Рішення

від 05.07.2023 по справі 911/1082/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа № 911/1082/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Михайлішині В. В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Маншиліна К. О. (адвокат ордер серії СВ № 1053415 від 23.05.2023 р.);

від відповідача: Коноваленко Є. О. (адвокат ордер серії АІ № 1323081 від 20.12.2022 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Tермінал (61003, вул. Кооперативна, буд. 6/8, м. Харків, Харківська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Заруддя-агро (07211, вул. Центральна, буд. 145, с. Мусійки, Іванківський район, Київська область)

про стягнення 2 056 688, 20 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ Tермінал звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ Заруддя-агро про стягнення 1 417 050, 00 грн основного заборгованості, 487 232, 26 грн пені, 29 233, 94 грн трьох процентів річних, 123 172, 00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений товар згідно з договором поставки № ДП180722/3 від 18.07.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/1082/23 за позовом ТОВ Tермінал до ТОВ Заруддя-агро про стягнення 2 056 688, 20 грн , визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 03.05.2023 р.

01.05.2023 р. на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив б/н від 01.05.2023 р., в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку із існуванням обставни непереборної сили, що унеможливило здійснення оплати за поставлений та прийнятий відповідачем товар, також він просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат до 2 % від заявленої суми основного боргу та розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

03.05.2023 р. на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь б/н від 02.05.2023 р. на відзив, в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

03.05.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 24.05.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 14.06.2023 р.

14.06.2022 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.07.2023 р.

05.07.2023 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем (надалі Покупець) було укладено договір поставки № ДП180722/3, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві нафтопродукти (надалі Товар) партіями, Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей Товар (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, асортимент, кількість (об`єм) та порядок поставки кожної партії Товару погоджується Сторонами та відображається в рахунку - фактурі та видаткових накладних.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Покупець має право протягом 10 днів з моменту поставки Товару, пред`явити претензію за якістю поставленого нафтопродукту тільки в тому випадку, якщо факт невідповідності якості нафтопродукту підтверджений актом про відбір проб і актом незалежної акредитованої лабораторії про невідповідність нафтопродукту технічним умовам (виклик представника Постачальника є обов`язковим).

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар поставляється узгодженими партіями. Під партією в даному договорі розуміється кількість Товару, погоджену сторонами та зазначену у супровідних документах (видаткових, накладних, актах прийому-передачі).

Згідно з п. 3.3. Договору нафтопродукти вважаються переданими Постачальником та прийнятими Покупцем за якістю згідно з технічними умовами та іншими нормативно-технічними актами і за кількість згідно товаро-транспортним документам, а також відповідно до обраного варіанту поставки.

Пунктом 3.6. Договору визначено, що Товар повинен бути поставлений Покупцю протягом 10 робочих днів з моменту отримання заявки Постачальником, якщо інше не обумовлено в заявці.

Відповідно до п. 4.2. Договору при передачі нафтопродуктів Покупцю без попередньої оплати, оплата здійснюється протягом 5-ти банківських днів, з дня поставки нафтопродуктів.

Згідно з п. 5.1. Договору загальна сума договору складається із суми всіх видаткових накладних, оформлених згідно з даним Договором.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. Договору передбачено, що Покупець зобов`язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений Постачальником Товар.

Згідно з п. 8.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання своїх зобов`язань сторонами договору.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов?язань, передбачених даним договором, якщо невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й відвернені сторонами, зокрема: стихійними лихами, діями органів державної влади та управління, воєнними діями, блокадами, епідеміями, страйками, тощо (далі - "Форс- Мажор").

Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку настания форс-мажорних обставин сторона, що не може виконати свої договірні зобов?язання, у строк не більше 3 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати Укоаїни або іншого компетентного органу.

На виконання умов договору позивачем в липні 2022 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 1 417 050, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № оРН-0719/01 від 19.07.2022 р. на суму 1 417 050, 00 грн, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № оРН-0719/01 від 19.07.2022 р. та рахунком - фактури № оСФ-0719/01 від 19.07.2022 р., наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положенням ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов`язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 1 417 050, 00 грн, що підтверджується договором поставки № ДП 180722/3 від 18.07.2022 р., видатковою накладною № оРН-0719/01 від 19.07.2022 р. на суму 1 417 050, 00 грн, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № оРН-0719/01 від 19.07.2022 р. та рахунком - фактури № оСФ-0719/01 від 19.07.2022 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи свого обов`язку по оплаті за поставлений та прийнятий ним товар згідно з договором поставки № ДП180722/3 від 18.07.2022 р.

Заперечення позивача, викладені у відзиві б/н від 01.06.2023 р., щодо неможливості здійснення оплати за поставлений та прийнятий ним товар у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили (форсі-мажорні обставини), що зумовили закриття портів та порушення системи транспортної логістики і як наслідок неможливості продажу товариством вирощеного товару є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим його продовженням).

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором поставки № ДП180722/3 від 18.07.2022 р.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що безпосередньо свідчили б про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором поставки № ДП180722/3 від 18.07.2022 р. зв`язку із веденням військового стану.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 1 417 050, 00 грн за договором поставки № ДП180722/3 від 18.07.2022 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 27.07.2022 р. по 31.03.2023 р. всього на загальну суму 487 232, 26 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 4 цього ж закону передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Оскільки, при укладенні договору поставки № ДП 180722/3 від 18.07.2022 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати за поставлений йому товар, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо оплати за поставлений йому товар у заявлений період на підставі положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, так як положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не встановлюють розмір пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання, а визначають порядок обчислення пені і обмеження її розміру, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 487 232, 26 грн пені від суми основної заборгованості за договором поставки № ДП 180722/3 від 18.07.2022 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором поставки № ДП180722/3 від 18.07.2022 р. за періоди з 27.07.2022 р. по 31.03.2023 р. прострочення відповідачем виконання ним його обов`язку по оплаті за поставлений товар всього на загальну суму 123 172, 00 грн та 28 884, 23 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 123 172, 00 грн.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 01.05.2023 р. на позовну заяву просить суд про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат до 2 % від суми основного боргу, що складає 28 341, 00 грн.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що сплата інфляційних нарахувань не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18).

Отже, у зв`язку із тим, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також тим, що інфляційні втрати за своєю природною не є неустойкою (штрафною санкцією), то у суду відсутні правові підстави застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру інфляційних втрат до 2 % від суми основного боргу, що складає 28 341, 00 грн, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача, викладеного у відзиві б/н від 01.05.2023 р. про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат до 2 % від суми основного боргу без задоволення.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 27/07/2022 до 31/03/2023 1 417 050,00 грн. Всього:1 417 050,00 грн.3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 27/07/2022 до 31/03/2023 1 417 050,00 x 3 % x 248 : 365 : 10024828 884,53 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди становить 28 884, 53 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказані періоди у розмірі 28 884, 53 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Згідно з ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000, 00 грн підтверджуються договором про надання правової допомоги № 103 від 30.03.2023 р., укладеним між ТОВ Tермінал та Адвокатським бюром Сергія Пагера, рахунком на оплату № 38 від 30.03.2023 р. на 30 000,00 грн, платіжною інструкцією № 236 від 30.03.2023 р. на 30 000, 00 грн, актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 03.04.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 103 від 30.03.2023 р. на 30 000, 00 грн, ордером на надання правничої (правової) дпомоги серії АІ № 1376259 від 30.03.2023 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10910/10 від 29.12.2022 р., виданим Радою адвокатів Київської області, наявними у матеріалах справи.

Пунктом 4.1. Договору про надання правової допомоги № 103 від 30.03.2023 р. визначено, що вартість та порядок оплати надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнта складає 30 000, 00 грн.

Пунктом 4.2. Договору про надання правової допомоги № 103 від 30.03.2023 р. визначено, що обов?язкові платежі, зокрема судовий збір, державне мито, оплату нотаріальних послуг, послуги перекладачів, експертів, транспортні витрати, а також витрати пов?язані з відрядженням (квитки, проживання, харчування) добові на відрядження, безпосередньо пов?язані з наданням правової допомоги, не входять до вартості наданої правової допомоги та оплачуються додатково Клієнтом на підставі виставленого Адвокатським бюро рахунку.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 01.05.2023 р. просить суд врахувати скрутне фінансове становище відповідача та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, як зазначає відповідач, вказаний розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, розумності, реальності, а подана позовна заява та інші документи по суті справи мають незначний рівень складності.

Суд вважає за потрібне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 910/2679/21.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги Адвокатським бюро Сергія Пагера, доводи та заперечення відповідача щодо її неспівмірності, суд з урахуванням ціни позову та складністю справи дійшов висновку, що характер та обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критеріям співмірності, розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а отже відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Заруддя-агро (07211, вул. Центральна, буд. 145, с. Мусійки, Іванківський район, Київська область; ідентифікаційний код 38286596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Tермінал (61003, вул. Кооперативна, буд. 6/8, м. Харків, Харківська область; ідентифікаційний код 31366203) 1 417 050 (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч п`ятдесят) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 123 172 (сто двадцять три тисячі сто сімдесят дві) грн 00 (нуль) коп. інфляційних збитків, 28 884 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 53(п`ятдесят три) коп. 3 % річних та судові витрати 23 536 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. судового збору, 22 887 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 85 (вісімдесят п`ять) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

06 вересня 2023 р.