Ухвала

від 04.09.2023 по справі 610/904/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/904/23 № 1-кс/610/221/2023м. Балаклія04 вересня 2023 року

Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 (відеоконференція),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції скаргу представника управління Ізюмської єпархії Української Православної Церкви адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Представник потерпілого просить:

1)«визнати незаконною бездіяльність посадових осіб відділу поліції Балаклійського ГУНП в Харківській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 206-2 та ч. 4 ст. 185 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 21.08.2023 р. про вчинення кримінального правопорушення»,

2)«зобов`язати службових осіб відділу поліції Балаклійського ГУНП в Харківській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 поданою 21.08.2023 р., за ознаками ч. 2 ст. 206-2 та ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, а також провести повний та всебічний розгляд заяви у відповідності з Кримінальним процесуальним кодексом України».

На обґрунтування скарги вказує, що 21.08.2023 ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області отримав письмову заяву Ізюмської єпархії УПЦ, однак відомості до ЄРДР внесені не були.

В суді представник потерпілого скаргу підтримав з наведених у ній підстав.

ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений, однак слідчий, дізнавач для участі у розгляді скарги не прибули. За правилом ч.3 ст.306 КПК України їх відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.

Під час розгляду скарги встановлено наступне.

21.08.2023 ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області отримано письмове повідомлення Ізюмської єпархії Української Православної Церкви в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України про вчинене кримінальне правопорушення.

Станом на 04.09.2023 відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання 21.08.2023 повідомлення про кримінальне правопорушення не внесені.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Положення ч. 1 ст. 214 КПК України покладають на слідчого, дізнавача, прокурора обов`язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року. Зокрема, цими нормативно-правовими актами передбачено, що до ЄРДР підлягає внесенню короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Викладене свідчить про наявність у слідчого, дізнавача, прокурора обов`язку після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, перевірити достатність відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і лише за наслідками такої перевірки ним може бути ухвалене рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у повідомленні має бути зазначено конкретні відомі заявнику обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому воно полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак, наведення доводів, чому він вважає, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.

Оцінюючи, чи відбулося виконання цього обов`язку відповідно до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя має з 'ясувати, чи містить зміст повідомлення про кримінальне правопорушення обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 4 ст. 185 КК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб , поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частиною 2 ст. 206-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я, або з пошкодженням чи знищенням майна.

В повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення зазначено про те, що «17 серпня 2023 року невідомі особи в кількості щонайменше трьох осіб протиправно заволоділи будівлею храму Успіння Пресвятої Богородиці Ізюмської єпархії Української Православної Церкви в с. Савинці шляхом спилювання петель з вхідних дверей. Крім того, потрапивши до приміщення храму, було викрадено коштовне майно релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці в смт. Савинці Ізюмської єпархії Української православної церкви», серед яких старовинні ікони, євхаристичний посуд та інше.

Злочини були вчинені після нелегітимного тапротизаконного зібрання мешканців Савинської громади по вирішенню питання переходу громади з тисячолітньої Української Правосласної Церкви до новоствореної Православної Церкви України, яке відбулося 17.08.2023 р. …».

Однак, з повідомлення Ізюмської єпархії Української Православної Церкви від 21.08.2023, не вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Фактичною ж причиною звернення до поліції є незгода з проведеними загальними зборами релігійної громади 17.08.2023 з питання переходу з Української Православної Церкви до Православної Церкви України (ПЦУ), ухваленими рішеннями про створення релігійної організації (ПЦУ) та обрання її керівника, бажання перешкодити тому шляхом використання кримінально-правових інструментів.

Таким чином, заявник убачав порушення своїх прав в проведенні та ухваленні рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості тощо.

Представники Української Православної Церкви фактично виступають проти реалізації передбаченого Конституцією України права громадян на свободу совісті шляхом зміни канонічного підпорядкування релігійної громади Православній Церкві України (ПЦУ).

Зі змісту заяви з додатками управління Ізюмської єпархії Української Православної Церкви не вбачається достатніх фактичних відомостей або інформації про фактичне вчинене кримінальне правопорушення.

Натомість, ці відомості стосуються господарських відносин. Оскільки спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Належним способом судового захисту є пред`явлення відповідного позову до суду.

При цьому заявнику належить роз`яснити, що чинне законодавство України передбачає можливість захисту і майнових прав в судовому порядку, шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема,витребування майна з чужого незаконного володіння(стаття 387 ЦК України) й усунення перешкоду здійсненніправа користуваннята розпорядженнямайном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності,яквитребування майна із чужого незаконного володіння(віндикаційний позов)йусунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном(негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Крім того, в повідомленні стверджується про викрадення коштовного майна з храму, однак не надано інвентаризаційного опису, не підтверджено нестачу майна. Як в суді пояснив представник, вони втратили доступ до храму після його «захоплення». Але тоді на підставі чого в повідомленні можливо було стверджувати про крадіжку. В суді представник вже пояснював, що можливо майно і залишилося у храмі, але доступу в храм вони не мають, можливо був замах на крадіжку. Тобто, все викладене у повідомленні є абсолютними припущеннями, голослівними.

Стаття 206-2 КК України передбачає протиправне заволодіння майном шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації.

Однак, повідомлення до поліції не містить відомостей про вчинення будь-яких правочинів щодо зазначеного у повідомленні майна з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації. Не убачається відомостей щодо зміни власника будівлі, в якій розташовується храм.

Малозначне пошкодження вхідних дверей храму внаслідок їх зняття шляхом зрізання з петель, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України, не становить суспільної небезпеки.

Це рішення не позбавляє права на повторне звернення з заявою про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) в порядку ст. 214 КПК України, а у разі бездіяльності уповноваженої особи щодо її прийняття за процедурою вказаного кримінального процесуального закону - права на звернення до слідчого судді зі скаргою на таку бездіяльність.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303-310 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Повністю відмовити у задоволенні скарги представника управління Ізюмської єпархії Української Православної Церкви адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання 21.08.2023 повідомлення про кримінальне правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1