Рішення

від 06.09.2023 по справі 701/555/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/555/23

Номер провадження2/701/225/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2023 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 ,представника позивача-адвоката:Спеціального СергіяПавловича до ОСОБА_2 про визначеннячастки померлогоу правіспільної сумісноївласності тавизнання прававласності намайно впорядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачка звернувся в суд з позовом до відповідача про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №1277 від 07.07 2021 року. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 1,8412 га., кадастровий номер: 7123185500:02:003:0458, що розташована за адресою: Черкаська область Маньківський район Молодецька сільська рада, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Спадкоємицею майна ОСОБА_4 , була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх прав на спадкове майно. Фактом підтвердження прийняття спадщини є заява подана до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В., 02.07.2021 року №78. Син померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від прийняття належної йому частки у спадщині, на користь дружини померлого - ОСОБА_3 , заявою поданою до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В., 02.07.2021 року №79. Крім позивача спадкоємцем щодо майна ОСОБА_3 , є її син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відмовився від прийняття належної йому частки у спадщині, на користь позивача, заявою поданою до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В., 09.07.2021 року №85. 31.06.2022 року ОСОБА_6 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на (одну другу) частки земельної ділянки від загальної площі 1,8412 га., кадастровий номер: 7123185500:02:003:0458, що розташована за адресою: Черкаська область Маньківський район Молодецька сільська рада, до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В. Однак позивачеві у видачі даного свідоцтва було відмовлено так, як земельна ділянка про яку йшлося вище, є спільною сумісною власністю. З інформації Державного земельного кадастру право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без визначення часток, отже невідомо, яка саме частка належала померлому спадкодавцю - ОСОБА_4 . Так як не виділені частки у вищевказаному правовстановлюючому документі, тому і нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, і вданому випадку спадкоємцю ОСОБА_6 рекомендовано звернутися до суду для визначення часток у праві спільної сумісної власності на дану земельну ділянку, а також внесення відповідних змін в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Державний земельний кадастр щодо виправлення часток у праві власності. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, зокрема п. 23 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, п. 24 при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За наявних обставин позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач та представник позивача до суду не з`явилися, але згідно письмової заяви просили справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у процесуальний спосіб (судові повістки), будь-яких заяв чи клопотань не надходило, причини неявки визнані поважними невідомі, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №1277 від 07.07 2021 року. (а.с.11).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частки земельної ділянки площею 1,8412 га., кадастровий номер: 7123185500:02:003:0458, що розташована за адресою: Черкаська область Маньківський район Молодецька сільська рада, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Спадкоємицею майна ОСОБА_4 , була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх прав на спадкове майно. Фактом підтвердження прийняття спадщини є заява подана до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В., 02.07.2021 року №78. (а.с.12).

Син померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від прийняття належної йому частки у спадщині, на користь дружини померлого - ОСОБА_3 , заявою поданою до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В., 02.07.2021 року №79. Крім позивача спадкоємцем щодо майна ОСОБА_3 , є її син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відмовився від прийняття належної йому частки у спадщині, на користь позивача, заявою поданою до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В., 09.07.2021 року №85. 31.06.2022 року ОСОБА_6 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на (одну другу) частки земельної ділянки від загальної площі 1,8412 га., кадастровий номер: 7123185500:02:003:0458, що розташована за адресою: Черкаська область Маньківський район Молодецька сільська рада, до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Л.В. (а.с.44-98).

Судом встановлено, що позивачеві у видачі даного свідоцтва було відмовлено так, як земельна ділянка, є спільною сумісною власністю.

З інформації Державного земельного кадастру право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без визначення часток.

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно до статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у йогоздійсненні.Особа можебути позбавленаправа власностіабо обмежена уйого здійсненнілише увипадках ів порядку,встановлених законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст.14 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права.

За ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Захист права власності може бути здійснений, зокрема, шляхом визнання права особи відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

В ст. 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Дослідивши обставини справи, та враховуючи, що позивач набув право власності на вказане у позовній заяві майно на законних підставах, а також зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту і законність підстав такого набуття не заперечено, матеріали справи не свідчать про порушення позивачем прав інших осіб, з метою усунення невизначеності відносин власності з приводу майна, що є предметом позову, суд визнає за можливе позовні вимоги задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 174, 178, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 6, 11, 14-16, 177, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 331, 355, 368, 372, 391, 392, 509, 1222, 1225, 1226, ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 1,8412 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7123185500:02:003:0458, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, Молодецька сільська рада становить 1/2 частку.

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,(зареєстрованата жителька АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2частку земельної ділянки площею 1,8412 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7123185500:02:003:0458, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, Молодецька сільська рада, на праві спільної сумісної власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський