Рішення

від 05.09.2023 по справі 761/23024/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23024/23

Провадження № 2/761/8284/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді: Матвєєвої Ю.О.

за участі секретаря: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» про стягнення моральної шкоди завданої несвоєчасною виплатою належним при звільненні сум, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» про стягнення моральної шкоди завданої несвоєчасною виплатою належним при звільненні сум у розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2022 року у справі № 761/35805/21 позов позивача було задоволено частково, а саме змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зазначені в наказі №3-к від 02.07.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » із «за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України» на «за власним бажанням, невиконання роботодавцем законодавства про працю, ч.3 ст.38 КЗпП України» та стягнуто з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» на його користь вихідну допомогу в розмірі 63 126 гривень 36 копійок (суми розраховані без відрахування податків та обов`язкових платежів). В результаті затримки з виплати заробітної плати, у тому числі при звільненні, самостійної зміни відповідачем правової підстави звільнення, відмови відповідача у виплаті у добровільному порядку вихідної допомоги як у день звільнення так і після набрання відповідним судовим рішенням законної сили, позивач вказує, що поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні протягом тривалого часу належних за законом коштів. З урахуванням зазначеного, тривалості завданих позивачу моральних страждань останній звернувся до суду для сприяння відновлення його порушених прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.08.2023 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі, вказана сума позивачем є безпідставною та необґрунтованою оскільки позивач не надав будь-який доказів на підтвердження цих обставин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Судом встановлено, що наказом №3-к від 02.07.2021 року ДП «Державна театрально-видовищна агенція», звільнено ОСОБА_1 06.07.2021 року від виконання обов`язків директора-розпорядника ДП «Державна театрально-видовищна агенція» за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України.

Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду позовом та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05 2022 року позовні вимоги позивача було задоволено частково, зокрема змінено формулювання причин звільнення з роботи із за «власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України» на «за власним бажанням, невиконання роботодавцем законодавства про працю, ч.3 ст. 38 КЗпП України»; стягнуто з ДП «Державна театрально-видовищна агенція» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 63 126,36 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачем були порушені права позивача, гарантовані Законом.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною першою статті 1 КЗпП України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма права містить перелік юридичних фактів, що є підставою виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а статтею 237-1 цього Кодексу передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення порушених прав, зокрема виданням наказу про звільнення позивача, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що встановлено іншим преюдиційним судовим рішенням і згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, підстав відступити від якого не встановлено.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованих висновків, що позивачем доведено факт заподіяння йому неправомірними діями стороною відповідача моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (частина перша та пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на характер порушення прав позивача та їх наслідки, виходячи з засад розумності та справедливості, ступені вини відповідача, істотності вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, на думку суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 2000,00 грн.

Позивач за законом звільнений від сплати судового збору, а тому, згідно приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 107,36 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 206, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» про стягнення моральної шкоди завданої несвоєчасною виплатою належним при звільненні сум - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» (код ЄДРПОУ 33948323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» (код ЄДРПОУ 33948323) на користь держави судові витрати у розмірі 107,36 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

05 вересня 2023 року