Постанова

від 05.09.2023 по справі 918/1127/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Справа №918/1127/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Юрчука Юрія Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 у справі №918/1127/20 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 15.05.2023)

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради

до фізичної особи-підприємця Юрчука Юрія Олександровича

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гощанська районна державна адміністрація

про повернення земельної ділянки та водного об`єкта

за участю:

прокурора - Гіліс І.В.,

представника позивача - Міськової О.Г.,

представника відповідача - Чорнобривого О.В.,

представника третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради задоволено. Зобов`язано фізичну особу-підприємця Юрчука Юрія Олександровича повернути Гощанській селищній раді земельну ділянку площею 13,43 га (кадастровий номер 5621284400:03:015:0002) та водний об`єкт площею 6,79 га, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, у стані не гіршому, порівняно з тим, в якому вони були передані в оренду.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що постійно діючою комісією з визначення орендної плати за землю за межами населених пунктів ухвалено рішення, яким не узгоджено питання щодо встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем, тобто не досягнуто згоди щодо істотної умови договору, у зв`язку з чим в силу ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося, а недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

Крім того, рішенням Господарського суду м.Києва від 04.11.2019 у справі №910/11480/19, яке набрало законної сили, установлено, що договори оренди землі та водного об`єкту припинили свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, що в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Враховуючи, що відповідач станом на дату розгляду вказаної справи продовжує здійснювати користування спірними земельною ділянкою та водним об`єктом, який знаходиться на ній, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі ч.1 ст.785 ЦК України, ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Апелянт, зокрема, вказує, що фактично договір оренди є поновленим на підставі ч. 6 ст.33 Закону України, оскільки орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Звертає увагу, що факт поновлення договору підтверджується відсутністю акта приймання-передачі щодо повернення орендодавцю земельної ділянки площею 13,43 га, кадастровий номер 5621284400:03:015:0002 та водного об`єкта площею 6,79 га.

Також скаржник зазначає про відсутність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави, оскільки спірні правовідносини не пов`язані з захистом інтересів держави, а стосуються інтересів та прав територіальної громади на комунальну власність.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що у місячний термін після закінчення строку договору оренди землі, до 27.05.2019 сторони не досягли згоди щодо таких істотних умов договору, як розмір орендної плати, переважне право Юрчука Ю.О. на поновлення строку цього договору припинилось, а отже, припинились і правовідносини сторін. З огляду на що у відповідача виник обов`язок повернути орендодавцю земельну ділянку та водний об`єкт, який знаходиться на ній.

Відтак, вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є надуманою та безпідставною, не містить чітких посилань на норми законодавства та повністю відсутні докази на підтвердження того, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про задоволення позову прокурора.

05.09.2023 року апелянт подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/447/23 за позовом фізичної особи-підприємця Юрчука Юрія Олександровича до Гощанської селищної ради про визнання права власності на водні живі біоресурси, у зв`язку з пов`язаністю вказаних справ. Вважає, що рішення у справі №918/447/23 матиме суттєве преюдиціальне значення для вирішення даної справи, а тому просить зупинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ФОП Юрчука Ю.О. про зупинення провадження у справі, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами ст.227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19).

При цьому, сам факт пов`язаності двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Водночас, наведеною процесуальною нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14.

Суд апеляційної інстанції встановив, що предмети позовів у справі №918/1127/20 та у справі №918/447/23 є відмінними, а відтак вважає доводи, викладені апелянтом в клопотанні про зупинення, не підтверджують неможливості розгляду даної справи до вирішення вказаної заявником справи та вказують лише на певну залежність процедури виконання рішення суду в обох справах, що суперечить вимогам п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

Крім того, матеріали даної справи містять усі необхідні документи для встановлення обставин (фактів), які є предметом судового розгляду, та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду справи №918/447/23, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування положень п.5 ч.1 ст.227 ГПК України та відповідно зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №918/447/23, з огляду на що клопотання відповідача не підлягає до задоволення.

У судове засідання, що відбулося 05.09.2023 року, третя особа не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання (т.3, а.с.64-65), про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.03.2009 між Гощанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Юрчуком Ю.О. (орендар) укладено договір оренди землі (т.1, а.с.21-24), за умовами п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення, яка знаходиться за межами с. Андрусіїв на території Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області за межами населеного пункту.

У відповідності до п. 2, 4 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 13,43 га терміном на 10 років для риборозведення за рахунок земель водного фонду, що знаходиться на території Липківської сільської ради. Земельна ділянка передається в оренду разом з водним плесом.

Згідно із п. 8 договору оренди землі договір укладено на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 договору оренди землі сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

30.04.2009 сторони підписали акт приймання- передачі земельної ділянки до договору оренди землі, державна реєстрація від 27.04.2009 № 040959500044 (т.1 а.с.26).

01.06.2009 між Гощанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта (т.1, а.с.27-28), згідно з п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт (ставок) загальнодержавного значення, розташований в с.Андрусіїв на території Липківської сільської ради для риборозведення.

За умовами пп.7.1договору оренди водного об`єкта цей договір укладено терміном на десять років, починаючи з 27.04.2009.

Підпунктом 8.1 договору оренди водного об`єкта передбачено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткового договору. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до умов договору оренди землі та договору оренди водного об`єкта, після закінчення строку договорів орендар має переважне право поновлення їх на новий строк.

З огляду на недосягнення згоди щодо поновлення договорів оренди на новий строк відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, про визнання поновленим договору оренди землі від 09.03.2009 та договору водного об`єкту від 01.06.2009 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, про зобов`язання укласти додаткову угоду про поновлення та внесення змін до договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2019 у справі № 910/11480/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, у задоволенні позовних вимог відповідача відмовлено (т.1, а.с.42-53).

Враховуючи, що строк дії договорів оренди землі та оренди водного об`єкту закінчився, у визначеному законом порядку не поновлювався, земельна ділянка та водний об`єкт не повернуті орендодавцеві, а ФОП Юрчук Ю.О. продовжує користуватись об`єктами оренди без достатньої правової підстави, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів Гощанської селищної ради як представницького органу інтересів та прав територіальної громади на комунальну власність, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з позовної заяви, прокуратурою пред`явлено позов в інтересах держави в особі Рівненської ОДА як розпорядника земель державної власності та водними об`єктами, що знаходяться за межами населених пунктів, на момент подачі позову, та Липківської сільської ради Гощанського району, рішенням №729 від 11.08.2020 якої прийнято у комунальну власність спірну земельну ділянку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що листами від 30.01.2020 (т.1, а.с.54) та від 09.10.2020 (т.1, а.с.63-64), з метою встановлення підстав для захисту інтересів держави, прокуратура зверталась до Рівненської обласної державної адміністрації, згідно з якими просила повідомити чи повернені земельні ділянки після закінчення терміну дії договорів та про вжиття заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, щодо повернення земельної ділянки та водного об`єкта, що перебуває у користуванні відповідача після закінчення строку дії договорів.

У відповідь на вказані листи Рівненська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру про неповернення об`єктів оренди (т.1, а.с.55-58), а також про те, що рішенням Гощанської районної ради Рівненської області №596 від 20.10.2020 змінено межі с.Андрусіїв, в якій увійшов водний об`єкт площею 13,43 га, а також про порядок надання земель водного фонду в користування, визначений ст.51, 85 ВК України, ст. 122 ЗК України, просила врахувати вказану інформацію при вирішенні питання про вжиття прокуратурою заходів представницького характеру (т.1, а.с.65-67).

Листом від 09.11.2020 (т.1, а.с.68-69) прокуратура звернулася до Липківської сільської ради, відповідно до якого просила повідомити про вжиття заходів на усунення порушень вимог чинного законодавства, пов`язаних із поверненням земельної ділянки та водного об`єкту з користування відповідача.

Липківська сільська рада листом від 13.11.2020 (т.1, а.с.70) повідомила прокуратуру про те, що заходи цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки не вживалися та вживатися не будуть у зв`язку з відсутністю коштів в сільському бюджеті на сплату судового збору та оплату юридичних послуг.

25.11.2020 прокуратурою надіслано на адресу Липківської сільської ради та Рівненської обласної державної адміністрації повідомлення про встановлення підстав та наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді (т.1, а.с.78-82, 84-88).

Суд звертає увагу на той факт, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 30.11.2020 року, при цьому позивачі були обізнані з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2019 у справі №910/11480/19, знали про неповернення об`єктів оренди орендодавцю, а тому мали час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак цим правом не скористалися, що свідчить про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави.

Водночас, апеляційним судом також враховується, що Липківська сільська рада повідомила, що будь-які заходи цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки вживатися не будуть у зв`язку з відсутністю коштів в сільському бюджеті, а тому сільська рада фактично усунулась від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, територіальної громади та виконання функцій управління об`єктами комунальної власності.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги отриманням відповідей вказаних органів про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань цих органів на вчинення дій для усунення виявлених порушень, а також відсутність заперечень вказаних органів на повідомлення про намір здійснювати представництво, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивачі належним чином не здійснили захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

При цьому, апеляційний суд враховує, що з 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021, яким розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власність територіальних громад сіл, селищ міст відповідно о цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Згідно з розпорядженням КМУ від 12.06.2020 №722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області", Липківська сільська рада, на території якої розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5621284400:03:015:0002, увійшла до складу Гощанської територіальної громади Рівненського району.

Рішенням Гощанської селищної ради від 08.12.2020 р. № 9 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Гощанської селищної ради", розпочато процедуру реорганізації, шляхом приєднання до Гощанської селищної ради, зокрема, Липківської сільської ради (код ЄДРПОУ 04385511).

Відповідно до п. 2 вказаного рішення, Гощанська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад зазначених у п. 1 цього рішення, з поміж інших, і Липківської сільської ради.

З огляду на викладене, Гощанська селищна рада, яка представляє відповідну територіальну громаду, з 27.05.2021 є розпорядником спірної земельної ділянки.

Крім того, 31.01.2023 Гощанською селищною радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5621284400:03:015:0002 (т.2, а.с.27-29).

Відтак, прокурором підставно та обґрунтовано замінено позивачів у даній справі на Гощанську селищну раду як публічного правонаступника у порядку ст.52 ГПК України.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України "Про прокуратуру", ч.3 ст.23 якого передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Водночас, Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, тобто інтересів частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки. (близька за містом правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.03.2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (п.4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 року № 6-рп/2002).

Колегія суддів на підставі ст.1, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.172 ЦК України, враховує, що територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

При цьому, воля територіальної громади як власника майна може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування (суб`єкта владних повноважень), які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Гощанська селищна рада.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Обґрунтовуючи позов, прокурор вказав, що у даному випадку порушення державних інтересів полягає у неповерненні суб`єктом приватного права у володіння територіальної громади земель комунальної власності, володіння та користування нею без відповідних правових підстав та не сплати коштів до бюджету за її використання.

Враховуючи, що Гощанська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю від імені територіальної громади, та є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, приймаючи до уваги сформовані правові висновки Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів органу місцевого самоврядування та територіальної громади, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції належним чином встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Гощанської селищної ради, а тому відповідні доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між Гощанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Юрчуком Ю.О. (орендар) укладено договір оренди землі від 09.03.2009 (т.1, а.с.21-24) та договір оренди водного об`єкта (т.1, а.с.27-28) строком на 10 років.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2019 у справі №910/11480/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, у задоволенні позову ФОП Юрчука Ю.О. до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди землі від 09.03.2009 та договору водного об`єкту від 01.06.2009 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, про зобов`язання укласти додаткову угоду про поновлення та внесення змін до договору оренди землі відмовлено (т.1, а.с.42-53).

Суди дійшли висновку, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося в силу ст.33 Закону України "Про оренду землі", а недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права, з огляду на що позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 09.03.2009, укладеним між фізичною особою-підприємцем Юрчуком Юрієм Олександровичем та Гощанською районною державною адміністрацією на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №918/809/21, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду від 14.03.2023, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Юрчука Юрія Олександровича до Рівненської районної державної адміністрації, яка є правонаступником Гощанської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі продовженим та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною відмовлено.

При розгляді вказаної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про визнання договору оренди землі від 09.03.2009, укладеного між ФОП Юрчуком Ю.О. та Гощанською районною державною адміністрацією продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 09.03.2009 між ФОП Юрчуком Ю.О. та Гощанською районною державною адміністрацією укладеною в редакції запропонованій позивачем.

Враховуючи викладене, договори оренди землі та водного об`єкта припинили свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено.

Колегія суддів зауважує, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2019 у справі №910/11480/19, а також постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №918/809/21, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів та мають преюдиціальне значення, а встановлені при його ухваленні обставини повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України.

Таким чином, у вказаних судових рішеннях встановлені обставини припинення дії договорів оренди землі та водного об`єкта у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, та такі обставини не потребують доказування у даній справі в силу положень п.4 ст.75 ГПК України, що було вірно враховано судом першої інстанції.

Крім того, апеляційним судом не встановлено наявності будь-якого іншого правовстановлюючого документа, який би підтверджував законність права володіння і користування земельною ділянкою та водним об`єктом ФОП Юрчуком Ю.О., яка перебуває у комунальній власності Гощанської територіальної громади.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.21 договору оренди землі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 5.6 договору оренди водного об`єкта, при поверненні об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується представниками сторін.

Відтак, у зв`язку із припиненням дії договорів оренди в орендаря виник обов`язок повернути об`єкти оренди, а саме земельну ділянку та водний об`єкт.

Однак, в порушення умов договору та положень чинного законодавства, орендар спірну земельну ділянку та водний об`єкт орендодавцю не повернув, при цьому продовживши користуватись земельною ділянкою без будь-якої правової підстави.

Факт неповернення земельної ділянки і водного об`єкта, а також продовження їх використання орендарем, не заперечується самим же орендарем і підтверджується, зокрема, листом Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області від 18.09.2020 (т.1, а.с.62) та листом Липківської сільської ради від 25.11.2020 (т.1, а.с.72), згідно яких встановлено використання Юрчуком Ю.О. земельної ділянки для рибогосподарських потреб після закінчення дії договорів оренди, а також здійснення сплати орендної плати.

Враховуючи припинення дії договорів оренди землі та водного об`єкта у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, що не потребують доказування у даній справі в силу положень п.4 ст.75 ГПК України, приймаючи до уваги встановлення факту неповернення земельної ділянки і водного об`єкта орендарем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради.

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 у справі №918/1127/20 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Юрчука Юрія Олександровича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "07" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.