Ухвала

від 07.09.2023 по справі 334/7600/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 07.09.2023

Справа № 334/7600/23

Провадження № 1-кс/334/2554/23

УХВАЛА

про арешт майна

07 вересня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023082050001755, внесеному 28.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 286 КК України,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , в якому слідчий просить накласти арешт на автобус «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований на підприємство «Запоріжелектротранс», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 2, з позбавленням права розпорядження, відчуження ним власником та іншими довіреними особами.

Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Представник власника майна Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Також, представником подане заперечення проти клопотання, в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки автобус не містить слідів кримінального правопорушення. Власник майна не чинить перешкод у проведенні слідчих дій. Арешт майна може призвести до негативних наслідків у вигляді можливого зриву евакуаційних заходів та/або мобілізаційних завдань та порушити права необмеженого кола осіб.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється, що передбачено частиною четвертою статті 107 КПК України.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши документи, додані до клопотання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положення статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди..

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що передбачено в частині першій статті 98 КПК України.

Слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 28.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082050001755 за частиною першою статті 286 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя.

28 серпня 2023 року приблизно о 12 годині 30 хвилин в м. Запоріжжі водій ОСОБА_6 , керуючи автобусом «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною пр. Соборного з боку вул. Запорізької в напрямку вул. Франка по маршруту № 29. Під час руху в районі пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 87А, водій ОСОБА_6 застосував екстрене гальмування, внаслідок чого пасажири ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, з якими їх було доставлено до медичного закладу.

28.08.2023 під час огляду місця пригоди автобус «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був тимчасово вилучений та переданий на відповідальне зберігання начальнику автомобільної колони № 1 КП «Запоріжелектротранс» ОСОБА_9

28.08.2023 транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023082050001755, про що слідчим винесена відповідна постанова.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 2.

На стадії досудового розслідування у слідчого виникла необхідність в арешті автобуса «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, з метою запобігання зникненню, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя встановив, що автобус «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідає критеріям, визначеним частиною першою статті 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує, що правовою підставою арешту майна є збереження речового доказу автобуса «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника та володільця.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, слідчий суддя відхиляє аргументи представника власника майна про те, що арешт транспортного засобу може призвести до негативних наслідків у вигляді можливого зриву евакуаційних заходів та/або мобілізаційних завдань та порушити права необмеженого кола осіб, оскільки у клопотанні не ставиться питання про позбавлення права користування транспортним засобом.

Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим, оскільки вказаний транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні та необхідний органу досудового розслідування для проведення експертиз та інших слідчих дій. У разі не застосування арешту власник майна може відчужити майно, як має важливе значення для встановлення об`єктивних обставин під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки є речовим доказом.

Керуючись статтями 132, 168, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Накласти арешт на автобус «МАЗ 203085», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 2, з позбавленням права розпорядження та відчуження ним власником та іншими довіреними особами.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Копію ухвали вручити слідчому та власнику майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1