Рішення
від 05.09.2023 по справі 904/712/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023м. ДніпроСправа № 904/712/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Федотова О.П.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради (смт. Софіївка Дніпропетровської області) та в особі Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (смт. Софіївка Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (м. Дніпро)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 111 418 грн. 76 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради (далі - позивач-1) та в особі Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 28.04.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 28.10.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 29.10.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 30.10.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 23.11.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 30.11.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- стягнути з ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" на користь Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 111 418 грн. 76 коп.;

- стягнути з ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 18 788 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- опрацюванням інформації з веб-порталу публічних закупівель "Prozzoro" (посилання: https://prozzorro.gov.ua/tender/UA-2019-12-06-002399-b) встановлено, що Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради (далі - замовник) на початку 2020 року проведено відкриті торги по закупівлі (UA-2019-12-06-002399-b) товарів ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо. За результатами замовником (споживачем) з переможцем відкритих торгів ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (постачальником) укладено 08.01.2020 договір № 41ВВ497-72-20 (далі - договір) про закупівлю вищевказаного товару на суму 627 657 грн. 04 коп. з ПДВ;

- відповідно до пункту 2.1. договору загальний об`єм постачання природного газу у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 за договором складає 101 421 м3. Згідно з пунктом 6.1. договору, ціна за 1 кубічний метр газу становить 5,15719 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 1,03144 грн., що разом з ПДВ складає 6,188628 грн. Відповідно до пунктів 6.3., 6.4. договору, коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди. Ціна природного газу може змінюватись Сторонами в порядку визначеному договором протягом його дії у випадках, передбачених статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.15 № 922-VIII, але не частіше одного разу протягом розрахункового періоду (календарного місяця). Згідно з пунктом 12.3.2 договору, умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі;

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема, зміни ціни за одиницю товару, а також його складових не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі та відбувається за рахунок зменшення договірних обсягів (кількості) товару. Про це постачальник повідомляє споживача відповідним зверненням (листом), у якому подає розрахунок зростання вартості товару відповідно до формули з моменту аукціону, укладення договору чи з моменту попередньої додаткової угоди до договору;

- у залежності від коливання піни природного газу (товару) на ринку, до звернення слід додати підтверджувальні документи чи документ, що містять інформацію про ціни на природній газ, які пропонує постачальник. Такими документами можуть бути довідки з органів статистики, довідки з Торгово-промислової палати, довідка з Української енергетичної біржі,ДП "Держзовнішінформ" тощо, в підтверджуючих документах щодо коливання ціни товару на ринку протягом певного періоду ціна повинна розраховуватись на основі формули, наведеної у листі Мінекономрозвитку від 11.12.2018 № 3304-04/54265-06 "Щодо розрахунку ціни на природній газ": Зміну ціни сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди до договору. Зміни до ціни одиниці товару вносяться у межах коливання ціни товару на ринку;

- разом із вказаним, фактом "коливання ціни на ринку" є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів" першої редакції Договору та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї із сторін. Поряд з цим, абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти сторонам як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів, але право узгодження нової ціни залишається за сторонами. Разом з цим, сторони домовились, що датою, коли сторони дізнались про зміну ціни на ринку, є дата укладання додаткової угоди, чи публікації її в системі закупівель Prozzoro. Сторони взяли на себе обов`язок повідомляти одна одну про зміну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення;

- додатковою угодою № 2 від 27.02.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 6,80749 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 3 від 30.03.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 7,488239 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 4 від 28.04.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 8,1 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 5 від 30.09.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме зменшено ціну за 1 м3 газу до 6,163891 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 6 від 28.10.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 6,78027 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 7 від 29.10.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 7,458288 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 8 від 30.10.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 7,863891 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 9 від 23.11.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 8,65026 грн. з ПДВ;

- додатковою угодою № 10 від 30.11.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 м3 газу до 8,849891 грн. з ПДВ;

- таким чином, ціна на газ за додатковими угодами збільшилась на 43% від ціни, визначеної у договорі та пропозиції ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут";

- вищевказані додаткові угоди №№ 2, 3, до договору № 41ВВ497-72-20 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі та є нікчемними, а додаткові угоди № 4, 6-10 є недійсними;

- Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 36 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору;

- під час проведення процедури закупівлі, постачальник при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо;

- ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" від початку участі у відкритих торгах пропонувало замовнику значно нижчу ціну природного газу за 1 м3, ніж та, яка склалася на ринку товарів, а також, яку пропонували інші учасники закупівлі та яку очікував витратити замовник. Тобто, посадові особи постачальника, пропонуючи значно нижчу ціну, усвідомлювали усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії договору та не могли з самого початку орієнтуватися виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення;

- ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною. Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

- відповідно до вимог статті 670 Цивільного кодексу України, позовною вимогою є стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" на користь Відділу освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області надмірно, сплачених бюджетних коштів, одержаних на виконання нікчемних та недійсних додаткових угод до Договору. Вказаний договір про закупівлю товарів не оскаржується та умови щодо поставки товару за указаним договором, постачальник, на даний час, фактично виконав, тому умови поставки товарів за вказаним договором є чинними. У даному випадку в результаті укладення додаткових угод державі в особі Відділу освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївської селищної ради завдано збитків в результаті надмірно сплачених грошових коштів;

- Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради сплатив за спожитий газ у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року за спірним договором, у результаті збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод, кошти на загальну суму 491 393 грн. 04 коп. Водночас, враховуючи нікчемність додаткових угод №№ 2,3 та недійсність угод №№ 4, 6-10, виходячи із ціни за одиницю товару визначеної у первинній редакції договору № 41ВВ497-72-20 від 08.01.2020, та з урахуванням додаткової угоди № 5, Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради мав сплатити у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року кошти у сумі 379 974 грн. 28 коп. за поставлений газ загальним обсягом 61 532,707 м3. З урахуванням викладеного, сума надмірно сплачених грошових коштів складає 111 418 грн. 76 коп. (491 393 грн. 04 коп. - 379 974 грн. 28 коп.).

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: укладення неправомірних угод призвело до зайвих виплат із бюджету селищної ради, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано територіальній громаді, захист інтересів держави у спірних правовідносинах і відповідно до законодавства має здійснювати Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївська селищна рада, які є органами уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Проте, Софіївською селищною радою та Відділом освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради не вживаються належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви. Враховуючи, що спірні додаткові угоди до договору укладені упродовж січня-листопада 2020 року, тобто більше двох років тому, зволікання позивачів зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері. Наведені обставини, а також той факт, що уповноваженими органами, вданому випадку - Відділом освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївською селищною радою не здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Так, Криворізькою східною окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Відділу совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради лист (запит) за № 04/60-4630ВИХ-22 від 24.10.2022 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування. На вказаний запит Відділом освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради надано відповідь № 205 від 27.10.2022, згідно з якою встановлено, що Відділом освіти, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, не вживаються заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів. Крім того, Криворізькою східною окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Софіївської селищної ради лист (запит) за № 04/60-4965ВИХ-22 від 07.11.2022 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування. На вказаний запит Софіївською селищною радою надано відповідь № 2089 від 20.11.2022, згідно якої встановлено, що селищною радою, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, не вживаються заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів. Таким чином, органи уповноважені здійснювати захист інтересів держави в оспорюваних правовідносинах фактично самоусунулись від виконання покладених на них повноважень та будь-які заходи, спрямовані на захист інтересів держави, не здійснюють та не здійснювали упродовж тривалого часу. Вказане є підставою для звернення керівника Криворізької східної окружної прокуратури з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.02.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.03.2023.

Від позивача-1 надійшло клопотання (вх. суду № 8759/23 від 21.02.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Софіївської селищної ради.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду №10799/23 від 06.03.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з отриманням ухвали суду про відкриття провадження у справі лише 27.02.2023, та необхідністю надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 07.03.2023 з`явилися прокурор та представники позивачів-1,2, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Судом також було відзначено, що враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі - 27.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930021114962 (а.с. 111), відповідач має право подати відзив на позовну заяву в строк по 14.03.2023 включно, отже, строк для подачі відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2023.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 11886/23 від 13.03.2023), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на таке:

- прокурором не надано належного обґрунтування при визначенні органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- Бюджетним кодексом України передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет, яким в свою чергу встановлюються бюджетні призначення, що мають кількісні, часові і цільові обмеження. Проте прокурором не було надано до суду відповідних доказів, які б підтверджували статус позивача-1 або позивача-2 як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, якому було надано відповідне бюджетне призначення з урахуванням кількісних, часових та цільових обмежень;

- Торгово-промислова палата України надає у межах повноважень послуги щодо цінової інформації. Таким чином, підтвердним документом з інформацією про те, що ціна товару змінилася на ринку, може бути довідка відповідного органу, який має повноваження здійснювати моніторинг цін на відповідні товари, зокрема, на природний газ, серед яких є Торгово-промислова палата України;

- у зв`язку із коливанням ціни природного газу на ринку, між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та позивачем-2 укладено додаткові угоди:

-№ 2 від 27.02.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 6,80749 грн.;

-№ 3 від 30.03.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 7,488239 грн.;

-№ 4 від 28.04.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 8,10000 грн.;

- № 5 від 30.09.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 6,163891 грн.;

-№ 6 від 28.10.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 6,78027 грн.;

-№ 7 від 29.10.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 7,458288 грн.;

-№ 8 від 30.10.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 7,863891 грн.;

-№ 9 від 23.11.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 8,65026 грн.;

-№ 10 від 30.11.2020, якою ціна за 1 м3 встановлювалася в розмірі 8,849891 грн.

- при цьому, внесені зміни до договору були обґрунтованими та кожне наступне підвищення не перевищувало 10%;

- перед кожним підвищенням ціни на газ ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" була надана споживачу довідкова інформація Дніпропетровської торгово-промислової палати та/або ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" щодо коливання ціни природного газу на ринку, що кореспондується з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07;

- відповідач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено форми документа який би брався за основу для зміни ціни договорів укладених в рамках Закону України "Про публічні закупівлі", як в сторону збільшення ціни так і в сторону зменшення. Довільна форма викладання документа, при тому, що немає його затвердженої форми, не може бути підставою для його неврахування, враховуючи те, що інформація викладена в ньому не влаштовую ту чи іншу особу. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим;

- щодо посилань прокурора, що інформація, надана ТПП не містить посилань на коливання ціни на предмет закупівлі саме за Договором . не може бути використаною для підтвердження коливання ціни, варто зазначити, що інформація щодо рівня цін природного газу на внутрішньому ринку дійсно є довідковою, проте Прокурором не наведено доводів на спростування достовірності такої інформації;

- жодним нормативно-правовим актом не передбачено форми документа який би брався за основу для зміни ціни договорів укладених в рамках Закону України "Про публічні закупівлі", як в сторону збільшення ціни так і в сторону зменшення. Довільна форма викладання документа, при тому, що немає його затвердженої форми, не може бути підставою для його неврахування, враховуючи те, що інформація викладена в ньому не влаштовую ту чи іншу особу;

- відповідач просить звернути увагу на документи ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" від жовтня 2020 року, в яких міститься саме та фраза, яку хоче бачити прокурор, а саме: коливання ціни в сторону збільшення;

- прокурор посилається на офіційні дані, розміщені на веб-сайті ТОВ "Українська енергетична біржа" (далі - Українська енергетична біржа) де наводить середньозважену ціну природного газу станом по всіх умовах оплати станом на дату укладання додаткових угод та зазначає, що не було реального коливання ціни у бік зростання упродовж січня - листопада 2020 року. Проте твердження прокурора не відповідає дійсності, так як за інформацією Української енергетичної біржі в розділі середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на січень 2020 року - середньозважена ціна на газ на кінець січня на умовах післяплати становила - 5 793 грн. 02 коп. за тис. куб. метрів;

- помилкові висновки прокурора обумовлені невірним вибором способу оплати при порівнянні динаміки середньозваженої ціни газу за даними Української енергетичної біржі;

- інформація щодо середньозважених цін на природний газ на Українській енергетичній біржі підтверджує факт коливання ціни природного газу на ринку в період укладення спірних додаткових угод в сторону збільшення;

- в період між датою укладання договору та додатковими угодами ціна на газ на біржі зросла, ціна в додаткових угодах не перевищувала 10% збільшення;

- середньозважена ціна на природний газ, що розміщена Українською енергетичною біржею, не включає вартість послуги доступу до потужності, а також надбавку за послуги постачання;

- також прокурором не взято до уваги, що до кінцевої ціни на газ за договором включено вартість послуги доступу до потужності, яка в свою чергу надається та оплачується на користь ТОВ "Оператор ГТС України". Тарифи на вказану послугу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки". Так, у період дії договору вартість послуги доступу до потужностей змінювалась в сторону збільшення, тому збільшення ціни на газ в межах 10% також включало збільшення тарифу, що встановлений нормативно-правовим актом;

- таким чином у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" були правові підстави для зміни ціни на газ, а внесення таких змін до договору було обґрунтованим та документально підтвердженим, відбувалось відповідно до чинного законодавства України, Закону України "Про публічні закупівл" та умов укладеного договору, а тому відсутні підстави для визнання додаткових угод № 4, № 6-10 недійсними, а № 2-3 вважати нікчемними та стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" коштів.

- підставою для укладання додаткової угоди № 2 стало коливання ціни в лютому 2020 року в бік збільшення після укладання договору 08.01.2020 і дана додаткова угода укладена у рамках 10% збільшення, як того вимагає Закон України "Про публічні закупівлі". Не зважаючи на викладене, прокурор вважає дану додаткову угоду нікчемною і просить застосувати наслідки її нікчемності;

- відповідач звертає увагу на вибірковість застосування прокурором норм законодавства, а саме: в основу недійсності додаткових угод, прокурор покладає те, що інформація, отримана від Дніпропетровської торгово-промислової палати та/або ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" не підтверджує коливання ціни ринку природного газу в будь-яку сторону. При цьому, прокурор не просить визнати недійсною додаткову угоду № 5, відповідно до якої відбулось зменшення ціни природного газу, в основу якого покладена інформація, отримана від Дніпропетровської торгово-промислової палати та/або ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків", як і для всіх інших додаткових угод. Прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди № 4, 6-10 і до наслідків визнання таких угод недійсними просить застосувати ціну, яка визначена в додатковій угоді № 5. Тобто, за період поставки лютий-березень, просить застосувати первісну ціну одного кубічного метра, визначену в договорі, а за період поставки листопад-грудень 2020 року - ціну, визначену в додатковій угоді № 5. При цьому, прокурор не просить до всіх місяців поставки застосувати ціну визначену в додатковій угоді № 2 (перше збільшення до 10%, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19);

- відповідачем арифметично наводиться різниця такого незастосування із сумою, заявленою до стягнення, а саме: вартість за актом - 491 393 грн. 05 коп., вартість відповідно до первісної ціни договору - 380 803 грн. 03 коп., вартість відповідно до ціни в додатковій угоді № 2 - 418 883 грн. 29 коп. При цьому, прокурор зазначає, що за його даними вартість поставленого газу становить - 379 974 грн. 28 коп.

Від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №13666/23 від 21.03.2023), в якій прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- враховуючи, що укладення неправомірних угод призвело до зайвих виплат із бюджету селищної ради, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано територіальній громаді, захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївська селищна рада, які є органами уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Отже, вказані органи місцевого самоврядування, які не є суб`єктами господарювання, є належними позивачами у вказаній справі;

- щодо доводів представника відповідача про те, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, слід зазначити, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18;

- ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару, надані наступні документи:

-копія листа Дніпропетровської торгово-промислової палати № 111/07-27 від 11.02.2020, який містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.02.2020 по 11.02.2020 становила 5710,77-9907,00 грн./тис.куб.м (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

-копія листа Дніпропетровської торгово-промислової палати № 111/07-29 від 17.02.2020, який містить інформацію про те, що вартість природного газу

на внутрішньому ринку України у період з 01.02.2020 по 17.02.2020 становила 5770,77-9007,00 грн./тис.куб.м (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

-копія висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати № 009 від 23.04.2020, який містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.04.2020 по 13.04.2020 становила 4882,80-8100,00 грн./тис.куб.м (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

-копії довідок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків", які містять інформацію щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України за березень, вересень-листопад 2020 року.

- водночас, указані документи не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження коливання цін на ринку, а отже, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором № 41ВВ497-72-20 від 08.01.2020 в частині підвищення ціни за одиницю товару;

- указані довідки не містять жодних посилань на коливання ціни на предмет закупівлі за договором № 41ВВ497-72-20 від 08.01.2020, або обґрунтування коливання ціни на такі товари упродовж періодів між укладеним договором та додатковими угодами та не можуть бути використані для підтвердження коливання цін на ринку товарів;

- вищевказані документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, у них відсутній аналіз вартості ціни газу на внутрішньому ринку України, на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі");

- за інформацією, яка знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті ТОВ "Українська енергетична біржа", середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) без ПДВ на кінець січня 2020 року становила - 5 763 грн. 78 коп.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець лютого 2020 року становила - 5 764 грн. 30 коп.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець березня 2020 року становила - 5 303 грн. 24 коп.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець квітня 2020 року становила - 4 698 грн. 41 коп.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець вересня 2020 року становила - 4 702 грн. 90 коп., середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець жовтня 2020 року становила - 5 983 грн. 81 коп., середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець листопада 2020 року становила - 6 101 грн. 31 коп.;

- таким чином, реального коливання ціни природного газу в бік зростання упродовж січня - листопада 2020 року не відбувалося, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника;

- порівняно з ціною, визначеної в первісному договорі, при укладенні додаткової угоди № 10 від 30.11.2020 ціна збільшена на 43 %;

- укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 43% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів;

- реального коливання ціни природного газу в бік зростання упродовж січня - лютого 2020 року не відбувалося. Отже, додаткова угода № 2, до договору № 41ВВ497-72-20 укладена в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі та є нікчемною.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду № 16193/23 від 04.04.2023), в якому він просить суд зупинити провадження у справі № 904/712/23 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21, посилаючись на таке:

- в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 905/1907/21 вказано, що для досягнення єдності практики необхідне уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі, якщо це передбачено законом), у зв`язку з чим справу № 905/1907/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Водночас, приймаючи до розгляду справу № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила таке: "В ухвалі про передачу колегія сформулювала низку питань, які, на її думку, постануть перед Великою Палатою Верховного Суду у цій справі, а саме:

1) чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;

2)чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу: чи є такий спосіб захисту ефективним;

3)чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади у збереженні бюджетних коштів;

- також колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно уточнити наведений у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави;

- на переконання колегії суддів, таке уточнення має полягати в доповненні наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду висновками про те, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом);

- мотивуючи необхідність розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, колегія суддів вказує, що за усталеною практикою держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів, та їх стягнення;

- на переконання колегії суддів, у цій справі прокурор був позбавлений можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (№ 922-VIII), як в особі замовника закупівлі (комунального підприємства), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), що дозволило б захистити публічні інтереси щодо розпорядження бюджетними коштами у випадку їх нераціонального використання та запобігти відповідним зловживанням щодо змін ціни, які некомерційне комунальне підприємство могло допустити під час проведення публічної закупівлі;

- у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вирішить правову проблему у схожих (подібних) правовідносинах, що має істотне значення для правильного вирішення спору у справі № 904/712/23.

У підготовче засідання 04.04.2023 з`явилися прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача.

У вказаному засіданні розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до наступного підготовчого засідання, з метою надання часу прокурору та позивачам-1,2 для ознайомлення з останнім та формування правової позиції.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 14.04.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.04.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 14.05.2023 включно. У підготовчому засіданні 04.04.2023 протокольно було оголошено перерву до 25.04.2023.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 19808/23 від 24.04.2023), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- прокурором так і не надано належного обґрунтування при визначенні органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у подібних спорах прокурор має довести не лише наявність у позивача статусу представницького органу територіальної громади та безпосереднього розпорядника коштів, але й надати докази статусу головного розпорядника коштів місцевого бюджету, які були виділені на забезпечення замовника природним газом. В матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, за якими можна було б визначити головного розпорядника коштів, які виділялись Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області для закупівлі природного газу в 2020 році;

- жодним нормативно-правовим актом не передбачено форми документа який би брався за основу для зміни ціни договорів укладених в рамках Закону "Про публічні закупівлі", як в сторону збільшення ціни, так і в сторону зменшення, і тим паче передбачення в цьому документі посилання на сам договір публічної закупівлі, до якого мають вноситись зміни. Довільна форма викладання документа, при тому, що немає його затвердженої форми, не може бути підставою для його неврахування, враховуючи те, що інформація викладена в ньому не влаштовую ту чи іншу особу. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, законодавством також не встановлений;

- офіційні дані, розміщені на веб-сайті ТОВ "Українська енергетична біржа" також як і документи, які надані ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" та Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, не містять посилання на конкретний договір публічної закупівлі, а містять загальну інформацію на ринку;

- посилання на рівень цін по всіх умовах оплати (які включають і передоплату) не може вважатись обґрунтованим, до цін за умовами післяплати;

- щодо коливання ціни, то в документах чітко зазначена ціна товару в тому чи іншому місяці і беручи до увагу інформацію ціну за інші місяці, можна чітко прослідкувати її коливання. Ціна природного газу, яка погоджена сторонами та зазначена в додаткових угодах є значно меншою верхньої межі ціни (також умови післяплати), яка зазначена в інформаційних довідках ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" та Дніпропетровської торгово-промислової палати;

- щодо укладання додаткової угоди № 2, то як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладання даної додаткової угоди є отримання інформації від Дніпропетровської торгово-промислової палати, а саме, листи від 11.02.2020 та 17.02.2020, відповідно до яких верхня межа діапазону ціни на природний газ становить 9,9 грн. та 9,007 грн. за один кубічний метр природного газу, нижня межа ціни становить - 5,7 грн.;

- первісна ціна, зафіксована в договорі становить 6,18 грн. за один кубічний метр, тобто, в межах діапазону цін, зазначеній в довідковій інформації Дніпропетровської торгово-промислової палати і значно ближче до нижчого показника, а посилання прокурора на середньозважену ціну по всіх умовах оплати, яка розміщена на сайті ТОВ "Українська енергетична біржа" в даному випадку є недоречним, оскільки, як зазначалось вище, газ постачався споживачу на умовах післяплати і прокурором не аргументовано, чому суду і сторонам у справі слід керуватись інформацією, розміщеною на сайті товариства з обмеженою відповідальністю, а не інформацією, отриманою від ДП "Дніпропетровська торгово-промислова палата".

У підготовче засідання 25.04.2023 з`явилися прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача.

У вказаному засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке господарський суд вважав за необхідне задовольнити, з огляду на таке.

У поданому клопотанні відповідач вказує про наявність усіх підстав для відмови у задоволення позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю прокурором необхідності захисту інтересів держави та необґрунтованості звернення до суду у даній справі. Відповідач зазначає, що прокурор звернувся в інтересах неналежного позивача-2, оскільки у прокуратури відсутні повноваження щодо представництва органів місцевого самоврядування та юридичних осіб публічного права. Відповідно до Положення про Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради, його засновником є Софіївська селищна рада і він їй підпорядкований, підконтрольний та підзвітний. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України організаційну-правову форму позивача-2 - Відділу освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради, визначено як "орган місцевого самоврядування", тому позивач-2 у даній справі - Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради не є виконавчим органом Софіївської селищної ради, а лише таким, що підконтрольний відповідному органу виконавчої влади. Так, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Частиною 4 статті 23 вказаного Закону встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Отже, обов`язком прокурора є обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави, а обов`язком суду - з`ясування наявності у прокурора таких підстав.

В ухвалі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 905/1907/21 вказано, що для досягнення єдності практики необхідне уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі, якщо це передбачено законом), у зв`язку з чим справу № 905/1907/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, приймаючи до розгляду справу № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила таке: "В ухвалі про передачу колегія сформулювала низку питань, які, на її думку, постануть перед Великою Палатою Верховного Суду у цій справі, а саме:

Також колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно уточнити наведений у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. На переконання колегії суддів, таке уточнення має полягати в доповненні наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду висновками про те, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом). Мотивуючи необхідність розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, колегія суддів вказує, що за усталеною практикою держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів, та їх стягнення. На переконання колегії суддів, у цій справі прокурор був позбавлений можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (№ 922-VIII), як в особі замовника закупівлі (комунального підприємства), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), що дозволило б захистити публічні інтереси щодо розпорядження бюджетними коштами у випадку їх нераціонального використання та запобігти відповідним зловживанням щодо змін ціни, які некомерційне комунальне підприємство могло допустити під час проведення публічної закупівлі.

Враховуючи вказане, вбачається, що за результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022, буде вирішено правову проблему у схожих (подібних) правовідносинах, що має істотне значення для правильного вирішення спору у справі № 904/712/23.

Слід відзначити, що у підготовчому засіданні 25.04.2023 прокурор та представники позивачів-1,2 не заперечували проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

За таких обставин, з метою врахування позиції Великої Палати Верховного Суду щодо подібних правовідносин під час розгляду даної справи, суд знайшов достатньо правових підстав для зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.04.2023 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022.

Від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. суду № 33393/23 від 06.07.2023), в якому прокурор просить суд поновити провадження у справі, посилаючись на те, що ним з`ясовано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 частково задоволено касаційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури, скасовано постанову апеляційного суду, якою залишено без розгляду позов прокурора, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі були відсутні, суд вважав за необхідне поновити провадження у справі та призначити справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.07.2023 провадження у справі № 904/712/23 було поновлено, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 25.07.2023.

Від позивача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №36232/23 від 21.07.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-1. У клопотанні позивач-1 зазначив, що підтримує позовні вимоги прокурора.

Від позивача-2 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №36396/23 від 24.07.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-2. У клопотанні позивач-2 зазначив, що підтримує позовні вимоги прокурора.

У підготовче засідання 25.07.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому, судом враховано наявність клопотань позивача-1 та позивача-2 про здійснення розгляду справи без участі їх представників, які були задоволені судом.

Відповідач повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення на його електронну адресу (яку сам відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву) ухвали суду від 13.07.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 13.07.2023 була доставлена до електронної скриньки відповідача - 13.07.2023 (а.с. 215).

Судом було відзначено, що матеріали справи містять всі заяви по суті справи, крім того, прокурор підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 25.07.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 25.07.2023 прокурор підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.07.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в межах розумного строку у судовому засіданні 05.09.2023. При цьому, дата судового засідання була визначена, з урахуванням перебування суді у черговій щорічній відпустці з 14.08.2023 по 03.09.2023; прокурор не заперечував проти призначення справи до розгляд по суті в межах розумного строку.

Від позивача-2 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №44575/23 від 04.09.2023), в якому він просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача-2. У клопотанні позивач-2 просив суд задовольнити позовні вимоги прокурора.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №44884/23 від 05.09.2023), в якому він просить суд провести розгляд справи без участі представника відповідача, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому засіданні. У клопотанні відповідач зазначив, що підтримує раніше викладену позицію та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 05.09.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились; про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.235-237). Крім того, судом враховано наявність раніше поданого клопотання позивача-1, а також клопотання позивача-2 та відповідача про здійснення розгляду справи без участі їх представників, які були задоволені судом.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про постачання природного газу.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Правовідносини, пов`язані із використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладенням угод до договору закупівлю товарів, на підставі яких витрачаються ці кошти, не відповідає суспільним інтересам.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими у статті 5 даного Закону.

Вказана позовна заява прокурором була подана в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради та в особі Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, з огляду на наступне.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

З наведеного слідує, що потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.

Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано цей позов.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Відповідно до статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно зі статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до рішення Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області № 1298-17/VIII від 15.12.2021 "Про затвердження Положення про Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області", Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (далі відділ освіти) є виконавчим органом Софіївської селищної ради і являється структурним підрозділом Виконавчого комітету Софіївської селищної ради.

Згідно з пунктом 1.2. Положення, засновником Відділу совіти є Софіївська селищна рада (далі Засновник).

Відповідно до пункту 1.4. Положення, Відділ освіти підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Засновнику, а з питань освіти підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з пунктами 8.1., 8.3. Положення, Відділ освіти фінансується за рахунок селищного бюджету та є неприбутковим. Джерелом формування майна Відділу освіти є, зокрема, бюджетні кошти.

Згідно зі статтею 140 Конституції України, статей 5, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Відділ освіти селищної ради є складовою частиною системи місцевого самоврядування, який здійснює як власні (самоврядні), так і делеговані йому повноваження.

Таким чином, Відділ освіти є виконавчим органом, який підпорядкований та підзвітний Софіївській селищній раді.

Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Враховуючи, що укладення неправомірних угод призвело до зайвих виплат із бюджету селищної ради, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано територіальній громаді, захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївська селищна рада, які є органами уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Проте, Софіївською селищною радою та Відділом освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради не вживаються належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Враховуючи, що спірні додаткові угоди до договору укладені упродовж січня-листопада 2020 року, тобто більше двох років тому, зволікання позивачів зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері.

Наведені обставини, а також той факт, що уповноваженими органами, в даному випадку Відділом освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївською селищною радою не здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, є підставою для звернення керівника Криворізької східної окружної прокуратури з даним позовом до суду.

Так, Криворізькою східною окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Відділу совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради лист (запит) за № 04/60-4630ВИХ-22 від 24.10.2022 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Відділом освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради надано відповідь № 205 від 27.10.2022, згідно якої встановлено, що Відділом освіти, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, не вживаються заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

Крім того, Криворізькою східною окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Софіївської селищної ради лист (запит) за № 04/60-4965ВИХ-22 від 07.11.2022 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Софіївською селищною радою надано відповідь № 2089 від 20.11.2022, згідно з якою встановлено, що селищною радою, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, не вживаються заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

Таким чином, на думку прокурора, органи уповноважені здійснювати захист інтересів держави в оспорюваних правовідносинах фактично самоусунулись від виконання покладених на них повноважень та будь-які заходи, спрямовані на захист інтересів держави, не здійснюють та не здійснювали упродовж тривалого часу.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 суд дійшов висновку, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (пункт 8.10).

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 справа № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно ("Корольов проти Російської Федерації" у справі № 5447/03 від 01.04.2010, "Менчинська проти Російської Федерації" у справі №42454/02 від 15.01.2009).

Про це також наголошено Європейським судом у справі "Бацанін проти Росії": підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Звернення керівника Криворізької східної окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважені органи самостійно не звернулися до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Софіївської селищної ради та в особі Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області

Докази вчинення будь-яких дій на захист порушених інтересів держави вказаними особами відсутні; доказів іншого матеріали справи не містять.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Вказане підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті ЄСПЛ: "Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права" - ЄСПЛ "никає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" 15.01.2009, Суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального витрачання коштів місцевого бюджету, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Листами № 04/60-538вих-23 від 02.02.2023 та № 04/60-551вих-23 від 02.02.2023 Криворізька східна окружна прокуратура на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївську селищну раду, які є органами, уповноваженими на вирішення питань у бюджетній сфері, про те, що окружною прокуратурою прийнято рішення про застосування прокурором представницьких повноважень шляхом звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради та Відділу освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради до ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення грошових коштів.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.

Отже, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, опрацюванням інформації з веб-порталу публічних закупівель "Prozzoro" (посилання: https://prozzorro.gov.ua/tender/UA-2019-12-06-002399-b) встановлено, що Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради (далі - замовник) на початку 2020 року проведено відкриті торги по закупівлі (UA-2019-12-06-002399-b) товарів ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо. За результатами замовником (споживачем) з переможцем відкритих торгів ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (постачальником) укладено 08.01.2020 договір № 41ВВ497-72-20 (далі - договір) про закупівлю вищевказаного товару на суму 627 657 грн. 04 коп. з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1. договору загальний об`єм постачання природного газу у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 за договором складає 101 421 м3.

Згідно з пунктом 6.1. договору, ціна за 1 кубічний метр газу становить 5,15719 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 1,03144 грн., що разом з ПДВ складає 6,188628 грн.

Відповідно до пунктів 6.3., 6.4. договору, коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди. Ціна природного газу може змінюватись Сторонами в порядку визначеному договором протягом його дії у випадках, передбачених статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.15 № 922-VIII, але не частіше одного разу протягом розрахункового періоду (календарного місяця).

Згідно з пунктом 12.3.2 договору, умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема, зміни ціни за одиницю товару, а також його складових не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі та відбувається за рахунок зменшення договірних обсягів (кількості) товару.

Про це постачальник повідомляє споживача відповідним зверненням (листом), у якому подає розрахунок зростання вартості товару відповідно до формули з моменту аукціону, укладення договору чи з моменту попередньої додаткової угоди до Договору.

У залежності від коливання піни природного газу (товару) на ринку, до звернення слід додати підтверджувальні документи чи документ, що містять інформацію про ціни на природній газ, які пропонує постачальник. Такими документами можуть бути довідки з органів статистики, довідки з Торгово-промислової палати, довідка з Української енергетичної біржі, ДП "Держзовнішінформ" тощо, в підтверджуючих документах щодо коливання ціни товару на ринку протягом певного періоду ціна повинна розраховуватись на основі формули, наведеної у листі Мінекономрозвитку від 11.12.2018 № 3304-04/54265-06 "Щодо розрахунку ціни на природній газ": Зміну ціни сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Зміни до ціни одиниці товару вносяться у межах коливання ціни товару на ринку.

Разом з цим, фактом "коливання ціни на ринку" є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів» першої редакції Договору та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї із сторін. Поряд з цим, абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти сторонам як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів але право узгодження нової ціни залишається за сторонами. Разом з цим, сторони домовились, що датою, коли сторони дізнались про зміну ціни на ринку, є дата укладання додаткової угоди, чи публікації її в системі закупівель Prozorro. Сторони взяли на себе обов`язок повідомляти одна одну про зміну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

Додатковою угодою № 2 від 27.02.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 6,80749 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 30.03.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 7,488239 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 28.04.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 8,1 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 5 від 30.09.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме зменшено ціну за 1 куб. м. газу до 6,163891 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 6 від 28.10.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 6,78027 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 7 від 29.10.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 7,458288 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 8 від 30.10.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 7,863891 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 9 від 23.11.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 8,65026 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 10 від 30.11.2020 до договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 8,849891 грн. з ПДВ.

Таким чином, ціна на газ за додатковими угодами збільшилась на 43% від ціни, визначеної у договорі та пропозиції ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут".

Частиною 4 статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції на час укладення додаткових угоди №№ 2, 3, було передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що діяла на момент укладення додаткових угод № 4, 6-10 (в редакції Закону України "Про публічні закупівлі" від 19.04.2020), передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922).

Вищевказані додаткові угоди №№ 2, 3, до Договору № 41BB497-72-20 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі та є нікчемними, а додаткові угоди № 4, 6-10 є недійсними з огляду на наступне.

В обґрунтування наявності порушень чинного законодавства при укладенні спірних додаткових угод слід зазначити таке.

Законом України "Про публічні закупівлі" (далі Закон) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 3 Закону (в редакції, яка діяла на час укладення договору та оспорюваних додаткових угод до договору) закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії та ефективності.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції, яка діяла на час укладення договору та оспорюваних додаткових угод до договору № 2, 3 та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, що діяла час укладення договору та оспорюваної додаткової угоди до договору № 4, 6-10).

У відповідності до статті 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У силу вимог частини 4 статті 36 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.36 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 4 наведеної норми у випадку коливання цін на ринку товару у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Як зазначено у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 :

- "передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) ( пункт 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (пункт 125 постанови).

Відповідно до статті 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (пункт 126 постанови).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця ( пункт 127 постанови).".

Таким чином, згідно з вищенаведеним висновком Верховного Суду Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10 % та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

Крім того, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Вказані правові висновки щодо нової редакції Закону зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.

Водночас, ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару, надані наступні документи:

- копія листа Дніпропетровської торгово-промислової палати № 111/07-27 від 11.02.2020, який містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.02.2020 по 11.02.2020 становила 5710,77-9907,00 грн./тис.куб.м. (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

- копія листа Дніпропетровської торгово-промислової палати № 111/07-29 від 17.02.2020, який містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.02.2020 по 17.02.2020 становила 5770,77-9007,00 грн./тис.куб.м. (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

- копія висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати № 009 від 23.04.2020, який містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.04.2020 по 13.04.2020 становила 4882,80-8100,00 грн./тис.куб.м. (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

- копії довідок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків", які містять інформацію щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу регіональних газопостачальних підприємств, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України за березень, вересень-листопад 2020 року.

Водночас, указані документи не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження коливання цін на ринку, а отже не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором № 41BB497-72-20 від 08.01.2020 в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Указані довідки не містять жодних посилань на коливання ціни на предмет закупівлі за договором № 41BB497-72-20 від 08.01.2020, або обґрунтування коливання ціни на такі товари упродовж періодів між укладеним договором та додатковими угодами та не можуть бути використані для підтвердження коливання цін на ринку товарів.

Крім того, вищевказані документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, у них відсутній аналіз вартості ціни газу на внутрішньому ринку України, на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Постачальником не надано будь-яких інших документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення договору про закупівлю товарів по дату звернення з вказаними вище довідками про вартість природного газу на внутрішньому ринку України.

Постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Так, за інформацією, яка знаходиться у відкрито доступі на офіційному сайті ТОВ "Українська енергетична біржа" (https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long-term-market/), середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) без ПДВ на кінець січня 2020 року становила 5 763,78 грн.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець лютого 2020 року становила - 5 764,30 грн.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець березня 2020 року становила - 5 303,24 грн.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець квітня 2020 року становила - 4 698,41 грн.; середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець вересня 2020 року становила - 4 702, 90 грн., середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець жовтня 2020 року становила - 5 983,81 грн., середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) на кінець листопада 2020 року становила - 6 101,31 грн.

Таким чином, реального коливання ціни природного газу в бік зростання упродовж січня - листопада 2020 року не відбувалося.

Отже, під час проведення процедури закупівлі, Постачальник при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 № 925/683/18, від 26.03.2019 № 912/898/18, від 16.04.2019 № 915/346/19, неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження, відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Слід також звернути увагу, що ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" від початку участі у відкритих торгах пропонувало замовнику значно нижчу ціну природного газу за 1 м3, ніж та, яка склалася на ринку товарів, а також, яку пропонували інші учасники закупівлі та яку очікував витратити замовник.

Тобто, посадові особи постачальника, пропонуючи значно нижчу ціну, усвідомлювали усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії договору та не могли з самого початку орієнтуватися виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення.

Отже, уклавши договір поставки від 08.01.2020 із відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради, ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" прийняло на себе зобов`язання постачати предмет поставки (природний газ) протягом усього періоду договору, тобто до 31.12.2020 та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності.

При цьому, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Водночас, майже відразу після укладення договору від 08.01.2020, постачальник почав ініціювати питання щодо збільшення закупівельної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів. Указане свідчить про наявність мети переможця закупівлі не виконувати умови договору про закупівлю товарів згідно наданої пропозиції.

Такі дії постачальника порушують принципи закупівель, встановлені статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Так, в основі поняття "права на добросовісну конкуренцію" лежать такі фундаментальні ознаки, як добропорядність, розумність та справедливість. Публічна закупівля передбачає вільну конкуренцію серед учасників. Замовник публічної закупівлі повинен забезпечити її дотримання також і на стадії виконання укладеного договору, як із переможцем закупівель.

Відповідно до Конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток ринкової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію такого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11.

При цьому, за частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.

Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вищенаведені висновки повністю відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Щодо належності та ефективності способу захисту слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Умови додаткових угод до Договору суперечать вимогам частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та частині 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ( в редакції від 19.04.2020).

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі".

У вказаній постанові від 18.06.2021 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що договори, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.

Так, згідно вказаної правової позиції, відповідно до статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України , визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 статті 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У якості правової підстави нікчемності додаткових угод №№ 2,3 у цій справі зазначено порушення при їх укладенні вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та додаткових угод №№ 4, 6-10 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ( в редакції від 19.04.2020).

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону.

З огляду на викладене, визнання додаткових угод №№ 2,3 до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

З 19.04.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19.09.2019 № 114-ІХ. Додаткові угоди №№ 4, 6-10 до договору укладенні на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020.

Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020 не встановлювалась нікчемність правочину, у зв`язку з порушеннями положень частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару, а отже додаткові угоди №№ 4, 6-10 до договору є оспорюваними та підлягають визнанню їх недійсними в судовому порядку.

У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі".

У вказаній постанові від 18.06.2021 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина 1 статті 670 ЦК, а стаття 1212 Цивільного кодексу України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

У даному випадку нікчемність та недійсність додаткових угод до Договору не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 670 Цивільного кодексу України, позовною вимогою є стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" на користь Відділу освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області надмірно сплачених бюджетних коштів, одержаних на виконання нікчемних та недійсних додаткових угод до договору.??????

Указаний договір про закупівлю товарів не оскаржується та умови щодо поставки товару за указаним договором, постачальник, на даний час, фактично виконав. А тому умови поставки товарів за вказаним договором є чинними.

У даному випадку в результаті укладення додаткових угод державі в особі Відділу освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та Софіївської селищної ради завдано збитків в результаті надмірно сплачених грошових коштів, а саме:

-обсяг спожитого газу за лютий 2020 року склав 22 030,81 м3 газу, первісна ціна за Договором складала 6,188628 грн., тобто Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 136 340,49 грн., натомість сплатив фактично 149 974,51 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 13 634,02 грн.

-обсяг спожитого газу за березень 2020 року склав 5 999,29 м3 газу, первісна ціна за Договором складала 6,188628 грн., тобто Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 37 127,37 грн., натомість сплатив фактично 44 924,12 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 7 796,75 грн.

Додатковою угодою № 5 від 30.09.2020 до Договору, у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на ринку, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до договору, а саме зменшено ціну за 1 куб. м. газу до 6,163891 грн. з ПДВ.

-обсяг спожитого газу за листопад 2020 року склав 10 082,91 м3 газу, договірна ціна з урахуванням додаткової угоди № 5 складала 6,163891 грн., тобто Відділ освіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 62 149,96 грн., натомість сплатив фактично 89 232,65 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 27 082,69 грн.

-обсяг спожитого газу за грудень 2020 року склав 23 419,697 м3 газу, договірна ціна з урахуванням додаткової угоди № 5 складала 6,163891 грн., тобто Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 144356,46 грн., натомість сплатив фактично 207 261,76 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 62 905,30 грн.

Таким чином, Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради сплатив за спожитий газ у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року за вказаним договором, у результаті збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод, кошти на загальну суму 491 393,04 грн.

Водночас, враховуючи нікчемність додаткових угод №№ 2, 3 та недійсність угод №№ 4, 6-10 виходячи із ціни за одиницю товару визначеної у первинній редакції договору № 41ВВ497-72-20 від 08.01.2020 та з урахуванням додаткової угоди № 5, Відділ совіти Виконавчого комітету Софіївської селищної ради мав сплатити у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року кошти у сумі 379 974,28 грн. за поставлений газ загальним обсягом 61532,707 м3.

З урахуванням викладеного, сума надмірно сплачених грошових коштів складає 111 418,76 грн. (491 393,04 грн. - 379 974,28 грн.).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 18 788 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради та в особі Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 111 418 грн. 76 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 28.04.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 41529135) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (ідентифікаційний код 39572642).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 28.10.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 41529135) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (ідентифікаційний код 39572642).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 29.10.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 41529135) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (ідентифікаційний код 39572642).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 30.10.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 41529135) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (ідентифікаційний код 39572642).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 23.11.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 41529135) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (ідентифікаційний код 39572642).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 30.11.2020 до договору на постачання природного газу № 41ВВ497-72-20, укладеного 08.01.2020 між Відділом освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 41529135) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (ідентифікаційний код 39572642).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (вулиця Поля, будинок 2, літ. А-2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 39572642) на користь Відділу освіти виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (бульвар Шевченка, будинок 1, смт. Софіївка, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53100; ідентифікаційний код 41529135) 111 418 грн. 76 коп. - надмірно сплачених грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (вулиця Поля, будинок 2, літ. А-2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 39572642) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800; ідентифікаційний код 02909938) 18 788 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.09.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко


Дата ухвалення рішення	05.09.2023
Оприлюднено	08.09.2023
Номер документу	113291209
Судочинство	Господарське
Суть	визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 111 418 грн. 76 коп

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.09.2023 по справі 904/712/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/712/23

Рішення від 05.09.2023

Рішення
від 05.09.2023 по справі 904/712/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ