Рішення

від 28.08.2023 по справі 317/27/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/27/23

№/п 2/317/306/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 р.

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді -Ачкасова О.М.,

при секретарі -Степановій Ю.В.,

за участю прокурора -Корбут А.С.,

представника відповідача -адвоката Войтовича Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах органу , який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах органу , який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» № 228-УБД від 02.09.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,8694 га за кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 для ведення особистого селянського господарства на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області за межами населеного пункту, на підставі чого 25.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (далі Державний реєстр речових прав) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за № 41214785.

В подальшому дана земельна ділянка передана ОСОБА_1 в користування ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.04.2021, укладеного строком на 7 років, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 28.04.2021 №41782323.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» №5768-СГ від 13.08.2018 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 6323982500:02:000:0604, що розташована за межами населених пунктів на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області (право власності зареєстровано відповідно до Державного реєстру речових прав 21.08.2018).

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6323982500:02:000:0604 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Степанчук О.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №744, відчужена ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 21.08.2018 за № 27667749.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 (наказ від 02.09.2020 №228-УБД) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6323982500:02:000:0604.

ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (нині Розівська селищна рада Пологівського району Запорізької області) не повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним вже використано.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585, що знаходиться на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (нині Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області) за межами населеного пункту, незаконно, усупереч вимогам ч. 4 ст. 116, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму, встановлену законом.

Пологівською окружною прокуратурою встановлено, що земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, а договір оренди від 07.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним, оскільки вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області як законного власника та розпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади, так як земельна ділянка площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585, що знаходиться на території Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, вибула з державної власності внаслідок протиправного повторного використання (вдруге) ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду цільового призначення понад норму, встановлену законом, узв`язку із чим,позивач був вмушений звернутися до суду з позовом.

Прокурор у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити, зазначила, що ОСОБА_1 раніше використав своє право на безоплатну приватизацію (у Харківській області), але потім ще оформив і здав земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник- адвокат Войтович Р.Ю., позов не визнав, оскільки позов не грунтується на законі, зазначив, що прокурор не мав права звертатися до суду, оскільки зараз майно отримав ОСОБА_2 тому витребувати землю у ОСОБА_1 неможливо, зазначив,що питання про скасування права власності не ставиться, оскільки прокурором обрано не той спосіб захисту.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, шляхом оголошення на сайті «Судова влада України» від 06.07.2023 р., про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вважає можливим розглянути справу у загальному позовному провадженні за відсутності відповідача ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є законним та обгрунтованим, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» № 228-УБД від 02.09.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,8694 га за кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 для ведення особистого селянського господарства на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області за межами населеного пункту, на підставі чого 25.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за № 41214785.

В подальшому дана земельна ділянка передана ОСОБА_1 в користування ОСОБА_2 , що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 07.04.2021, укладеного строком на 7 років що також підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)від 07.04.2021 р., актом приймання передачі об`єкта оренди від 07.04.2021 р., витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 1,8694 га за кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 для ведення особистого селянського господарства. про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 28.04.2021 номер запису про інше речове право №41782323, вид іншого речового права- право оренди земельної ділянки, який містится у матеріалах справи.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.03.2021р., індексний номер 250223241, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» №5768-СГ від 13.08.2018 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 6323982500:02:000:0604, що розташована за межами населених пунктів на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області (право власності зареєстровано відповідно до Державного реєстру речових прав 21.08.2018).

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6323982500:02:000:0604, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Степанчук О.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №744, відчужена відповідачем ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.03.2021р., індексний номер 250223241, та деталізованої інформації про право власності, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 21.08.2018 за № 27667749.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 (наказ від 02.09.2020 №228-УБД) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6323982500:02:000:0604.

При цьому, всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (нині Розівська селищна рада Пологівського району Запорізької області) не повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним вже використано.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585, що знаходиться на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (нині Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області) за межами населеного пункту, незаконно, усупереч вимогам ч. 4 ст. 116, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму, встановлену законом, тому земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, а договір оренди від 07.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним, з урахуванням наступних підстав.

За приписами ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. ст. 125, 126ЗК України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Такий висновок міститься і в Постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч.1, 3 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Враховуючи невідповідність закону наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо передачі спірної земельної ділянки із державної в приватну власність ОСОБА_1 , фактично він не набув необхідного обсягу правомочностей власника щодо реалізації права власності відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, зокрема, правомочності щодо передачі у користування іншим особам земельної ділянки, яка на момент укладення договору оренди (07.04.2021) фактично залишалася у власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Отже, саме вказаний державний орган був уповноваженим на укладання договорів, зокрема, щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки.

Крім того, законодавством, чинним на момент укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діяв спеціальний порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної та державної власності.

Так, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 17.03.2021) орендодавцями земельних ділянок, які перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Договір оренди спірної земельної ділянки укладений, по-перше, особою, яка не мала права нею розпоряджатися, по-друге, з порушенням встановленого законом порядку, а отже, підлягає визнанню недійсним. Крім того, визнання зазначеного договору дозволить відновити права та інтереси єдиного правомочного власника спірної земельної ділянки, яким на даний час є Розівська селищна рада Пологівського району Запорізької області.

Так, з набранням чинності 27.05.2021 Закону України № 1423-IX від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» набув законної сили і п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, відповідно до якого органам місцевого самоврядування надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно п. 24 Прикінцевих та Перехідних положень до Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не набув правомочностей власника, у зв`язку з чим не був уповноважений передавати земельну ділянку площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, договір оренди земельної ділянки суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади, що є підставою для визнання його їх недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.01.2022 у справі № 687/425/20, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Дана позиція узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі № 672/386/20.

Відповідно до статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 4 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями83-84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

За таких обставин, реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області мала здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми безоплатної приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» утворена Розівська селищна територіальна громада шляхом об`єднання Розівської, Азовської, Вишнюватської, Зорянської, Кузнецівської, Новомлинівської, Новозлатопільської, Солодководненської сільських рад Розівського (нині Пологівського) району Запорізької області.

Відповідно до абз. 6 п. 8 ч.1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Пологівський район, до складу якого увійшла територія Розівської селищної територіальної громади.

Згідно пп. 4 п. 6-1 розділу V«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Таким чином, спірна земельна ділянка, яка знаходилась на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, перейшла у комунальну власність Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області.

З огляду на викладене, вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області як законного власника та розпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади, так як земельна ділянка площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585, що знаходиться на території Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, вибула з державної власності внаслідок протиправного повторного використання (вдруге) ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду цільового призначення понад норму, встановлену законом.

Зі змісту ст. 116 Земельного кодексу України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Правовою підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 площею 1,8694 га, був наказ Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області від 02.09.2020 № 228-УБД. Оскільки вказаний наказ виданий з порушенням чинного законодавства, він не може вважатися підставою для набуття права власності особою на спірну земельну ділянку та не породжує відповідних правових наслідків.

Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Тому суд має самостійно дати правову оцінку таким правовідносинам.

Таким чином, з власності держави в особі територіальної громади Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області незаконно і безпідставно вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585.

Згідно листа Пологівської окружної прокуратури Запорізької області за №56-685 вих-22 від 07.02.2022 р. Розівському селищному голові С.Нестеренко було повідомлено, що ОСОБА_5 раніше реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Згідно листів Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області №0517/03-18 від 14.02.2022 р. та №208/03/-18 від 28.11.2022, Розівська селищна рада не має наміру вживати заходи у судовому порядку (щодо поновлення порушених інтересів територіальної громади) стосовно витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8694 га за кадастровим номером 2324981200:02:002:0585, у зв`язку із відсутністю у бюджеті Розівської селищної територіальної громади передбачених коштів на сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути визнання правочину недійсним або інший спосіб, встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадку (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

У постанові КГС Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1607/17 висловлена позиція, згідно з якою належність способу захисту означає, що він має відповідати змісту порушеного права, способу (характеру) правопорушення, має враховувати наслідки, які спричинило правопорушення, а також відповідати правовій меті, до якої прагне суб`єкт захисту.

Згідно з висновками, викладеними у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 викладено висновок Великої Палати Верховного Суду, застосування ефективного способу захисту приводить до реального поновлення порушеного права (забезпечує припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняє неможливість задоволення інтересу. Ефективний спосіб захисту спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п. «д» ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється, зокрема, шляхом застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Таким способом відповідно до статті 387 ЦК України є право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19 висловила позицію, відповідно до якої у спорах про витребування земельної ділянки вимога про визнання наказів ГУ Держгеокадастру незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою; така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Водночас позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Подібні за змістом висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 16, ст. 387 ЦК України, ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України, висновки Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту в даному випадку є витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області (яка є правонаступником Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8694 га за кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 без визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, на підставі якого зареєстровано право власності відповідача.

Незаконність дій осіб при набутті права власності на земельну ділянку не може розцінюватися як воля власника спірного нерухомого майна на вибуття майна з його володіння.

Тобто, воля органів державної влади або територіальної громади як власника земель може виражатися лише в таких діях, які відповідають вимогам законодавства, інтересам держави і суспільства.

Крім того, слід зауважити, що набуття особою права володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2021 №924/454/20 цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння саме по собі передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та інших.

Оскільки право власності позивача порушується внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не тільки відомостей про наявність права власності ОСОБА_1 , а й відомостей про право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , такий спосіб захисту як витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 не відновить у повній мірі порушені інтереси держави в особі Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області.

У зв`язку з викладеним, з урахуванням ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», висновків Верховного Суду, викладених вище, з метою повного відновлення прав та інтересів Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області як власника земельної ділянки, вбачається необхідним застосувати такий спосіб захисту прав як визнання договору оренди недійсним, оскільки лише у цьому випадку вбачається за можливе внести відомості про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказані вище порушення інтересів держави України свідчать про порушення «інтересів держави» в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав для органів прокуратури представляти інтереси держави в суді.

27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що здня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Таким чином, внаслідок набрання чинності вказаним Законом землі державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області за межами населених пунктів змінили свою власність з державної на комунальну, у зв`язку з чим земельна ділянка з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 має бути повернута у комунальну власність Розівської об`єднаної територіальної громади в особі Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області.

Отже, Розівська селищна рада на теперішній час має право вимоги щодо земельної ділянки загальною площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 та виступає позивачем за цим позовом.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 172, 327, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі комунальної власності належать територіальній громаді, яка реалізує це право через відповідні органи місцевого самоврядування.

Особливості реалізації прав територіальної громади через органи місцевого самоврядування визначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009.

Відповідно достатті 12Земельного кодексуУкраїни до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що права Розівської територіальної громади, у тому числі і право на захист, реалізуються через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, має виключно Розівська селищна рада.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національнимбагатством,що перебуваютьпід особливоюохороною держави,а правовласності наякі набуваєтьсявиключно відповіднодо закону,безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Повернення увласність державинезаконно приватизованоїземельної ділянкисприятиме реалізаціїзазначених конституційнихположень,а такожє умовоюпозбавлення безпідставнихпереваг відповідача ОСОБА_1 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту є витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1, 8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585, що знаходиться за межами населеного пункту на території Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області (раніше Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області) на користь Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, та визнання договору оренди, укладеного 07.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо вказаної земельної ділянки, недійсним, оскільки саме такий спосіб захисту, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 26, п. 9 ч. 127 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та практики Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 10.12.2021 у справі №924/454/20) є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме запису про припинення права власності ОСОБА_1 та права користування ОСОБА_2 .

За таких підстав, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки обставини, викладені представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Войтовичем Є.М. не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються висновками суду, а тому необхідно визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області земельну ділянку загальною площею 1, 8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585.

Вирішуючи спір, суд, відповідно до ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3101,25 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3101,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №14081 (внутрішній номер 248564921) від 26.12.2022 р. (сплачена сума 4962,00 грн.) та №14080 (внутрішній номер 248564920) від 26.12.2022 р. (сплачена сума 1240,50 грн.). На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 172, 202, 203, 215, , 216, 236, 316, 317, 319, 321, 327, 328 ЦК України, ст.ст.12, 80, 83, 84, 93, 116, 118, 121, 124, 125, 134, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 6, 16 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.13,14, 41 Конституції України, ст.ст. 23, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст.ст. 12, 13, 80, 81,82, 89, 128, 131, 141, 206, 223,259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.04.2021, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), щодо передання у платне строкове користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0585 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2323403223249, номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 41782323). Витребуватиіз чужогонезаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користьРозівської селищноїради Пологівськогорайону Запорізькоїобласті (вул.Каштанова,14,смт.Розівка,Пологівський р-н,Запорізька обл.,код ЄДРПОУ20478637)земельну ділянкузагальною площею1,8694га зкадастровим номером2324981200:02:002:0585(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна2323403223249,номер записупро іншеречове правоу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно41782323)за межаминаселеного пункту,яка розташованана територіїРозівської селищноїради Пологівськогорайону Запорізькоїобласті. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накористь Запорізькоїобласної прокуратури(адреса:вул.Матросова,29а,м.Запоріжжя,ЄДРПОУ 02909973,розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ,відкритий уДержавній казначейськійслужбі України,м.Київ,МФО 820172,отримувач:Запорізька обласнапрокуратура,ЄДРПОУ 02909973)кошти,витрачені насплату судовогозбору у2022році приздійсненні представництваінтересів держави,у розмірі3101,25грн.(тритисячі стоодна гривня25копійок). Стягнути ОСОБА_2 (зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ), накористь Запорізькоїобласної прокуратури(адреса:вул.Матросова,29а,м.Запоріжжя,ЄДРПОУ 02909973,розрахунковий рахунокUA438201720343180001000000271,відкритий уДержавній казначейськійслужбі України,м.Київ,МФО 820172,отримувач:Запорізька обласнапрокуратура,ЄДРПОУ 02909973)кошти,витрачені насплату судовогозбору у2022році приздійсненні представництваінтересів держави,у розмірі3101,25грн.(тритисячі стоодна гривня25копійок). Рішення суду набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 06.09.2023 року.

Суддя: О.М. Ачкасов