Рішення

від 07.09.2023 по справі 465/1765/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1765/18

2/465/130/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2023 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді - Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання - Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС»</a>, треті особи Друга Львівська державна нотаріальна контора, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та скасування реєстраційної дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача - ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», треті особи Друга Львівська державна нотаріальна контора, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та скасування реєстраційної дії, в якому просив суд визнати за позивачем право власності на спадкове майно - частку в статутному фонді (капіталі) ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» у розмірі 0,2% від статутного фонду (капіталу), що в грошовому виразі становить 125,00 грн., та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію: «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», яка проведена 04.04.2016 року за № 14151050006026874 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Зенинець О.Я.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , яка на момент смерті постійно проживала разом з позивачем у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 була учасником (засновником) ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59-а. Після її смерті, залишилось спадкове майно, зокрема частка у статутному фонді (капіталі) ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» яка на час її смерті становила 0,2% від усього статутного капіталу, що в грошовому виражені становить 125,00 грн.

Статутний капітал ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» на час смерті ОСОБА_2 становив 62786,00 грн.

Крім, ОСОБА_2 , станом на момент її смерті учасниками товариства були: ОСОБА_3 , розмір внеску якого до статутного фонду становив 62162,00 грн.; ОСОБА_4 , розмір внеску якого до статутного фонду становив 251,00 грн.; ОСОБА_5 , розмір фонду - 62,00 грн.; ОСОБА_6 , розмір внеску до статутного фонду - 62,00 грн.; ОСОБА_7 , розмір внеску до статутного фонду - 62,00 грн.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне законодавство на той час, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Спадщина за померлою ОСОБА_2 відкрилась з моменту її смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже спадкові відносини в такому випадку регулюються ЦК УРСР.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач як спадкоємець першої черги за законом, спадщину прийняв відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР ( в ред. 1963 року), шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, так як на момент смерті проживав разом з померлою та вів спільне господарство.

Для оформлення спадкових прав позивач звернувся до Другої ЛДНК за оформленням спадщини. Було заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі - 51398603, номер у нотаріуса - 423/2011. Позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.01.2012 року на частину спадкового майна - земельну ділянку площею 0,0418 га, надану для проведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Поляна» на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згодом, позивач подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину від 12.04.2016 року на частку у статутному фонді ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС».

Проте, 01.12.2016 року позивачу Другою ЛДНК було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи для вчинення даної нотаріальної дії , а саме документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, відповідно до п. 1 ст. 182 ЦК України. У вказаній відмові вказано, що право позивача , як спадкоємця , не визнається співвласниками ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», тому з метою реалізації його прав він має право звернутися в суд за визнанням права власності в порядку спадкування на частку в статутному фонді ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС».

Пізніше позивачу стало відомо, що відповідно до даних Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом 27.03.2018 року ( момент звернення до суду) засновником (учасником) товариства є лише - ОСОБА_3 , а статутний капітал становить 62599,00 грн.

Згідно витягу з ЄДР від 28.03.2018 року №1003800225 вбачається, що 04.04.2016 року за №14151050006026874 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Зенинець О.Я. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи: зміна органу управління, зміна статутного капіталу; зміна складу або інформації про засновників.

З вищевикладеного випливає, що статутний фонд ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» був зменшений на частки інших засновників, зокрема на частку померлої ОСОБА_2 , при цьому це було зроблено практично відразу після того як позивач заявив про свої права спадкоємця і які не були визнані відповідачем, що суперечить законодавству.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №117231420 від 15.03.2018 року, ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» володіє на праві приватної власності нерухомим майном: нежитловим приміщенням загальною площею 363 кв. м., розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що його право на спадщину на частку в статутному капіталі дає позивачу переважне право як на вступ до товариства та і як на компенсацію вартості майна товариства пропорційно до частки.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і був вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.04.2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 55/Р від 14.05.2019 року, 15.05.2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартинишин М.О.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 110/Р від 25.09.2019 року, 25.09.2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.10.2019 року дану цивільну справу прийнято до провадження суддею Мартьянової С.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.03.2021 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

Так, позивач, як на підставу набуття права власності на спадкове майно як спадкоємець першої черги за законом вказує на обставину, що він проживав з спадкодавцем на момент її смерті та вів спільне господарство, проте така підстава з`явилась в ЦК України лише в 2004 році, а відтак до спірних правовідносин застосовуватися не може.

Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували б те, що позивач фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. також не має доказів того, що позивач подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. відтак, керуючись ч.2 ст. 553 ЦК УРСР можна припустити, що позивач відмовився від спадщини, оскільки не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Надане суду свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.01.2012, видане державним нотаріусом Другої ЛДНК, яким позивач підтверджує факт прийняття спадщини, потребує критичної оцінки, оскільки відповідно до ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» (чинного на час вчинення нотаріальної дії) свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Окрім того, в свідоцтві місце проживання спадкоємця ОСОБА_1 вказана квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Проте, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вищезгадана квартира була придбана ОСОБА_8 ще в 2005 році.

Також, треба встановити коло осіб які б могли претендувати на спадкове майно померлої ОСОБА_2 . Як відомо відповідачу, окрім позивача, що доводився померлій сином, у ОСОБА_2 є донька - ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 теж претендувала на частку в спадковому майні померлої, зокрема на частку в статутному капіталі ТОВ фірми «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», оскільки її адвокат - Заремба О.В. зверталась з відповідним адвокатським запитом до ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС».

Така обставина дає підстави вважати, що позивачем не може бути успадкована вся частка померлої ОСОБА_2 .

Окрім того, відповідно до Статуту ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» від 15.06.1996 року (чинному на час виникнення спірних правовідносин) виключною компетенцією загальних борів учасників Товариства є приймання до фірми та виключення з неї.

Враховуючи викладене, а також той факт що ні позивач ні інші особи, які в подальшому можуть виявити бажання набути частку в спадковому майні не зверталися до відповідача протягом 15 років з моменту смерті спадкодавця з вимогою про їх включення до складу учасників ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», керуючись чинним на той час законодавством, протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» (питання №2) від 30.03.2016 року було прийнято рішення про відмову Товариства у прийняття до нього правонаступників (спадкоємців) померлого учасника товариства ОСОБА_2 , а також про виплату таким особам у грошовій формі вартість частки у майні Товариства, яка належала померлій ОСОБА_2 , в розмірі 3807,57 грн., якщо спадкоємці ОСОБА_2 звернуться до Товариства за успадкованою часткою. На даний час суму для виплат спадкоємцям акумульована на окремому рахунку, підлягає індексації і становить біля 28000,00 грн.

Отже, відповідач вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту його прав чи оспорюваних інтересів.

Також реєстраційна дія: «Державна реєстрація змін до установлених документів юридичної особи», яка проведена 04.04.2016 року за №14151050006026874 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР Зенинець О.Я. була вчинена на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» від 30.03.2016 та інших поданих документів

Оскаржуваною реєстраційною дією , окрім прийнятого рішення про відмову Товариства у прийнятті до нього правонаступників (спадкоємців) померлого учасника

Товариства ОСОБА_2 було змінено відомості про органи управління юридичної особи, змінено орган управління (обраного іншого керівника виконавчого органу), змінено розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи, змінено склад або інформацію про засновників, змінено склад засновників (учасників) відповідача, змінено відомості про засновників (учасників) юридичної особи, а також змінено статутний або складений капітал.

Реєстрація зміни складу засновників відбулась на підставі Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_5 відступив ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 0,1% від усього розмірі статутного капіталу за ціною 62,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.201, відповідно до якого ОСОБА_4 відступив ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,4% від уього розміру статутного капіталу за ціною 251,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_10 відступила ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% від усього розміру статутного капіталу за ціною 62,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016 відповідно до якого ОСОБА_7 відступила ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% від усього розміру статутного капіталу за ціною 62,00 грн., відмови спадкоємців померлого ОСОБА_6 від вступу до числа учасників Товариства.

Скасування реєстраційної дії - державна реєстрація змін установчих документів юридичної особи, яка проведена 04.04.2016 року за №14151050006026874 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Зенинець О.Я., призведе до безпідставного позбавлення ОСОБА_3 - покупця корпоративних прав, права власності на такі майнові права, що прямо суперечить принципам конституції України, непорушності права власності, що закріплені національним законодавством і міжнародними правовими договорами, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ. Окрім того, скасування такої реєстраційної дії не стане підставою для відновлення права позивача на спірну частку у статутному капіталі відповідача.

11.06.2021 року від ОСОБА_1 надішли заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких він посилався на те, що він вступив в право спадщини після смерті своєї мами - учасника ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

На момент смерті ОСОБА_2 постійно проживала з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та після її смерті в управління спадковим майном вступив саме позивача, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.

Підтвердженням того, що позивач прийняв спадщину після смерті його матері є свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.01.2012 року на частину спадкового майна - земельну ділянку площею 0,0418 га, надану для ведення садівництва, що розташована у Садівничому товаристві «Поляна».

Окрім того, на момент смерті ОСОБА_2 позивач був зареєстрований та фактично проживав разом з мамою, прийнявши спадщину шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

Дана квартира була відчужена через чотири роки з моменту смерті його матері.

Сестра позивача - ОСОБА_9 відмовилася від прийняття спадщини на користь позивача.

Необґрунтованим є також посилання представника відповідача на ст. 147 ЦК України (2003 року), оскільки на момент смерті ОСОБА_2 діяли норми ЦК УРСР 1963 року.

Посилання представника відповідача на п. 6.6.12 Статуту ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» є також необґрунтованим, оскільки згідно з вищевказаним пунктом, виключною компетенцією Зборів учасників є приймання до фірми та виключення з неї.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від останнього надано заяву про проведення судового засідання без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечує та просив в їх задоволені відмовити у повному обсязі.

Третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі. У вирішенні справи поклалися на розсуд суду.

Третя особа - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за їх відсутності, та при вирішенні питання щодо задоволення позову поклалися на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . (а.с.12)

Після її смерті відкрилася спадщина.

Державним нотаріусом Другої ЛДНК видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.01.2012 року на земельну ділянку площею 0,0418 га, наданої для ведення садівництва, що розташована у Садівничому товаристві «Поляна» на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. (а.с.27)

Згідно відповіді ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» від 01.04.2016 року частка померлої ОСОБА_2 становила 0,2% від усього розмірі статутного капіталу, що в грошовому виражені становить 125,00 грн. Статутний капітал на час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований в розмірі 62786,00 грн. (а.с.13)

Статутом ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» від 15.06.1996 року встановлено, що вищим органом фірми є збори учасників, в яких приймають участь учасники або призначені ними представники. (п. 6.1)

Відповідно до п.6.6. Статуту Збори можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності фірми.

Виключною компетенцією зборів є: приймання до фірми та виключення з неї. (п. 6.6.12 Статуту)

У Розділі IV Статут вказано, що зміни та доповнення вносяться до Статуту за рішенням зборів учасників фірми, та реєструються в органі державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Фірма є юридичною особою з дня її державної реєстрації, має печатку та штампи із своїм найменуванням. ( п. 10.1 Статуту)

Засновники (учасники) - фізичні особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.173-181)

Даний Статут було підписано всіма засновниками (учасниками) ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», який в подальшому зареєстровано відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 № запису 11220 від 24.06.1996 року.

Надалі були внесені Зміни та Доповнення до статуту ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», відповідно до яких п. 2.4. Статут викладено в наступні редакції, а саме: для забезпечення діяльності фірми за рахунок вкладів учасників створюється статутний фонд у розмірі 62786 гривень.

Частка у статутному фонді становить: ОСОБА_4 - 251гривня, що становить 0,4 % від розміру статутного фонду; ОСОБА_3 - 62162 гривні, що становить 99% від розміру статутного фонду; ОСОБА_2 - 125 гривень, що становить 0,2% від розміру статутного фонду; ОСОБА_10 62 гривні, що становить 0,1 % від розміру статутного фонду; ОСОБА_6 - 62 гривні, що становить 0,1 % від розміру статутного фонду. (а.с.24)

12.04.2016 року Другою ЛДНК направлено листа до ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» з проханням надати довідку щодо розміру частки в відсотках та грошовому еквіваленті в статутному фонді Товариства фірми «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» міста Львова. Із зазначенням, що відомості необхідні для оформлення спадщини після смерті спадкодавця. Спадкоємцем майна померлої є її син - ОСОБА_1 . (а.с.25)

01.12.2016 року Другою ЛДНК винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у статутному фонді ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС», оскільки у спадкові справі відсутні документи для вчинення загаданої нотаріальної дії, а саме документи що підтверджують право власності на спадкодавця на вищезгадане спадкове майно, відповідно до п.1 ст. 182 ЦК України, а також повідомлено, що 12.04.2016 року було скеровано запит до ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС». А також вказано, що право ОСОБА_1 не визнається співвласниками «Легенда плюс». (а.с.26)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №117231420 від 15.03.2018 року, ТзОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» володіє на праві приватної власності нерухомим майном: нежитловим приміщенням загальною площею 363 кв. м., розташованим за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.30-31)

Відповідно до даних Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом 28.03.2018 року засновником (учасником) товариства є лише - ОСОБА_3 , а статутний капітал становить 62599,00 грн. (а.с.32-33)

Згідно витягу з ЄДР від 28.03.2018 року №1003800225 вбачається, що 04.04.2016 року за №14151050006026874 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Зенинець О.Я. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи: зміна органу управління, зміна статутного капіталу; зміна складу або інформації про засновників. (а.с.34-36)

Протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» (питання 2) від 30.03.2016 року, вирішено, зокрема відмовити у прийнятті до Товариства правонаступників (спадкоємців) померлого учасника Товариства ОСОБА_2 ; виплатити спадкоємцям померлого Учасника Товариства ОСОБА_2 у грошовій формі вартість частки у майні Товариства, яка їй належала , в розмірі 3807,57 грн., якщо спадкоємці звернуться до Товариства та нададуть документи, які підтверджуватимуть їхнє право на успадкування частки померлої.

В Протоколі №1 загальних зборів учасників ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» (питання 2) від 30.03.2016 року під час обговорення ОСОБА_3 повідомлено, що впродовж 15 років від смерті учасника Товариства ОСОБА_2 її спадкоємці не звертались до Товариства з заявою про вступ до Товариства або про відмову від такого вступу. У зв`язку з цим запропоновано прийняти рішення про відмову Товариства у прийнятті до нього правонаступників (спадкоємців) померлого учасника Товариства ОСОБА_2 , а також про виплату таким особам у грошовій формі частки у майні Товариства, яка належала померлій ОСОБА_2 , в розмірі 3807,57 грн., якщо спадкоємці померлої ОСОБА_2 звернуться до Товариства за успадкованою часткою. Голосували: за - 99,7% голосів, проти - немає, утримались - немає. (а.с.183-187)

Реєстрація зміни складу засновників відбулась на підставі Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_5 відступив ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 0,1% від усього розмірі статутного капіталу за ціною 62,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.201, відповідно до якого ОСОБА_4 відступив ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,4% від уього розміру статутного капіталу за ціною 251,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_10 відступила ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% від усього розміру статутного капіталу за ціною 62,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016 відповідно до якого ОСОБА_7 відступила ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% від усього розміру статутного капіталу за ціною 62,00 грн., відмови спадкоємців померлого ОСОБА_6 від вступу до числа учасників Товариства. (а.с.188, 189, 190, 191)

Також, в матеріалах справи міститься заява від спадкоємців учасника Товариства ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вони повідомляють, що не мають наміру брати участь в роботі та управлінні товариством. (а.с.192)

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів(ч.1ст.4 ЦК України).

За положеннямп.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Верховний Суд із посиланням на ст.58 Конституції України, ст.5 Цивільного кодексу України зазначив, що "відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР. Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно п.23 вищезазначеної постанови, у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Частиною 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 145 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Згідно ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 711/901/19 (провадження № 61-15977св20) про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування, внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, скасування реєстраційних записів на підставі переважного права на участь у товаристві Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства; після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону № 1576-XII, проте право на участь у товаристві не виникає автоматично.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону № 475/97 ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу, протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне мирне володіння та користування своїм майном, закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти до свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (нормами національного законодавства право передбачено ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право здійснювати по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, особисте немайнове право участі у товаристві припиняється в разі смерті фізичної-особи учасника, а спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства», проте, не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві.

Окрім того, Статутом ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» від 15.06.1996 року, який було підписано всіма учасниками товариства, визначено, що вищим органом фірми є збори учасників, в яких приймають участь учасники або призначені ними представники. (п. 6.1)

Відповідно до п.6.6. Статуту Збори можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності фірми.

Виключною компетенцією зборів є: приймання до фірми та виключення з неї. (п. 6.6.12 Статуту)

У Розділі IV Статут вказано, що зміни та доповнення вносяться до Статуту за рішенням зборів учасників фірми, та реєструються в органі державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Так, у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. (ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства»)

Проте, згідно протоколу №1 Загальних зборів учасників ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» від 30.03.2016 року відмовлено у прийнятті до товариства правонаступників (спадкоємців) померлого учасника Товариства ОСОБА_2 та визначено виплатити спадкоємцям померлого учасника Товариства ОСОБА_2 у грошовій формі вартість частки у майні товариства, яка їй належить у розмірі 3807,57 грн.

Отже, враховуючи вимоги законодавства та оскільки позивачем спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства після смерті своєї матері, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на частку в статутному фонді (капіталі) ТОВ фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС» у розмірі 0,2 % від Статутного фонду капіталу, що в грошовому виразі становить 125,00 грн. підлягає до задоволення.

Стосовно вимого щодо скасування реєстраційної дії, а саме державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, яка проведена 04.04.2016 року за № 14151050006026874, то судом встановлено наступне.

Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов`язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів у Єдиному державному реєстрі в порядку, встановленому Законом № 755-IV.

П.1 ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Позивач як на підставу скасування державної реєстрації змін до установчих документів посилається на те, що відповідач повів себе недобросовісно та всупереч нормам, які регулюють спадкові відносини, проте з таким твердженням погодитися не можна.

Окрім того, позивачем не надано будь-яких доказів, які б прямо вказували що реєстрація змін до установчих документів здійснення в супереч нормам чинного законодавства.

Реєстрація зміни складу засновників відбулась на підставі Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_5 відступив ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 0,1% від усього розмірі статутного капіталу за ціною 62,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.201, відповідно до якого ОСОБА_4 відступив ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,4% від уього розміру статутного капіталу за ціною 251,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016, відповідно до якого ОСОБА_10 відступила ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% від усього розміру статутного капіталу за ціною 62,00 грн., Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 02.03.2016 відповідно до якого ОСОБА_7 відступила ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% від усього розміру статутного капіталу за ціною 62,00 грн., відмови спадкоємців померлого ОСОБА_6 від вступу до числа учасників Товариства.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»,під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку,що в цій частині позовних вимог, слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС»</a>, треті особи Друга Львівська державна нотаріальна контора, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та скасування реєстраційної дії - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС»</a> у розмірі 0,2 % від Статутного фонду капіталу, що в грошовому виразі становить 125,00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГЕНДА ПЛЮС»</a>, ЄДРПОУ 19177497, місцезнаходження: м. Львів, вул. В. Великого, б. 59-а.

Третя особа: Друга Львівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 3.

Третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, місцезнаходження, 79040, м. Львів, вул. Городоцька, б. 299.

Суддя Мартьянова С.М.