Постанова

від 07.08.2023 по справі 910/6979/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. Справа№ 910/6979/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Михайлюк Ю.В., Журба К.В.

від відповідача: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райф" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023, повний текст cкладено та підписано 23.02.2023

у справі № 910/6979/22 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райф"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТО ТРАНС»

про стягнення 800 578,80 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райф" про стягнення 800 578,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між сторонами в спрощений спосіб шляхом оплати виставленого відповідачем рахунку - фактури № СФ-0000016 від 08.02.2022 року договору поставки в частині своєчасної поставки товару у відповідності до здійсненої позивачем передплати в сумі 800 578,80 грн та домовленостей, у зв`язку з чим остання має бути повернута позивачеві на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" 800 578,80 грн основного боргу, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу та 12 008,68 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано підтвердженням матеріалами справи обставин невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райф" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 800 578,80 грн відмовити повністю та стягнути з позивача суму понесених судових витрат. Разом з апеляційною скаргою подає клопотання про долучення доказів.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що:

- суд першої інстанції з урахуванням приписів ст. 207 ЦК України не звернув увагу на те, що з наданих позивачем доказів (рахунку-фактури та платіжного доручення) не вбачається, що сторони дійшли згоди про істотні умови купівлі-продажу такі як строк передачі товару, момент виконання обов`язку продавця передати товар, умови оплати товару, місце передачі товару;

- за умови, що позивачем надано суду докази неотримання відповідачем претензії про поставку товару або повернення передплати, то сторонами не було узгоджено усіх умов правочину у спрощений спосіб, а саме здійснення його поставки протягом 7 днів;

- позивач діяв недобросовісно, умисно приховавши від суду факт наявності між сторонами договірних відносин, а саме договору поставки № 116/15 від 20.01.2015, дія якого пролонгувалась згідно п. 7.2 договору;

- правовідносини між сторонами є довготривалими, в рамках названого договору відповідач передав позивачу товар на загальну суму 3 905 449,09 грн за період з 20.01.2015 по 23.02.2023, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків та банківськими виписками;

- за умовами договору № 116/15 від 20.01.2015 поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2000, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (складі);

- працівник позивача у месенджері Viber надіслав відповідачу повідомлення про дані автомобіля та водія, який має забрати товар згідно рахунку-фактури СФ-0000016 від 08.02.2022;

- на виконання умов договору відповідачем здійснено відвантаження товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 5 від 23.02.2022, а також заявами свідків (працівниками, що здійснювали відвантаження, та водієм);

- враховуючи, що перевезення товару було здійснено ТОВ «ВІП АВТО ТРАНС» та зважаючи на заперечення позивача щодо його отримання, оскаржуване судове рішення може вплинути на права та обов`язки вказаного перевізника, а тому він має бути залучений до участі у цій справі в якості третьої особи;

- ризик випадкового знищення або пошкодження товару згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.4 укладеного між сторонами договору, Правил Інкотермс, 2000 - EXW, перейшло до позивача в момент відвантаження товару на складі відповідача.

Крім того відповідач вказує на належне його повідомлення про судовий розгляд справи в суді першої інстанції через ненадання позивачем відомої йому поштової та електронної адрес відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Райф", а оскаржуване рішення - залишити без змін. Також просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів.

Позивач зазначає, що:

- при надісланні на адресу відповідача процесуальних документів судом було допущено технічну описку у двох цифрах індексу, проте сама адреса відповідача була вказана вірно;

- позивач надсилав за вірною юридичною адресою відповідача претензію № 06-07/22 від 06.07.2022, а також позовну заяву з додатками, а тому сторона знала про наявність судового спору;

- первинні документи, на які посилається апелянт у своїй скарзі, не підписані уповноваженою особою позивача, жодних доручень на отримання ТМЦ позивач на ім`я водія ОСОБА_1 не надавав, будь-яких замовлень на перевезення вантажів згідно рахунку-фактури № СФ-0000016 від 08.02.2022 та/або договорів перевезення не укладав;

- в рахунку-фактурі № СФ-0000016 від 08.02.2022, платіжному дорученні № 1737 від 09.02.2022, товарно-транспортній накладній № 5 від 23.02.2022, банківській виписці по рахунку відповідача відсутнє посилання на договір поставки.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6979/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райф" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/6979/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.05.2023. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.05.2023. Встановлено позивачу строк до 15.05.2023 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо клопотання відповідача про долучення доказів. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 15.05.2023.

Розгляд справи відкладався згідно ухвал суду від 22.05.2023, від 05.07.2023, від 31.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 залучено до участі у справі №910/6979/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТО ТРАНС». Встановлено, зокрема, третій особі строк для надання письмових пояснень по суті спору в письмовій формі в найкоротший термін, але не пізніше 26.07.2023.

Розгляд клопотань

Відповідачем разом з апеляційною скаргою подано клопотання про долучення доказів, яке обґрунтовано тим, що позивач при звернені до суду діяв недобросовісно, умисно приховав від суду факт наявності договірних відносин між сторонами, не зазначив ані електронну адресу, ані поштову адресу відповідача, ані номеру телефону, хоча ці дані достеменно були відомі ТОВ "Чернігівторг", чим грубо було порушено закріплений в ст. 13 ГПК України принцип змагальності сторін і фактично позбавило відповідача права на захист. Надіслана судом на юридичну адресу відповідача судова кореспонденція не була отримана апелянтом.

Заслухавши в судовому засіданні 22.05.2023 пояснення представників відповідача, дослідивши наведені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення позивача щодо заявленого апелянтом клопотання, колегія суддів протокольною ухвалою від 22.05.2023 на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України задовольнила заявлене клопотання, оскільки неповідомлення суду передшої інстанції відомої позивачу адреси відповідача для листування виключало можливість подання останнім доказів в строки та порядку, визначені положеннями процесуального закону. Наведене, на переконання колегії суддів, є порушенням принципу змагальності, а тому подані відповідачем на стадії апеляційного перегляду справи докази підлягають прийняттю з огляду на встановлення винятковості випадку в розумінні вищенаведених приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України.

На доводи позивача щодо обізнаності відповідача про судовий розгляд справи у зв`язку із направленням на його адресу, зокрема, позовної заяви визнаються судом неспроможними, адже таке надіслання здійснено лише на юридичне місцезнаходження товариства, тоді як впродовж довготривалих ділових відносин між сторонами (з 2015 року по 2022 рік) відповідач надавав незмінну адресу для листування.

Явка представників сторін

В судове засідання 07.08.2023 представники позивача та третьої особи не з`явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучена довідка про направлення ухвали суду від 31.07.2023 на вказані ними їх електронні адреси та оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представники відповідача в судовому засіданні 07.08.2023 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариством з обмеженою відповідальністю «Райф» (як продавцем) виставлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (як покупцю) рахунок-фактуру № СФ-0000016 від 08.02.2022 року на оплату товару (будівельні та оздоблювальні матеріали за переліком із 12 найменувань) на загальну суму 800 578,80 грн з ПДВ.

У відповідності до вказаного рахунку позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райф» грошові кошти у загальній сумі 800 578,80 грн платіжним дорученням № 1737 від 09.02.2022 року із посиланням в реквізиті "призначення платежу" на рахунок-фактуру №СФ-16 від 08.02.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного платіжного доручення.

ТОВ "Чернігівторг" звертався до ТОВ «Райф» з претензією №06-07/22 від 06.07.2022 року (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до якої вимагав від відповідача протягом 7 днів здійснити поставку оплаченого ТОВ «Чернігівторг» товару або перерахувати на поточних рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 800 578,80 грн.

Невиконання вищенаведеної претензії стало підставою для звернення ТОВ "Чернігівторг" з позовом про стягнення з ТОВ «Райф» попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 800 578,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, обґрунтовуючи звернення з даним позовом, ТОВ "Чернігівторг" посилалось на те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в спрощений спосіб (за відсутності договору як єдиного документа). Оскільки відповідач у встановлений у претензії строк не здійснив поставку товару, то у відповідності ч. 2 ст. 693 ЦК України він вправі вимагати повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 ЦК України).

Судовою колегією встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано жодної ділової переписки між сторонами щодо узгодження усіх істотних умов про доставку саме продавцем товару в обумовлене покупцем місце згідно рахунку-фактури № СФ-0000016 від 08.02.2022. Вказаний рахунок також не визначає названих положень.

Крім того в претензії №06-07/22 від 06.07.2022, що була надіслана позивачем з вимогою про поставку товару або повернення попередньої оплати, відсутні будь-які відомості щодо місця передання товару.

Беручи до уваги те, що на час розгляду спору в суді першої інстанції були відсутні документи якими б підтверджувалось прийняття продавцем обов`язку з доставки оплаченого покупцем товару, то в контексті правової конструкції норм ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 2 ст. 664 ЦК України в даному випадку підлягали з`ясуванню обставини щодо передання чи не передання відповідачем товару перевізнику або організації зв`язку для доставки його позивачу.

Однак дослідження вищенаведених обставин було залишено поза увагою суду першої інстанції, що зумовило передчасність висновків про наявність правових підстав для задоволення позову згідно приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Як вже зазначалось у даній постанові, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 залучено до участі у справі №910/6979/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТО ТРАНС».

На виконання вимог ухвали суду третьою особою надано письмові пояснення з документальним обґрунтуванням, в яких ТОВ «ВІП АВТО ТРАНС» (як перевізник) зазначило, що 22.02.2022 третя особа від ТОВ "Чернігівторг" отримало замовлення на перевезення вантажу з смт. Пересічне, Харківська область до м. Чернігова.

23.02.2022 авто було завантажено, а 24.02.2022 прибуло в м. Чернігів. Водій зателефонував до контактної особи на місці розвантаження, яка повідомила що у зв`язку з початком бойових дій відсутня можливість здійснити розвантаження авто. З метою належної схоронності товару водій поїхав на стоянку за адресою: м. Чернігів, вул. Квітнева, 21 і увесь час до 08.03.2022 перебував в авто. 08.03.2022 під час обстрілу російськими військами міста Чернігова авто разом з вантажем згоріло, що зафіксовано правоохоронними органами та експертним висновком № ЧК-88/2 від 29.04.2022 Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Також до матеріалів справи відповідачем було надано нотаріально засвідчені показання свідка - водія ОСОБА_1 , в яких останній повідомив, що 23.02.2022 від керівництва ТОВ «ВІП АВТО ТРАНС» отримав заявку на перевезення. Прибувши на завантаження - смт. Пересічне, Харківська область, складське приміщення ТОВ «Райф», завантажив товар в повному обсязі. Після чого були виписані документи: ТТН та видаткові накладні. В одному примірнику ТТН було проставлено підпис в рядку водія та залишено ТОВ «Райф». Два інших примірника було отримано для передачі їх вантажоодержувачу за місцем розвантаження - м. Чернігів, ТОВ «Чернігівторг». Також водій повідомив, що прибув в м. Чернігів пізно вночі, а вранці 24.02.2022 зателефонував менеджеру ТОВ «Чернігівторг» з метою вирішення питання розвантаження. Однак йому було повідомлено, що товариство не працює, а вивантаження може бути проведено «після війни». Водій неодноразово вчиняв спроби зв`язатися з ТОВ «Чернігівторг», але товариством було відмовлено у вивантаженні. Під час чергового обстрілу міста Чернігів сталося пряме попадання в автомобіль з вантажем, в результаті чого і авто, і вантаж, і супровідні документи на вантаж згоріли.

Згідно нотаріально засвідченої заяви свідка - ОСОБА_2 , яка є менеджером ТОВ «Райф», 23.02.2022 прибув на завантаження автомобіль Мерседес-Бенц з причепом, ДНЗ - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Менеджером було знято ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та водійського посвідчення, всі відомості про авто та водія співпали із даними вказаними в заявці ТОВ «Чернігівторг». Завантаження було виконано в повному обсязі згідно заявки на суму 800 578,80 грн. Менеджером виписано ТТН та видаткові накладні. 23.02.2022 від ТОВ «Чернігівторг» була надіслана довіреність, експедитор, що був вказаний в довіреності не приїхав, а тому в ТТН розписався водій. Разом з водієм були передані два примірники видаткових накладних та ТТН для підпису в місті розвантаження. Також менеджер повідомила, що 23.02.2022 машина була завантажена в її присутності в повному обсязі та покинула територію складського приміщення.

В підтвердження цих пояснень відповідачем також надано товарно-транспортну накладну № 5 від 23.02.2022, в якій в рядку «отримав водій/експедитор» значиться прізвище ОСОБА_1 та підпис.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що надані відповідачем докази в підтвердження обставин здійснення відвантаження перевізнику оплаченого позивачем товару видаються більш вірогідним, ніж протилежні ствердження позивача з посиланням лише на відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Про відсутність у відповідача зобов`язань із доставки оплаченого товару також свідчить зміст укладеного між сторонами договору поставки № 116/15 від 20.01.2015, дія якого пролонгувалась згідно п. 7.2 договору.

При цьому посилання позивача на те, що первинні документи (рахунок-фактура та платіжне доручення) не містять посилання на зазначений правочин не заслуговують на увагу, оскільки виходячи із звичаю ділового обороту, що склався між сторонами в процесі виконання цього договору первинні документи за ним оформлювались без посилань на правочин. Зокрема, згідно виписок по банківському рахунку відповідача, оплата товару проводилась позивачем на підставі рахунків-фактур впродовж усього періоду дії правочину (з 2015 року по 2022 рік). Тоді як надана відповідачем копія договору містить підпис та відтиск печатки юридичної особи позивача.

Так, у відповідності до розділу 2 договору поставки № 116/15 від 20.01.2015 сторони домовились, що до даного правочину застосовуються умови поставки EXW Інкотермс 2000.

Згідно п. 2.2 договору усі ризики, пов`язані з товаром переходять до покупця в момент відвантаження товару згідно з п. 2.4 договору.

Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця (п. 2.3 договору).

В п. 2.4 договору сторони визначили, що пункт поставки товару - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічне, вул. Шота Гогоришвілі, 1.

Зобов`язання постачальника з поставки товару згідно даного договору будуть вважатися виконаними за умови забезпечення ним наявності товару в пункті поставки в кількості та асортименті, що були погоджені сторонами згідно із п. 1.2 цього договору (п. 2.6 договору).

Згідно з п. 2.7 договору постачальник не несе відповідальності за кількість продукції, якість упаковки після її завантаження на транспорт покупця.

Отже, з врахуванням доведення відповідачем факту передання товару перевізнику для його доставки покупцю в кількості та асортименті в пункті поставки товару - склад постачальника (відповідача), Суд вважає, що обов`язок продавця є таким, що виконаний. Документального спростування вищенаведених обставин матеріали справи не містять.

За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено наявності порушення відповідачем свого зобов`язання з своєчасного передання товару покупцю як необхідної передумови для застосування правового механізму із повернення попередньої оплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України. Відтак, підстави для задоволення позову у даній справі, - відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Розподіл заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню в порядку ст. 244 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/6979/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2; ідентифікаційний код: 35687180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райф" (03087, м. Київ, Чоколівський бульвар, буд. 40; ідентифікаційний код: 36241108) 18 013 (вісімнадцять тисяч тринадцять) гривень 02 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 05.09.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков