Рішення

від 14.08.2023 по справі 355/415/23

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/415/23

Провадження № 2/355/353/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Старенької С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ТОВ «Баришівказернопродукт» на її користь нараховану , але не виплачену заробітну плату за період з 01 червня 2019 року по 01 травня 2022 року у розмірі 13274 гривень 47 копійок. Стягнути з ТОВ «Баришівказернопродукт» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2022 року по 10 березня 2023 року в розмірі 58837 гривень 68 копійок. Стягнути з ТОВ «Баришівказернопродукт» на її користь понесені судові витрати.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що з 12 липня 2010 року вона працювала майстром-вагарем у відповідача . 01 травня 2022 року була звільнена з займаної посади за згодою сторін. На момент звільнення, так і на день подачі позовної заяви наявна заборгованість щодо виплати її заробітної плати, згідно оборотно-сальдової відомості у розмірі 13274 гривень 47 копійок. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КзпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строк, зазначені в ст.116 КзпП України, при відсутністю спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування на час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до оборотно-сальдової відомості заробітна плата за два місяці, що передували звільненню, складає: травень 2021 року-5000 гривень, червень 2021 року 5000 гривень, всього 19120 гривень 14 копійок. Кількість робочих днів: 43, середньоденна заробітна плата становить 232 гривень 56 копійок. Період затримки розрахунку (з 01 травня 2022 року по 10 березня 2023 року) Отже, загальний розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні становить на дату подачі позову до суду 58837 гривень 68 копійок ( 253 дні х 232,56 гривень).

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась була належно повідомлена про час, місце розгляду справи, повідомила суд про можливість розгляду позову без її участі. Позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Представник відповідача від ТОВ «Баришівказернопродукт» до судового засідання не з`явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи на 15 годин 00 хвилин 17 липня 2023 року, на 15 годин 00 хвилин 14 серпня 2023 року, однак повернулись поштові конверти з довідками про причину повернення адресат відсутній. Сторона відповідача крім цього повідомлялась і через веб сайт Судової влади України про час місце розгляду справи на 15 годин 14 серпня 2023 року. Причину неявки повідомлено не було яку слід вважати неповажною. Відзиву з запереченнями надано не було.

Відповідно до п.п.3,4ч.8,ч.11ст.128ЦПК Українислід,що днемвручення судовоїповістки є: деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматисудову повісткучи відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,повідомленою цієюособою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог оскільки:

Згідностатті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно копії паспорта позивачка є громадянкою України. (а.с.13-15)

За копією трудової книжки слід, що позивачка прийнята на постійну роботу на посаду майстра-вагаря наказом №96-к від 09 липня 2010 року, звільнена 01 травня 2022 року по ст36 КзпП України за угодою сторін наказом №20-к від 29 квітня 2022 року.(а.с.16-19)

За копією наказу №96-к від 09 липня 2010 року генерального директора ТОВ «Баришівказернопродукт» Нестеренко О.П. позивачку ОСОБА_1 змінного майстра-вагаря з 12 вересня 2010 року на постійне місце роботи на посаду майстра-вагаря з оплатою праці згідно штатного розкладу.(а.с.20)

Згідно копії наказу №20-к від 29 квітня 2022 року в.о. генерального директора ТОВ «Баришівказернопродукт» Ганжа Р.С. позивача ОСОБА_1 була звільнена з посади майстра-вагаря з 01 травня 2022 року згідно ст.36 КЗпП України.(а.с.21)

З оборотно-сальдової відомості по рахунку: 661, місяць нарахування заробітної платні; співробітники: ОСОБА_1 за 01 січня 2020-30 квітня 2022 року 13274 гривень 47 копійок. (а.с.22)

Як слід з копії реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України на ім`я ОСОБА_1 слід, що починаючи з 1998 року по 2022 рік з її заробітної плати були відрахування до Пенсійного фонду України. (а.с.27-28)

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. (В редакції із змінами, внесеними згідно із Законом№ 3248-IV від 20.12.2005)

Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надано.

Суд приймає до уваги , що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

В день звільнення позивачу, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України.

Так, зокрема зазначено, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, відповідно до оборотно-сальдової відомості заробітна плата позивачки за два місяці, що передували звільненню складає за травень 2021 року 5000 гривень, червень 2021 року- 5000 гривень , всього 5000+5000= 10000,00 гривень. Кількість робочих днів з 01.05.2022 року по 15.03.2023 року з урахуванням святковий, вихідних днів становить календарних 319 днів, святкових 0 днів, вихідних 91 днів, робочих днів 228, святкові скасовані за військовий стан. Середня заробітна плата за місяць становить 10000,00: 2 = 5000 гривень (сума заробітних плат за два місяці поділена на два місяці). Середня плата за день становить 5000 : 23=217 гривень, де 5000 гривень середня плата за місяць, 23 робочі дні за два місяці. Відповідно 228 х 217=49476,00 гривень, де 228 всього робочих днів на час розгляду справи та 217 гривень середній заробіток за день, отримали середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні.

Отже, на користь позивачки підлягають стягненню не виплачена заробітна плата у сумі 13 274 гривень за період з 01 червня 2019 року по 01 травня 2022 року в цій частині позовні вимоги підлягають повному задоволенню, відносно стягненню середньої заробітної плати слід частково задовольнити та стягнути з відповідача 49476,00 гривень середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, зазначена сума визначена без прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата даного податку є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

В іншій частині позовних вимог стосовно середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на суму 9361 гривень слід відмовити, оскільки така сума не знайшла свого підтвердження.

Розрахунок середньої заробітної плати проводився за ст.117 КЗпП України із змінами, внесеними згідно із Законом№ 3248-IV від 20.12.2005 на час звільнення позивача за місцем роботи01 травня 2022 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підстав викладеного керуючись ст.ст. 4,12,81,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» (код за ЄДРПОУ 32445705) на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату за період з 01 червня 2019 року по 01 травня 2022 року у розмірі

13274 (тринадцяти тисяч двісті сімдесят чотири) гривень 47 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» (код за ЄДРПОУ 32445705) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2022 року по 10 березня 2023 року весь період затримки розрахунку по заробітній платі без утримання обов`язкових податків та зборів у розмірі 49476 (сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 00 копійок..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» (код за ЄДРПОУ 32445705) знаходження 07501 смт. Баришівка вулиця Богдана Хмельницького №136-В Броварський район Київської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три ) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідачів , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов