Рішення

від 05.09.2023 по справі 910/2763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2023Справа № 910/2763/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС"

про стягнення 171 874,57 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС" про стягнення 171 874,57 грн., з яких: 121 963,31 грн. сума заборгованості за спожиту теплову енергію, 15 130,13 грн. пені, 31 372,84 грн. інфляційних втрат, 3 408,29 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4021/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/2652/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - позивачу.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0105493379778 не було вручено відповідача, про що здійснено відмітку від 15.04.2023: Повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання".

Крім того, 19.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0105493379778, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС (далі - Відповідач/Споживач) було укладено Договір № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, в Додатку 1.

Згідно до пункту 2.3.1. Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Пунктом 2.4.1. Договору передбачено, що постачальник має право на часткове або повне припинення постачання теплової енергії споживачу, у разі недотримання ним термінів оплати коштів за спожиту теплову енергію (Додаток 2), а також за інших обставин, передбачених нормативними актами (Додаток 5).

У відповідності до пункту 3.2. Договору споживач несе відповідальність за за самовільне підключення систем тепло споживання чи підключення їх перед або поза приладами обліку шляхом сплати постачальнику 5-кратної вартості теплової енергії, та кількості теплової енергії, спожитої такими системами.

У пункті 3.3. Договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його, повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно пункту 4.1. Договору яким передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2020.

Відповідно до пункту 4.8. Договору сторони погодили, що цей договір припиняє свою дію в випадках: закінчення терміну дії, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом, ліквідації однієї із Сторін.

Пунктом 4.9. Договору передбачено, що припинення дії Договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Разом із Договором № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 сторонами також підписано ряд додатків до договору.

Зокрема, відповідно до положень додатку № 2 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно пункту 1 додатку № 4 розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.12.2018 № 2340, за кожну відпущену гігакалорію без урахування податку на додану вартість 1 342,98 грн. (із житловими організаціями).

При цьому, за умовами пункту 9 додатку № 4 до Договору № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову катку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно до пункту 10 вказаного додатку споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (код банку 322669), щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно із розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами (пункт 12 додатку № 4 до Договору № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі № 203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі № 5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час Договір № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019, як належну підставу у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

30.09.2021 між позивачем та відповідачем було проведено звіряння розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ на 01.10.2021 склало 487 853,24 грн.

08.10.2021 між постачальником та споживачем було укладено Угоду № P-241104/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 № 241104 (далі - Угода про реструктуризацію).

Відповідно до пункту 1 Угоди про реструктуризацію, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за Договором від 07.05.2019 № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.10.2021 загальною сумою 487 853,24 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно пункту 2 Угоди про реструктуризацію, споживач зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 цієї угоди суму заборгованості протягом жовтня 2021 - грудня 2021 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами згідно тарифних груп: п/p № НОМЕР_1 - для потреб споживачів тарифної групи «населення». Банк: ТВБВ № 10026/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» МФО 322669; Одержувач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Код ЄДРПОУ 40538421.

Умовами пункту 5 Угоди про реструктуризацію, передбачено, що сторони дійшли згоди, що строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості за цією угодою, у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної складової та 3 % річних, становить 5 років.

У пункті 8 Угоди про реструктуризацію, сторони погодили, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Відповідно до пункту 10 Угоди про реструктуризацію, в якому зазначено, що дана Угода укладена у двох автентичних примірниках (по одному для кожної із сторін), вступає в дію з дня підписання її сторонами, і діє до 31.12.2021.

Проте, порушуючи умови Угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач своєчасно не вносив плату у повному обсязі, здійснивши платіж у жовтні 2021 на загальну суму 243 926,62 грн. та в листопаді 2021 на загальну суму 121 963,31 грн.

Отже, відповідач умови Угоди про реструктуризацію вчасно не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви складається із заборгованості за Угодою про реструктуризацію у розмірі 121 963,31 грн., а також наявність заборгованості відповідача з оплати спожитої теплової енергії і стала підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом вище було встановлено, що пунктом 2.3.1. Договору № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 встановлено, що споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Згідно пункту 1 додатку № 4 розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.12.2018 № 2340, за кожну відпущену гігакалорію без урахування податку на додану вартість 1 342,98 грн. (із житловими організаціями).

При цьому, за умовами пункту 9 додатку № 4 до Договору № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову катку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно до пункту 10 вказаного додатку споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (код банку 322669), щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно із розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами (пункт 12 додатку № 4 до Договору № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вчасно не виконав свої зобов`язання, в результаті чого утворилась заборгованість за Угодою про реструктуризацію у розмірі 121 963,31 грн., за таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати спожитої відповідачем постачання теплової енергії у гарячій воді настав.

Судом враховано, що згідно з частини 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів належного виконання своїх обов`язків за договором в частині оплати в повному обсязі спожитої у період з жовтня 2021 по листопад 2021 теплової енергії. Як і не надано доказів на спростування обсягів споживання.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС" в частині стягнення основного боргу в сумі 121 963,31 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 3 408,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 31 372,84 грн. та пені в розмірі 15 130,13 грн. При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У частині 4 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.3. Договору № 241104 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2019 унормовано, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його, повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати спожитої теплової енергії за Договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 3 408,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 31 372,84 грн. та пені в розмірі 15 130,13 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, та пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Суд зауважує, що до суду жодних заперечень по справі, клопотань, відзивів від відповідача не надходило, а отже, у суду відсутні підстави для надання їх оцінки.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС" про стягнення 171 874,57 грн. підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом березня - липня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/2763/23 виготовлено 05.09.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС" про стягнення 171 874,57 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СТОУН СЕРВІС" (04211, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 2-Д; ідентифікаційний код: 38765769) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) 121 963 (сто двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) грн. 31 коп. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 31 372 (тридцять одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 3 408 (три тисячі чотириста вісім) грн. 29 коп. - 3% річних, 15 130 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять) грн. 13 коп. - пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2023.

Суддя І.В. Приходько