Постанова

від 06.09.2023 по справі 640/21861/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21861/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОКО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОКО" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду від 30.05.2022 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №36111/0703 від 13.05.2021 року.

Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 95150,16 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 95150,16 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у якій просить скасувати вказане рішення, у задоволенні заяви відмовити.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, якщо керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи є неспівмірними.

Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції приймаючи додаткове рішення виходив з того, що справа не є складною та віднесена судом до справ незначної складності. Також, по зазначеній категорії справ, сформована правова позиція в судах вищої інстанції, що підтверджено самим позивачем при поданні позову.

Таким чином, суд першої інстанції вважав за потрібне присудити понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 95150,16 грн., тобто в повному обсязі.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 частини третьої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини сьомої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного суду висловлені, зокрема, у постанові від 01.06.2021 у справі № 640/11563/20.

Так, висновуючись на аналізі статей 132, 134, 139 КАС України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Верховний Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката надано до заяви про винесення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат: копія договору про надання правової допомоги від 09.04.2019 року; копія акта №11/21-041.3381 прийому-передачі наданих послуг від 01.12.2021 до рахунку №11/21-041.3481 від 22.11.2021; копія рахунку №11.21-041.3481 від 22.11.2021 згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2021; платіжне доручення №92642Е від 07.12.2021.

Дослідивши надані позивачем документи, висновки суду першої інстанції, та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку сума - 50000 грн. є співмірною та обґрунтованою у даній справі, виходячи з критерію обґрунтованості та розумності понесених витрат, а також виходячи із складності справи та наданих адвокатом послуг.

З урахуванням того, що суд першої інстанції невірно визначив суму відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції з огляду на висновки викладені у вказаній постанові.

Керуючись ст. 242, 308, 311, 315, 317, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити частково.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» (код ЄДРПОУ 31905094) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011)».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Т.Р. Вівдиченко

А.Б. Парінов