігання позивачем пального без ліцензії гуртуються лише на припущеннях, адже перевірку проведено за іншою адресою ніж за якою ним нібито встановлено факт зберігання пального, а в ліцензії на право зберігання пального взагалі інша адреса зазначена. Також, позивач зазначив, що у ТТН, яка підтверджує придбання позивачем пального помилково зазначено юридичну адресу позивача, замість адреси зберігання згідно ліцензії, що в подальшому було встановлено внутрішнім службовим розслідуванням позивача та виправлено помилку його контрагентом. Крім того, позивач вважає, що наказ на проведення перевірки не містить конкретизації підстав для проведення перевірки, а тому спірне рішення прийняте за результатами перевірки, що проведена на підставі зазначеного наказу є протиправним.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що факт зберігання позивачем пального без наявності ліцензії у період з 01 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року підтверджується даними видаткової накладної, товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями, рахунками на оплату та даними з єдиного реєстру акцизних накладних. Крім того, у позивача наявна ліцензія на право зберігання пального термін дії якої з 16 квітня 2020 року по 16 квітня 2025 року.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року позов СТОВ "ДРУЖБА" до ГУ ДПС у Миколаївській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2021 року №00000260707.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь СТОВ "ДРУЖБА" судові витрати у сумі 7 500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-позивач не заперечує факт поставки нафтопродуктів 06 квітня 2020 року від ТОВ "МОЗИР Україна", так само, як не заперечує й факт зберігання поставлених нафтопродуктів в період з 06 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року без наявності діючої ліцензії на право зберігання пального. При цьому позивач зазначає, що застосування штрафних санкцій до нього є передчасним, оскільки він неодноразово звертався до ГУ ДПС у Миколаївській області з заявою щодо одержання ліцензії на право зберігання пального, проте постійні відмови ГУ ДПС в одержанні ліцензії унеможливили її отримання. Зважаючи на неодноразове звернення за отриманням ліцензії, позивач вважає, що вчинив всі належні дії для отримання ліцензії на право зберігання пального;

-контролюючий орган не спростовує факт неодноразового звернення СТОВ "ДРУЖБА" до ГУ ДПС у Миколаївській області та зазначає, що відмова в видачі позивачу відповідної ліцензії на право зберігання пального обумовлена ненаданням всіх даних та відомостей необхідних для одержання ліцензії. Позивач також вказує про наявність таких обставин та зазначає, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії. При цьому позивач не повідомляє про наявність судового рішення про визнання протиправними дії ГУ ДПС у Миколаївській області щодо відмови у видачі ліцензії СТОВ "ДРУЖБА". В будь-якому разі, слід зауважити, що з огляду на принцип обачності платника податків, а також обов`язок суб`єкта господарювання здійснювати зберігання пального виключно за наявності ліцензії, обставини, зазначені в адміністративному позові СТОВ "ДРУЖБА", не спростовують наявності складу правопорушення;

-фактичною перевіркою встановлено факт зберігання СТОВ "ДРУЖБА" пального в період з 06 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року без наявності діючої ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням вимог ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі Закон №481/95-ВР), в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2021 року №00000260707 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову СТОВ "ДРУЖБА".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

СТОВ "ДРУЖБА" зареєстрований юридичною особою 17 лютого 2000 року за адресою: вул. Центральна, буд. 44, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі наказу №209 від 12 листопада 2020 року та направлень на перевірку працівниками ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку позивача за адресою: вул. Центральна, буд. 44, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 07 грудня 2020 року №2141/14/29/07/03765140, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 15 Закону №481/95-ВР, а саме: зберігання пального без ліцензії у період з 01 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року.

На підстав висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000260707 від 06 січня 2021 року, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України і ст. 17 Закону №481/95-ВР, до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000 грн. за порушення ст. 15 Закону №481/95-ВР.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання, тому суд першої вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст. 15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях. Відповідач фактично ототожнив поняття "придбання пального" та "зберігання пального". Та обставина, що в подальшому позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального, протилежного не доводить. Враховуючи, що вперше позивач звернувся за отриманням ліцензії задовго до дати її отримання (16 квітня 2020 року) 02 березня 2020 року.

Відповідач обґрунтовував правомірність застосування до позивача штрафної санкції наявністю на "балансі" пального до отримання ліцензії, однак, враховуючи наведений вище правовий висновок Верховного Суду, а також не встановлення цієї обставини безпосередньо під час проведення фактичної перевірки, суд вважає такий висновок неспроможним.

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо не зазначення відповідачем у наказі на проведення перевірки підстави її проведення, що на його думку, також є свідченням не правомірності спірного рішення. Так, судом першої інстанції досліджено зміст наказу і встановлено, що відповідачем зазначено підставу проведення перевірки "…у зв`язку з отриманням листа ДПС України від 11.07.2020 року №13939/7/0-00-07-05-03-07 з інформацією про суб`єкта господарювання, які реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право зберігання пального". Відтак, підстава проведення перевірки, зазначена конкретизовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.ч.1, 11, 17, 43 ст. 15, ст.ст. 16, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з функцій органів державної податкової служби, як закріплено у пп.19-1.1.16 п.19.1 ст. 19-1 ПК України, є здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Приписами ст. 16 Закону №481/95-ВР визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Частиною 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно ч.8 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною 11 ст. 15 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону. Зокрема, згідно ч.2 ст. 17 вказаного Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. (ч.43 ст. 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч.21 ст. 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20 зазначив, що системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі №200/11016/20-а.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до якого встановлено факт зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у період з 01 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року за адресою: вул. Центральна, 43, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область. В основу зазначених висновків покладено обставину придбання позивачем у зазначений період дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 18429,99 літрів із пунктом розвантаження: вул. Центральна, 43, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту вищезазначеного акту не вбачається фактичного зберігання пального ТОВ "ДРУЖБА", тоді як посилання ГУ ДПС в Одеській області на первинні документи щодо придбання дизельного пального не можуть бути беззаперечним доказом його зберігання відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР.

Крім того, колегія суддів вважає вірним посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не представлено безспірних доказів наявності та зберігання такого пального в ємностях позивача, розташованих за адресою: вул. Центральна, 43, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область, такого, наприклад, як акт вимірювання обсягів пального в цистернах, що знаходяться на території позивача, тоді як акт перевірки містить інформацію, що зняття залишків не здійснювалось. Більш того, зі змісту акту перевірки вбачається, що її проведено за адресою: Центральна, 44, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область, тоді як факт зберігання пального відповідачем встановлено за адресою: вул. Центральна, 43, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область (п.2.2.15 акту). З вказаного можливо дійти висновку, що посадові особи відповідача встановили факт зберігання пального за іншою адресою, відмінною від адреси проведення перевірки.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що посилання ГУ ДПС в Одеській області на те, що в період з 01 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року позивач зберігав пальне є припущенням відповідача, оскільки останнє не підтверджено належними доказами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ліцензії на право зберігання пального, виданій ТОВ "ДРУЖБА" за адресою місцезнаходження позивача є вул. Центральна, 44, с. Плющівка, Баштанській район, Миколаївська область, тоді як адреса місця зберігання є вул. Степова, 43, с. Плющівка, Баштанський район, Миколаївська область.

Колегія суддів вказує, що та обставина, що в подальшому позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального, протилежного не доводить.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "ДРУЖБА".

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2023 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.