Рішення

від 07.09.2023 по справі 120/6311/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2023 р. Справа № 120/6311/23

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Махнівської сільської ради (далі- відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказує, що Махнівською сільською радою допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,7941 га, кадастровий номер: 0521481000:03:003:0149.

Ухвалою від 16.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків останньої.

18.05.2023 представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 23.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, цією ухвалою витребувано у Махнівської сільської ради інформацію щодо результатів розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

21.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема вказує, що 21.12.2022 Махнівською сільською радою розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 17.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийнято рішення №85-17-08 про перенесення розгляду даного питання на наступне засідання сесії сільської ради.

Перенесення розгляду клопотання представник відповідача аргументує тим, що на розгляд сесії в той день було винесено 84 клопотання аналогічного змісту, тому для уточнення місць розташування земельних ділянок (в натурі на місцевості), перевірки щодо достовірності наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, виникла необхідність надати час відділу землеустрою Махнівської сільської ради, для виконання вказаних заходів.

В подальшому в зв`язку з військовою агресією рф щодо України внесено зміни в земельне законодавство, якими заборонено безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час воєнного стану.

З огляду на вищезазначене, як зазначає представник відповідача, на даний час такі рішення на сесію не виносяться та клопотання позивача буде розглянуто шляхом прийняття рішення після закінченню воєнного стану в Україні.

26.06.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній вказує на безпідставність доводів відповідача та повторно вказує, що Махнівська сільська рада всупереч приписам ч. 9 ст. 118 ЗК України не прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

29.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7941 га, кадастровий номер 0521481000:03:003:0149, розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Рішенням 17 сесії 8 скликання Махнівської сільської ради від 21.12.2021 № 85-17-08 "Про детальне вивчення та перенесення на наступне засідання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність громадян за межами населених пунктів" відповідач вирішив перенести на наступне засідання ради питання щодо розгляду вищевказаного клопотання позивача, однак про прийняте рішення позивача не повідомив.

З метою отримання інформації щодо розгляду клопотання позивач та його представник звернувся до Махнівської сільської ради з адвокатським запитом, в якому, окрім іншого, просив повідомити про стан розгляду клопотання ОСОБА_1 та, у разі наявності відповідного рішення, надати його копію.

Листом від 10.02.2023 за вих. № 313 відповідач надав представнику позивача завірені копії клопотання позивачки, рішення сесії ради та витяг з протоколу засідання земельної комісії.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7941 га, кадастровий номер 0521481000:03:003:0149, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить із наступного.

Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно достатті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7статті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 8статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями частини 10 статті 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

За наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

При цьому, суд зазначає, що неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положення ст. 186 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21.

Також, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято рішення від 21.12.2021 №85-17-08, яким вирішено перенести на наступне засідання сесії розгляд клопотань, в тому числі ОСОБА_1 , про затвердження проекту землеустрою.

Суд зазначає, що Махнівська сільська рада, будучи уповноваженим органом місцевого самоврядування на розпорядження бажаної для позивача земельної ділянки, була зобов`язана у двотижневий строк з дня отримання належним чином розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки прийняти рішення про затвердження такого проекту та передачу у власність позивача відповідної земельної ділянки або рішення про відмову у затвердження проекту землеустрою.

Натомість відповідач посилається на те, що його бездіяльність викликана запровадження на території України воєнного стану та внесенням змін до Розділу Х Перехідних положень ЗК України щодо заборони безоплатно передавати громадянам України землі державної та комунальної власності.

З приводу таких доводів Махнівської сільської ради, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07.04.2022.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Водночас, підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України не містить заборон, застережень щодо розгляду на засіданнях сесій органів місцевого самоврядування клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Не містить чинне законодавство і приписів щодо переносення на період після припинення воєнного стану розгляду таких клопотань. Окрім того, не зупиняється перебіг строків, встановлених для розгляду таких клопотань.

Відтак, відповідач з непередбачених законом підстав вирішив перенести питання щодо затвердження проекту землеустрою на наступне засідання та, у подальшому, протиправно не вчиняє жодних дій щодо розгляду поданого ОСОБА_2 клопотання.

Суд також враховує, що порушення органом місцевого самоврядуванням процедури передачі земельних ділянок у власність, з огляду на дотримання позивачем визначених законодавством вимог, є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другоїстатті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду клопотання позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,7941 га для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером: 0521481000:03:003:0149, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом відповідачем не прийнято по суті поданого позивачем клопотання жодного з рішень. В той же час, рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у затвердженні проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Більш того, до позовної заяви ОСОБА_1 не додано проекту землеустрою, що додатково свідчить про неможливість задоволення судом відповідних позовних вимог.

Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання затвердити такий.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Махнівської сільської ради щодо неналежного розгляду клопотання позивача, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позову, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 805,20 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Махнівської сільської ради.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано, зокрема, договір про надання правничої (правової) домоги від 31.01.2023, який укладено між ОСОБА_1 (надалі Клієнт) та адвокатом Виростко А.В. (далі Адвокат).

Згідно з пунктом 1 цього Договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну Клієнту правничу (правову) допомогу, зокрема, але не виключно: представляти та захищати інтереси Клієнта перед фізичними, юридичними, посадовими особами, у будь-яких підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зокрема, але не виключено в місцевих та апеляційних (цивільних, господарських, адміністративних) судах.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок та строки його сплати визначаються Сторонами у додаткових угодах до цього Договору.

Відповідно до Додаткової Угоди № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.01.2023 Сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за цим Договором визначається в залежності від обсягу щомісячних наданих правничих послуг. Адвокатський гонорар, визначається Адвокатом та сплачується Клієнтом протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання та підписання акта про прийняття-передачу наданих правничих послуг.

Як вбачається з п. 1 Акту прийняття-передачу наданих послуг, адвокатом Виростком А.В. з 31.01.2023 по 08.05.2023 надано Клієнту юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.01.2023, а саме:

- зустріч з клієнтом, надання консультацій 60 хв.,

- пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складення стратегії представництва інтересів клієнта в судовому засіданні 60 хв.,

- складання та подання позовної заяви 120 хв.

Вартість послуг за період, вказаний у пункті першому цього Акту є фіксованим та становить 3000,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового ордера № 2/08-05 від 08.05.2023 позивач оплатила гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в разі вирішення питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, приналежність цієї справи до справ незначної складності, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,295КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Махнівської сільської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,7941 га, кадастровий номер: 0521481000:03:003:0149.

Зобов`язати Махнівську сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,7941 га, кадастровий номер: 0521481000:03:003:0149 та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Махнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 805,20 грн. (вісімсот п`ять гривень двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Махнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Махнівська сільська рада (вул. Нікольського, 15, с. Махнівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22133, код ЄДРПОУ 04328298).

Рішення суду в повному обсязі складено: 07.09.2023.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна