Рішення

від 07.09.2023 по справі 200/3263/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року Справа№200/3263/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю до приватного підприємство "АКВАВІТА ПЛЮС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до приватного підприємства "АКВАВІТА ПЛЮС" про стягнення з приватного підприємства "АКВАВІТА ПЛЮС" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, у розмірі 38184,73 грн. та пеню у розмірі 1833 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до інформації з Пенсійного фонду України про створення відповідачем кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 10 осіб. Таким чином, згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у відповідача у 2022 році повинно було бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, фактично не працювало жодної. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано встановлені судом докази по справі.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що ПП «АКВАВІТА ПЛЮС» будучи підприємством, що виконує найману працю на виконання вимог чинного законодавства призначило для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема: інваліда ІІІ групи ОСОБА_1 ; інваліда ІІ групи ОСОБА_2 . Зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Таким обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю України». Вказує на те, що згідно Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю України» на підприємство покладено лише обов`язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначає, що відповідач не зобов`язаний подавати звітність за формою 3-ПН, оскільки така звітність подається з дати відкриття вакансії. Наразі у підприємстві працює дві особи з інвалідністю. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13492430), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, приватне підприємство "АКВАВІТА ПЛЮС", зареєстроване як юридична особа та має ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37691529), є платником страхових внесків, юридична адреса: вул. Соборна, буд. 20В, м. Мирноград, Донецька область, 85322.

Відповідно до штатного розпису Малого приватного підприємства «Фіалка», введеного в дію з 01.12.2021, кількість штатних одиниць становила 10 особ, що не запречується сторонами.

07 червня 2023 позивач листом вих. №03-13/522 звернувся до Донецького обласного центру зайнятості з проханням надати інформацію про подання роботодавцем приватне підприємство "АКВАВІТА ПЛЮС":

- звітів форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії осіб з інвалідністю)»;

- інформацію щодо направлення на підприємство осіб з інвалідністю;

- інформацію про відмову в працевлаштуванні з боку підприємства;

- інформацію щодо запропонованих роботодавцем в односторонню порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю;

- інформацію щодо наявності заявок на переквваліфікацію осіб з інвалідністю.

Донецький обласний центр зайнятості листом надав відповідь на лист позивача, в якому повідомив, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем приватне підприємство "АКВАВІТА ПЛЮС" звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2022 році не надавались. Замовлення на перекваліфікацію осіб з інвалідністю не надходили.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 38184,73 грн.

Відповідно до розрахунку суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році нарахована пеня в розмірі 1833,00 грн.

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи документів у 2022 році на підприємстві працювали особи з інвалідністю, а саме:

-інвалід ІІІ групи ОСОБА_1 (відповідно до наказу №6-К від 16.02.2017 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер. 12ААВ №311552 від 21.10.2022) з 17.02.2017 року на посаді фармацевта в аптеку «Вітання»;

-інвалід ІІ групи ОСОБА_2 (відповідно до наказу №36-К від 15.01.2019 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер. 12ААБ №311552 від 16.04.2019) з 16.01.2019 року на посаді фармацевта. Звільнена з займаної посади за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) 07.04.2022 року.

Судом встановлено, що інформація за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2022 році та інша інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем до органів державної служби зайнятості протягом 2022 року не надавалась, що сторонами не заперечується та не є спірним питанням у цій справі.

Отже, спірним питанням розглядаємої справи є правормірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць щодо працевлаштування у 2022 році однієї особи з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права і свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (далі Закон №875, станом на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно із частиною другою статті 17 Закону №875 підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875 пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до частин прешої-тертьої статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимогстатті 18цього Закону.

Частиною п`ятою статті 19 Закону №875 закріплено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до положень частин прешої-п`ятої статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленогочастиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частинами першою та другою статті 238 Господарського кодексу України встановлено: за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, зазначених у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) обумовлено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

За правилами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, в редакції чинній на момент правовідносин, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Форма звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок її подання затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (далі - Порядок №316).

За змістом пункту 1 Розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, цей Порядок визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - форма №3-ПН).

Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (пункт 3 Розділу І Порядку №316).

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (пункт 4 Розділу І Порядку № 316).

Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункт 5 Розділу І Порядку № 316).

Роботодавець згідно пункту 6 Розділу І Порядку № 316 визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому, не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Як встановлено судом вище, інформація за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю протягом 2022 року не надавалась відповідачем до органів державної служби зайнятості, що не є спірним питанням у цій справі.

Водночас, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Наказом Миністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за №453/37789, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого віднесено, зокрема, Мирноградську міську територіальну громаду.

В свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» від 02.08.2022 №679-р організовано проведення обов`язкової евакуаціації населення Донецької області.

Наказом Миністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого віднесено, зокрема, Покровську міську територіальну громаду, як територію можливих бойових дій з 24 лютого 2022 року.

Водночас, як встановлено судом вище, юридичною адресою Відповідача є вул. Соборна, буд. 20В, м. Мирноград, Донецька область, 85322.

Суд костатує, що введено з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, тому місцезнаходження Покровської міської територіальної громади обґрунтовано віднесено то території можливих бойових дій. Викладена обставина додатковому доказуванню не потребує.

Матеріалами справи підтверджено, що міські та районні центри зайнятості Донецької області не направляли осіб з інвалідністю для працевлаштування до приватного підприємства «АКВАВІТА ПЛЮС».

Поряд із цим, як встановлено судом, та про що зазначено вище, згідно наявних в матеріалах справи документів у 2022 році на підприємстві працювали особи з інвалідністю, а саме:

-інвалід ІІІ групи ОСОБА_1 (відповідно до наказу №6-К від 16.02.2017 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер. 12ААВ №311552 від 21.10.2022) з 17.02.2017 року на посаді фармацевта в аптеку «Вітання»;

-інвалід ІІ групи ОСОБА_2 (відповідно до наказу №36-К від 15.01.2019 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер. 12ААБ №311552 від 16.04.2019) з 16.01.2019 року на посаді фармацевта. Звільнена з займаної посади за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) 07.04.2022 року.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), щодо концепції якості закону, зокрема, доступності для зацікавлених осіб, чіткості та передбачуваності в застосуванні. У разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків осіб у національному законодавстві органи зобов`язані застосувати підхід, найоптимальніший для цих осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що причини не виконання нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення, відтак на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю до приватного підприємство "АКВАВІТА ПЛЮС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Суддя О.О. Галатіна