Рішення

від 07.09.2023 по справі 916/2465/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2465/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/2465/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" /ЄДРПОУ 34814969, адреса - 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Кристаловського, 39, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОН ВЕСТ" /ЄДРПОУ 35930350, адреса - 65017, м. Одеса, вул. Кристаловського, 40/

про стягнення 185 109,66 грн

ВСТАНОВИВ:

08.06.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2578/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОН ВЕСТ" про стягнення заборгованості за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року у розмірі 185 109,66 грн, з яких:

- 123 167,35 грн - основний борг;

- 42 890,92 грн - інфляційне збільшення;

- 6 734,66 грн - 3 % річних;

- 12 316,73 грн - штраф 10%.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст. 175 ГК України та ст.ст. 655, 612, 625, 692 ЦК України.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2465/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 року у справі № 916/2465/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65017, м. Одеса, вул. Кристаловського, 40, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

27.06.2023 року за вх. № 14498/23 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2465/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, між 08.07.2023 року між ТОВ «Пілон Вест» /покупець/ та ТОВ «Львівський бетон» /постачальник/ укладено договір поставки бетону № 08/07-01, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товарний бетон в асортименті за цінами та на умовах, передбачених в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору, який надалі іменується товар /п. 1.1 договору/.

На кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна (при поставці на умовах DAP), видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок-фактура /п. 2.3 договору/.

Покупець здійснює 100 % передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачено в додатках /п. 4.3 договору/. У разі поставки товару без передплати, поставлений товар підлягає оплаті покупцем протягом 5 днів з дати поставки товару /п. 4.4 договору/.

В разі несвоєчасного внесення покупцем належної оплати, окрім передплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі порушення термінів оплати більше ніж на 10 банківських днів, покупець, окрім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості /п. 5.2 договору/.

30.12.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою внесли зміни до договору поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року, а саме виклали п. 11.1 договору в наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2022 року».

На виконання договору поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року судом досліджено:

- видаткову накладну № 874 від 02.09.2021 року на суму 207 014,11 грн;

- видаткову накладну № 908 від 09.09.2021 року на суму 4 937,50 грн;

- видаткову накладну № 1377 від 17.12.2021 року на суму 26 049,96 грн;

Накладні підписана сторонами без зауважень та застережень.

Судом також досліджено товарно-транспортні накладні, а саме:

- № 000003187 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003188 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003189 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003190 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003191 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003192 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003194 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003195 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003196 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003197 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003198 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003199 від 02.09.2021 року на суму 16 784,93 грн;

- № 000003201 від 02.09.2021 року на суму 5 594,98 грн;

- № 000003278 від 09.09.2021 року на суму 4 937,5 грн;

- № 000005011 від 17.12.2021 року на суму 26 049,96 грн;

З дослідженої судом виписки з банківського рахунку вбачається часткова сплата відповідачем заборгованості, а саме: 09.11.2021 року у розмірі 50 000,00 грн; 17.12.2021 року у розмірі 26 049,26 грн; 30.12.2021 року у розмірі 50 000,00 грн; 03.02.2022 року у розмірі 10 000,00 грн.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року у розмірі 185 109,66 грн, з яких: 123 167,35 грн - основний борг; 42 890,92 грн - інфляційне збільшення; 6 734,66 грн - 3 % річних; 12 316,73 грн - штраф 10%.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товарний бетон в асортименті за цінами та на умовах, передбачених в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору, який надалі іменується товар /п. 1.1 договору/.

Отже, з моменту укладання між сторонами договору поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року, між ними виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, позивачем здійснено поставку товару, натомість, ТОВ "ПІЛОН ВЕСТ" лише частково здійснило оплату за отриманий товар за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року. У зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 123 167,35 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року у розмірі 123 167,35 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом вище, у разі несвоєчасного внесення покупцем належної оплати, окрім передплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі порушення термінів оплати більше ніж на 10 банківських днів, покупець, окрім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості /п. 5.2 договору/.

Судом перевірено розрахунок штрафу за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року, який здійснений позивачем, та встановлено їх вірність. Так, штраф у порядку п. 5.2 договору становить 12 316,73 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року, які здійснені позивачем, та встановлено їх вірність. Так, 3 % річних становить 6 734,66 грн, інфляційні втрати - 42 890,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 776,64 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 344 від 16.05.2023 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 126, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОН ВЕСТ" /ЄДРПОУ 35930350, адреса - 65017, м. Одеса, вул. Кристаловського, 40/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ БЕТОН" /ЄДРПОУ 34814969, адреса - 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Кристаловського, 39, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ заборгованість за договором поставки бетону № 08/07-01 від 08.07.2021 року у розмірі 185 109,66 грн /сто вісімдесят п`ять тисяч сто дев`ять гривень 66 копійок/, з яких: 123 167,35 грн - основний борг; 42 890,92 грн - інфляційне збільшення; 6 734,66 грн - 3 % річних; 12 316,73 грн - штраф 10%; а також судовий збір у розмірі 2 776,64 грн /дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 64 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко