Ухвала

від 05.09.2023 по справі 140/7798/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

05 вересня 2023 рокуЛуцькСправа № 140/7798/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «УЛЬТРАСЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «УЛЬТРАСЕЙЛ» (далі ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 28.03.2023 №563-П «Про проведення відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ» отримано наказ начальника ГУ ДПС у Волинській області за №563-П від 28.03.2023 «Про проведення відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі ПК України) документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ»». Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню з наступних причин.

Відповідачем не направлялось на адресу позивача відповідного акту камеральної перевірки поданої податкової декларації, що свідчить або про його відсутність, або про не встановлення контролюючим необхідних і достатніх умов для прийняття рішення про проведення документальної перевірки. Отже, на думку позивача, контролюючим органом порушено ним же прийнятий Регламент опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від`ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, звертає увагу суду на той факт, що наказ №563-П від 28.03.2023 по суті не містить дати його прийняття, так у даті наказу присутнє лише зазначення «28 березня» без конкретизації року його прийняття, що унеможливлює достеменно визначити фактичну дату його прийняття. Також зазначає, що спірний наказ не містить жодного посилання на ст.79 ПК України, що визначає проведення саме невиїзної перевірки, що ставить під сумнів правомірність проведення та призначення саме невиїзної перевірки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.19).

Відповідач у відзиві на адміністративний позов (а.с.22-24) вимог підприємства не визнав та зазначив, що контролюючим органом правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки декларування від`ємного значення з податку на додану вартість більше 100 тис. гривень є самостійною підставою для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, а тому доводи позивача про відсутність необхідних та достатніх умов для прийняття рішення про проведення документальної перевірки є необґрунтованими.

Щодо наявності обов`язкових реквізитів оспорюваного наказу, то такий недолік, на думку представника відповідача, оскаржуваного наказу є технічною помилкою і не впливає і не міг вплинути на права позивача. Більше того, по тексту даного наказу чітко прослідковується дата початку проведення перевірки, а саме: 02.05.2023, тривалістю перевірки 5 робочих днів. Окрім того, неможливість встановлення дати призначення перевірки спростовується повідомленням від 28.03.2023 №73 про проведення документальної позапланової перевірки згідно наказу №563-П від 28.03.2023. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві представником ГУ ДПС у Волинській області клопотання про розгляд справи за участі сторін не підлягало судом вирішенню по суті.

25.08.2023 через систему «Електронний Суд» надійшло від відповідача клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Клопотання мотивоване тим, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення посадовими особами контролюючого органу перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки (а.с.35-37).

29.08.2023 представник позивача подав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. Заперечення обґрунтовані тим, що дане клопотання подане не у строк, передбачений КАС України, а тому підлягає залишенню без розгляду. Крім того, вважає, що в даній справі неможливо використовувати висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, оскільки варто згадати окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої предметом судового оскарження може бути будь-який індивідуальний адміністративний акт, що порушує права особи, яка звернулася до суду за захистом, безвідносно до факту його виконання (реалізації) як разом з оскарженням наслідків запровадженого ним заходу контролю, так і окремо; як до оскарження податкових повідомлень-рішень, так і після їх оскарження. Право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації, а виконання адміністративного акта не може виправдовувати протиправності останнього.

Відповідачем абсолютно проігноровано той факт, що оскарження наказу на перевірку передувало самій перевірці. Так, адміністративний позов подано 25.04.2023, провадження у справі відкрито 01.05.2023. Повідомленням №25/04-24-В від 25.04.2023 ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ» повідомлено ГУ ДПС у Волинській області про судове оскарження наказу №563-П від 28.03.2023. Проте всупереч судовому оскарженню відповідачем 02.05.2023 розпочато перевірку. Вважає, що у відповідача не було законних підстав для початку перевірки в зв`язку із оскарженням в судовому порядку наказу на перевірку. Таким чином, на момент звернення до суду та відкриття провадження у справі наказ №563-П від 28.03.2023 не був реалізований, а відтак клопотання є абсолютно безпідставним (а.с.46).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та 200.11 ст.200 ПК України, у зв`язку з поданням ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ» податкової декларації за лютий 2023 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, ГУ ДПС у Волинській області було видано наказ від 28.03.2023 №563-П «Про проведення відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44536957)», відповідно до якого вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість. Дата початку перевірки: 02.05.2023; тривалість перевірки: 5 робочих днів (а.с.8).

Відповідно до повідомлення від 28.03.2023 №73 позивач був повідомлений про проведення з 02.05.2023 перевірки на підставі вищевказаного наказу і зазначене повідомлення разом з копією наказу підприємство отримало 06.04.2023 (а.с.26).

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання наявності правових підстав для оскарження наказу відповідача, суд враховує наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Глава 8 розділу ІІ ПК визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Стаття 79 ПК визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, предметом оскарження у даній справі є наказ ГУ ДПС у Волинській області про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «УЛЬТРАСЕЙЛ» від 28.03.2023 №563-П.

Оскаржуваний позивачем наказ реалізований, що не заперечується сторонами на момент розгляду даної справи шляхом проведення перевірки, за наслідками якої складено акт від 15.05.2023 №7864/07-01/44536957, який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0084380701 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2023 року на 438636 грн (а.с.42-43).

За змістом пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 зазначено, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008по справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Протиправність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення та проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.09.2021 по справі №816/228/17.

Відтак, враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, провадження у справі про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу слід закрити.

Водночас суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що предметом судового оскарження може бути будь-який індивідуальний адміністративний акт, що порушує права особи, яка звернулася до суду за захистом, безвідносно до факту його виконання (реалізації) як разом з оскарженням наслідків запровадженого ним заходу контролю, так і окремо; як до оскарження податкових повідомлень-рішень, так і після їх оскарження, оскільки відповідно до висновку, сформованого Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді ППР та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень.

При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування ППР чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

Разом з тим, доводи позивача про те, що спірний наказ оскаржений до суду до проведення перевірки і у відповідача не було законних підстав для початку перевірки, суд відхиляє, оскільки факт оскарження наказу не зупиняє його дію, при цьому позивач не звертався із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу.

Відповідно до частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, тому сплачену позивачем суму судового збору згідно з платіжним дорученням від 25.04.2023 №80 в розмірі 2684,00 грн, який 25.04.2023 зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, що стверджується відповідною випискою, слід повернути позивачу.

Керуючись статтею 238, 239, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом приватного підприємства «УЛЬТРАСЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути приватному підприємству «УЛЬТРАСЕЙЛ» (43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76а, код ЄДРПОУ 44536957) з бюджету судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири), сплачений платіжним дорученням від 25.04.2023 №80.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій