Ухвала

від 06.09.2023 по справі 766/5114/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/5114/23

н/п 2-з/766/124/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

06.09.2023 рокум. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської областіДорошинська В.Е.,розглянувши матеріализаявипро забезпечення позову Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство агрофірма «МИР» про припинення права власності,-

в с т а н о в и в:

04.09.2023 року до суду надійшла позовна заява Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство агрофірма «МИР» про припинення права власності, у якій позивач просить: припинити громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Російської Федерації номер НОМЕР_2 , виданий ВВС Тихвінського району Ленінградської області, 16.05.2006), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6224484500:04:033:0027 площею 4,6951 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новотроїцької селищної територіальної громади (колишньої Федорівської сільської ради) Генічеського (колишній Новотроїцький) району Херсонської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2017 за номером 23469964 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 38240983 від 21 листопада 2017 року) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Крім того просить вирішити розподіл судових витрат, перерахувати їх на користь позивача.

Провадження у справі станом на 06.09.2023 року не відкрито.

Разом зпозовною заявоюпозивачемподано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6224484500:04:033:0027 площею 4,6951 га, яка знаходиться на території Новотроїцької селищної територіальної громади (колишньої Федорівської сільської ради) Генічеського (колишній Новотроїцький) району Херсонської області та заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розпоряджатись,змінювати цільовепризначення,здійснювати перетворення,поділ,об`єднанняземельної ділянки з кадастровим номером 6224484500:04:033:0027 з іншими земельними ділянками.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначив, що існує реальний ризик того, що відповідач може відчужити оспорюване майно на користь третіх осіб, змінити конфігурацію (об`єднання, поділ), вчинити інші дії, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

Заявником дозаяви доданоІнформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.03.2023 №325673032.

Оскільки викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінюючи доводи позивача суд враховує таке.

Відповідност. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідност. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно дост. 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщоневжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так ч. 1ст. 150 ЦПК Українивстановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов серед іншого забезпечуєтьсянакладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб(п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України) чи забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України). При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПКУкраїни заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

З роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір таіснує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позовузастосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Наведене викладене у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19), від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20).

Так, в силу вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо припинення права власності на земельну ділянку.

Судом особа, яка подала заяву про забезпечення позову в порядку ч.3ст.153 ЦПК Українине викликалась.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, а також співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, враховуючи намір позивача припинити право власності на земельну ділянку, приходить до висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи, які викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими та приходить до висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява підлягає задоволенню.

Також, суд приходить до висновку, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту його порушеного майнового права, оскільки даний вид забезпечення позову знаходиться в прямому зв`язку із предметом позову та невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача.

Згідно ч. 3ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно ч. 3ст. 154 ЦПК України, підстав не встановлено.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 258-261,352-355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву про забезпечення позову Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство агрофірма «МИР» про припинення права власності -задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6224484500:04:033:0027 площею 4,6951 га, яка знаходиться на території Новотроїцької селищної територіальної громади (колишньої Федорівської сільської ради) Генічеського (колишній Новотроїцький) району Херсонської області.

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розпоряджатись,змінювати цільовепризначення,здійснювати перетворення,поділ,об`єднанняземельної ділянки з кадастровим номером 6224484500:04:033:0027 з іншими земельними ділянками.

Відповідно до ч.1ст.157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч.10ст.153ЦПК Україниоскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяВ. Е. Дорошинська