Рішення

від 06.09.2023 по справі 460/18094/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2023 року м. Рівне№460/18094/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояр Агро" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати податкове повідомлення-рішення №615417000703 від 18.07.2023 року та №615517000703 від 18.07.2023 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно не взято до уваги всі первинні бухгалтерські документи з приводу реальності господарської операції, тому спірне рішення є протиправним. З огляду викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що в ході проведення перевірки позивачем не надано всіх документів, які підтверджують господарську операцію з приводу використання пального у господарській діяльності. Отже, спірне рішення є правомірним, тому скасуванню не належить. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 02.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28.08.2023 від позивача надійшло клопотання із доказами про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 9000грн.

Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Контролюючим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ

«Рояр Агро», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт № 6195/5/17-00-07-03/44447134 від 03.07.2023р.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем: п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок чого занижено податкові зобов`язання за квітень 2023 року на 929грн, що в подальшому призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 929грн.; п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України не складено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на загальну суму ПДВ 929грн.

18.07.2023 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 615417000703, яким зменшений розмір від`ємного значення суми ПДВ на 929грн та № 615517000703, яким застосовано штрафні санкції за відсутність складення/реєстрації ПН в сумі 663,57грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Так, посадовими особами контролюючого органу в ході проведення перевірки позивача встановлено, що згідно з поданою з поданою ТОВ «Рояр Агро» податковою декларацією з ПДВ за квітень 2023 року, від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації становить 615487грн, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації, за квітень 2023 року становить 91806грн, від`ємне значення сформоване за рахунок від`ємного значення лютого 2023 року - квітня 2023 року.

Як стверджує відповідач, основним чинником виникнення від`ємного значення за перевіряємий період є операції з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою, а саме: експорт висівок пшеничних кормових, манної крупи, барди зернової, що залишається під час дистиляції спирту з зерна, що становить 99,34% загального обсягу реалізації, в т. ч. у лютому 2023р. в сумі 1389914грн., у березні 2023р. в сумі 971403грн., у квітні 2023 р. в сумі 1886003 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємство ТОВ «Рояр Агро» надає послуги з міжнародних перевезень вантажів.

Контролюючим органом під час перевірки вручався запит про надання документів від 20.06.2023року директору ТОВ «Рояр Агро» Трусову Р.С. про надання пояснення та копій документів засвідчені підписом посадових осіб та скріплені печаткою (за наявності) у термін до 13 год 00 хв. 21.06.2023року.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Роя Агро» до складу податкового кредиту віднесено придбане дизельне паливо та бензин у постачальників ТОВ "КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС" та ТОВ "ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР" за ставкою 7 % на загальну суму ПДВ 928,97грн, в т. ч. 196,26грн за лютий 2023р., 327,1грн за березень 2023р., 405,61грн за квітень 2023р.

Однак, в ході проведення перевірки не було представлено касових чеків на заправку автомобілів, товарно-транспортних накладних чи інших документів, що підтверджують фактичне отримання та використання в господарській діяльності вищевказаного пального.

Перевіркою встановлено відсутність на залишках та не використання в господарській діяльності дизельного палива та бензину на загальну суму ПДВ - 928,97грн.

Враховуючи вищевикладене, у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2023р. в порушення п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, пп. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «РОЯР АГРО» не визначені податкові зобов`язання по товарах/послугах, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях за ставкою 7 % на загальну суму 929 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено не складення позивачем та не реєстрації за цими операціями податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «г» п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає у платника податку у разі, якщо при придбанні товарів/послуг, необоротних активів сума податку була включена до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 44.6. ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Нормою пункту 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до статті 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах:

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 «Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі. що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, при складанні податкової звітності (в т. ч. при декларуванні фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з ПДВ) з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3 урахуванням положень ст. 1, 9 Закону № 996 будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 05.05.2023року у справі № 140/6945/20 відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положення наведеної норми дають підстави для висновку, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, то останній зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Під терміном «господарська діяльність» з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ШК України)

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Аналогічна позиція щодо застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 160/1446/19.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження використання в господарській діяльності долучено ряд документів, які, на думку суду, спростовують цю обставину.

Так згідно договору оренди транспортного засобу А-0311/22 від 03.11.2022року ТОВ «Рояр Агро» в особі представника за довіреністю Трусової Олесі Миколаївни (орендар), з однієї сторони, та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , який є платником єдиного податку третьої групи (орендодавець) з іншої сторони, уклали Договір оренди транспортного засобу.

Предметом договору є передача у строкове платне володіння та користування транспортного засобу, що вказується в акті приймання-передачі до цього Договору. Транспортний засіб є власністю Орендодавця.

Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу № 6001-11 від 03.11.2022року Орендовавець передав, а Орендар прийняв згідно Договору оренди транспортного засобу № А-0311/22 від 03.11.2022року транспортний засіб, що належить Орендодавцю на Автомобіль AUDI, модель А4 з наступними характеристиками:

Автомобіль AUDI, модель А4 тип загальний легковий - загальний універсал - В, рік випуску - 2009, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як свідчать обставини перевірки, згідно наказу про призначення № l-к від 26.01.2022року, ОСОБА_1 за період з 26.01.2021року по день підписання акту перевірки займав посаду директора ТОВ «Рояр Агро».

Згідно зазначених даних в наданих позивачем подорожніх листах службового легкового автомобіля № BK5469HE, водій - ОСОБА_1 , автомобіль AUDI, A4 BK5469HE.

Вищенаведені обставини свідчать, що ОСОБА_1 заправляв ПММ власний автомобіль. Доказів використання автомобіля AUDI, A4 BK5469HE у господарській діяльності ТОВ «Рояр Агро» позивач, а ні контролюючому органу, а ні суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, в порушення п. «г» п.198.5 ст.198 ПК України ТОВ « РОЯР АГРО» занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 929рн.

З врахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2023 № 615417000703, яким зменшений розмір від`ємного значення суми ПДВ на 929грн є правомірним та скасуванню не належить.

Також відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не налаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Матеріалами справи стверджується, що податкові накладні за наслідками придбання дизельного палива та бензину у постачальника ТОВ «КОМПАНІЯ ОКК-БІЗНЕС» та ТОВ «КОМПАНІЯ ОКК-БІЗНЕС ПРТНЕР» за лютий, березень, квітень 2023 року на загальну суму ПДВ 928,97грн не складались.

За наведеного суд уважає, що позивачем допущено порушення вимог абзацу першого п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Кодексу внаслідок не складання та не реєстрації за цими операціями податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.1, п. 201.10. ст. 210 Податкового кодексу України, ТОВ «РОЯР АГРО» не складено та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних за ставкою 7% на загальну суму ПДВ 929грн.

З врахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2023 № 615517000703, яким застосовано штрафні санкції за відсутність складення/реєстрації ПН в сумі 663,57грн є правомірним та скасуванню не належить. Тут варто зазначити, що розмір штрафних санкцій відповідає розміру, визначеному у п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України з урахуванням змін та доповнень.

Зважаючи на вищенаведене в його сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Правові підстави для відшкодування судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2023 № 615417000703 та № 615517000703, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 вересня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояр Агро" (вул. Устинська, 11-А, м. Рівне, 33025, ЄДРПОУ/РНОКПП 44447134)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська область, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Т.О. Комшелюк