Постанова

від 31.07.2006 по справі 10087-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10087-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.07.2006Справа №2-7/10087-2006А

За позовом Приватного підприємства “Апекс”, м. Євпаторія

До відповідача Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь

Про визнання нечинним рішення

                                                                                   Суддя ГС АРК І.І. Дворний

                                                                                при секретарі С.О.Холодняк

                                               представники

Від позивача –  не з'явився

Від відповідача –  Файнгольд С.А. – пред-к дов. №886 від 17.07.06р.

Сутність спору: Позивач – Приватне підприємство “Апекс” звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим про визнання нечинним рішення № 1114-р від 06.09.2005р. про накладення штрафу в розмірі 1160,85грн.

Позовні вимоги обгрунтовує невідповідністю спірного рішення вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 26 Закону України “Про рекламу”, ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів”, п. 10 Указу Президента України “Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності”, Наказу Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 27.11.2000р. № 679 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2000р. за № 929/5150 “Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень” , оскільки перевірка позивача, результати якої покладені в його основу, проведена безпідставно та з порушенням чинного законодавства, а покладений в основу спірного рішення  протокол № 91 від 15.07.2005р. також складено з порушенням законодавства.

Відповідач  проти позову заперечує, вважаючи спірне рішення законним та обгрунтованим. Також пояснив, що на підставі плану роботи Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим на липень 2005р. 15.07.2005р. була проведена планова перевірка позивача з питання дотримання вимог Закону України “Про рекламу”, під час якої встановлено порушення ч. 4 ст. 8 Закону України “Про рекламу”, що виразилося у розповсюдженні зовнішньої реклами за адресою: м. Євпаторія, вул. 9 Травня – пр -т Перемоги без зазначення номеру та дати видачі ліцензії, а також найменування органу, що видав ліцензію, про що складено Протокол про порушення законодавства про рекламу за № 91 від 15.07.2005р.

Відповідач також вважає, що положення Указу Президента України “Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності” не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки Указом регламентується порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, в той час як відповідач проводить перевірки лише їх господарської діяльності.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господаоські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слухання справи відкладалось та оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

15.07.2005р. службовою особою Головного управління у справах захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим  Файнгольд С.А. на підставі посвідчення №25 складено протокол № 91 про порушення ч. 4 ст. 8 Закону України “Про рекламу” - розповсюдження зовнішньої реклами за адресою: м. Євпаторія, перехрестя вул. 9 Травня – пр -т Перемоги “Стоматологічна клініка “Апекс”, Здорові зуби – Залог  здоров'я, вул. Толстого, 28/30 т/ф 8(06569) 2-86-87, без зазначення номеру та дати видачі ліцензії, а також найменування органу, що видав ліцензію.

На підставі вказаного протоколу 06.09.2005р.  Головним управлінням у справах захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим  винесено рішення № 1114-р, яким до позивача – Приватного підприємства “Апекс” за порушення ч. 4 ст. 8 Закону України “Про рекламу” на підставі ст. 27 Закону України “Про рекламу” накладено штраф в розмірі 1160,85грн..

Суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Управління у відзиві на позов наполягає на тому, що норми зазначеного Указу Президента України не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки предметом спору є рішення № 1114-р від 06.09.2005р., прийняте Управлінням у межах здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, на який норми щодо порядку проведення планових та позапланових перевірок не поширюються.

Разом з тим статтею 10 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 передбачено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України про захист прав споживачів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу в межах своїх повноважень - щодо захисту прав споживачів.

Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Головне Київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів, затверджене наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 09.10.2003 N 169 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 972/8293, здійснення органами з захисту прав споживачів контролю за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів відносить до основних завдань управлінь (абзац 3 пункту 4), для реалізації яких їм надано право перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів (підпункт 1 пункту 5, підпункт 5 пункту 6).

За таких обставин доводи скаржника щодо розмежування приписів законодавства про рекламу і про захист прав споживачів щодо здійснення контролю та проведення перевірок є невірними, а його висновок про непоширення норм Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 на здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу - помилковим.

До того ж проведення планових та позапланових перевірок також передбачено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.03.2003 N 42 "Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності", який є чинним і недійсним у встановленому порядку не визнавався.

Форми таких актів перевірок дотримання законодавства про рекламу , а також рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, встановлено Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 27.11.2000р. № 679 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2000р. за № 929/5150 “Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень” .

Як свідчать матеріали справи, акту перевірки відповідно до вищевикладених вимог, відповідачем не складалось.

Наводячи підстави проведення перевірки позивача, відповідач надав суду План роботи Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим на липень 2005р., наказ про здійснення планових перевірок № 95-к від 15.07.2005р., а також розпорядження № 00001455 від 15.07.2005р.

У Плані роботи Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим на липень 2005р., затвердженому Начальникои відповідного управління 30.06.2005р., визначені завдання на липень 2005р. При цьому зазначено, що перелік господарюючих суб'єктів, об'єкти  торгівлі (послуг), які  підлягають перевірці на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів, наведено у додатку до плану. Проте, вказано додатку, з якого вбачалось би ПП “Апекс”, суду не надано.

Крім того, з Розпорядження № 00001455 від 15.07.2005р., а також наказу № 95-к від 15.07.2005р. вбачається, що службова особа Управління направлялась на проведення планової перевірки відповідно до повноважень, визначених ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів”.

П. 2 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” передбачено, що право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Проте, доказів завчасного направлення такого повідомлення позивачу відповідачем не надано.

Крім того, ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів”, визначено, що результати перевірок суб'єктів господарської діяльності службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами. Повноваженням на складання будь-яких протоколів ст. 5 даного Закону службових осіб Управління не наділяє.

Таким чином, складення відповідачем протоколу № 91 від 15.07.2005р., покладеного в основу спірного рішення, суперечить визначеним ст. 5 Закону повноваженням.

У зв'язку з ненаданням суду будь-яких інших доказів правомірності складення такого протоколу, суд не може вважати його належним доказом вчинення  позивачем викладеного в ньому порушення.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність належних правових підстав для  проведення перевірки позивача 15.07.2005р., у зв'язку з чим спірне рішення є прийнятим з порушенням встановленого порядку.

Крім того, суд вважає, що протокол № 91 від 15.07.2005р. складено відносно неналежної особи, а отже, і відповідальність відповідно до спірного рішення  у вигляді штрафу застосована відносно неналежної особи. При цьому суд виходить з наступного.

П. 4 ст. 8 Закону України “Про рекламу”, яка визначає загальні вимоги до реклами, передбачено, що реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

Відповідно до ст. 1 даного Закону виробником реклами є особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами, а рекламодавцем реклами – особа, особа, яка є замовником реклами для її виробництва та /або розповсюдження.

Як свідчать матеріали справи, виготовлення і розповсюдження реклами позивача, відносно якої встановлено порушення її змісту,  здійснювалось СПД Крайнюковою О.В. на підставі договору від 01.04.2005р., що підтверджується відповідною квитанцією та актом приймання-передачі робіт від 06.05.2005р..

В свою чергу, виготовлення СПД Крайнюковою О.В. реклами з порушенням вимог щодо її змісту (не вказано номер ліцензії) порушило права третьої особи – позивача.

Ст. 27 Закону України “Про рекламу” визначає, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, для застосування до особи відповідальності необхідним є встановлення складу порушення, в тому числі, вини особи у вчиненні порушення. Проте, в даному випадку вина ПП “Апекс” у вчиненні порушення відсутня.

Крім того, п. 2 ч. 1 ст. 27 даного Закону також передбачає, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, в тому числі, виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами. Аналогічне положення закріплено і у Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. № 693.

Таким чином,суд вважає, що в даному випадку притягненню до відповідальності за порушення законодавства про рекламу підлягала СПД Крайнюкова О.В. як виробник реклами, а не позивач.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що  винесення відповідачем спірного рішення здійснено  правомірно та обгрунтовано, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “Апекс” є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним рішення Головного управління у справах захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим № 1114-р від 06.09.2005р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Приватного підприємства “Апекс” (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Толстого, 28/30, ЗКПО 13791428 р/р 2600831318001 в УСБ м. Євпаторія, МФО 324076) 3,40грн.  судового збору.

Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.