Рішення

від 07.09.2023 по справі 300/3249/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. справа № 300/3249/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №349862 від 11.05.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" (далі позивач, ТОВ"Штерн Агро") звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №349862 від 11.05.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства України, винесено постанову №349862 від 11.05.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00грн. При цьому, спірна постанова винесена на підставі Акта №348857, який складено нечитабельним почерком, про що свідчить виправлення ручкою під час розгляду даного Акту у відділі державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, а тому, за доводами представника позивача, незрозуміло, які саме порушення зафіксовані інспектором. Крім того, під час перевірки транспортного засобу водієм документи були пред`явлені інспектору та їх наявність підтверджується самим актом. Проте, на думку відповідача, позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення необхідних документів, передбачених стаття 48 3акону №2344-111, у зв`язку з відсутністю щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку водія, за що передбачена відповідальність згідно з абз. 3 ч 1 ст. 60 Закону №2344-111. Однак, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює ватажні перевезення автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірних умовах або для власних потреб, законодавством не встановлено такі документи, як щоденні реєстраційні листи режимів праці та відпочинку водія. Так, бланк підтвердження діяльності водія необхідний водіям, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, а для внутрішніх перевезень, цей бланк не обов`язковий, оскільки контроль робочого часу і часу відпочинку водіїв здійснюється на підставі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340. Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем абз.3ч.1ст.60Закону України "Про автомобільний транспорт" є необґрунтованим та безпідставним, не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому оскаржувана постанова винесена протиправно, без урахування усіх обстави, що мають значення для прийняття рішення. З наведених підстав, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 12.06.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.04.2023. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При цьому, законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством. Зокрема, нормами Закону України "Про автомобільний транспорт", за доводами відповідача, зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, серед іншого, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-Ш, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті 13.09.2022 № 324777. Так, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 12.04.2023 № 348857. При цьому, позивачем не надано жодного доказу про те, що на момент проведення перевірки 12.04.2023 заповнені тахокарти, у кількості передбаченій ЄУТР, чи бланк підтвердження діяльності водія були у наявності у водія. Крім того, долучені до матеріалів адміністративного позову документи також не свідчать про пред`явлення всіх необхідних документів на момент складання акта про проведення перевірки, що і відображено у Акті проведення перевірки №348857 від12.04.2023. Також, недоречним є посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, якою було затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, оскільки така втратила чинність 04.02.2022. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

22.06.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачем не спростовано наведені у позовній заяві посилання щодо того, що Акт № 348857, на основі якого винесено постанову №349862 від 11.05.2023, складено нечитабельним почерком, про що свідчить виправлення ручкою, під час розгляду даного акта у відділі державного нагляду Івано-Франківської області. Вказане, являється порушенням Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до якої усі реквізити протоколу заповнюються державною мовою розбірливим почерком. Не допускається заповнення олівцем та закреслення чи виправлення відомостей, а також внесення додаткових записів після підписання протоколу (акту) особою, щодо якої він складений. Крім того бланк підтвердження діяльності водія необхідний водіям, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, а для внутрішніх перевезень цей бланк не обов`язковий, оскільки контроль робочого часу і часу відпочинку водіїв здійснюється на підставі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від07.06.2010 №340. За таких обставин, на думку представника позивача, висновок відповідача про порушення ТОВ"Штерн Агро" абз.3 ч.1 ст.60Закону України "Про автомобільний транспорт" є необґрунтованим та безпідставним.

04.07.2023 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представником наголошено на помилковості посилання позивачем щодо нечитабельного почерку на в Акті №348857 на Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на транспорті зафіксовані не в автоматичному режимі, оскільки відповідно до Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Водночас, зазначено, що оригінал акта проведення перевірки №348857 від 12.04.2023 є достатньо читабельним, та зрозумілим, написаним українською мовою. Відтак, заявлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки є недоведеними причини протиправності постанови №349862 від11.05.2023, а також жодним чином позивач не спростував зафіксоване в акті порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо відсутності тахокарт в кількості, передбаченій ЄУТР чи бланку підтвердження діяльності водія.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" є 49.41. Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно до товарно-транспортної накладної №53 від 12.04.2023 автомобільний перевізник ТОВ "Штерн Агро" транспортним засобом марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснювало доставку пшениці ТОВ "Заболотівське" (а.с.17).

12.04.2020 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 10.04.2023 по 16.04.2023, затвердженого 10.04.2023 (а.с.48), на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від05.05.2018 №320/03/13-18 та відповідно до направлення на рейдову перевірку за №016030 від 10.04.2023 (а.с.49) на автодорозі Н-10 в с.Лісний Хлібичин зупинено вантажний автомобіль марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом WIELTON, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки вищевказаного транспортного засобу на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно товарно-транспортної накладної №53 від 12.04.2023 працівниками відповідача виявлено порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

За результатами вищенаведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №348857 від 12.04.2023, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія щоденними реєстраційними листами реєстрації робочого часу водія у кількості передбаченій ЄУТР чи бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" частина 1 абзац 3 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме заповнені тахокарти у кількості передбаченій ЄУТР, чи бланк підтвердження діяльності водія". У вказаному акті також зазначено, що водій транспортного засобу відмовився від пояснень про причини порушення (а.с.50).

Повідомленням №25176/27/24-23 від 17.04.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області повідомлено ТОВ "Штерн Агро" про те, що розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 11.05.2023 з 10:00 до 13:00 за адресою: вул. Тополина, 3, с. Угорники, м. Івано-Франківськ, яке отримане уповноваженою особою відповідача 28.04.2023 (а.с.50).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 11.05.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №348857 та на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено на позивача штраф в розмірі 17000 гривень (а.с.52).

Відповідач листом № 33892/27/24-23 від 11.05.2023 направив ТОВ "Штерн Агро" постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та запропонував адміністративно-господарський штраф сплатити добровільно у п`ятнадцятиденний термін з дня одержання постанови та попереджений, що у разі не сплати, штраф буде утриманий у примусовому порядку, яку позивач отримав 26.05.2023 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №349862 від11.05.2023 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд наводить наступні мотиви.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно із частинами 7, 14, 17-19 статті 6 Закону 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:

використовувати спеціалізовані автомобілі;

використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;

супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;

використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;

використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;

у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;

здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІреалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абзацу 4 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до підпунктів 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року(далі- Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктами 20, 21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд зазначає, що під час перевірки виявлено порушення: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія щоденними реєстраційними листами реєстрації робочого часу водія у кількості передбаченій ЄУТР чи бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", вантажні перевезення згідно ТТН№ 53 від 12.04.2023. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" частина 1 абзац З перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме, заповненні тахокарти у кількості передбаченій ЄУТР, чи бланк підтвердження діяльності водія.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1).

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина 2).

Частиною 2 статті 49 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Аналіз положень Закону України Про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Згідно з пунктом 7.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі Інструкція).

Згідно пункту 1.3 Інструкції вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994 016);

картка-картка контрольного пристрою(тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Пунктом 3.6 Інструкції встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994 016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР (994,016);

- наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами повинні надавати інспектору для контролю ; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР чи бланку підтвердження діяльності водія.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, від 18.03.2020р. у справі № 826/2239/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, наведеними правовими нормами та встановленими обставинами справи спростовується твердження позивача щодо відсутності вимог законодавства для підтвердження діяльності водія при здійсненні внутрішніх перевезень.

Крім того, суд звертає увагу, що водієм при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) надано протокол про перевірку та адаптацію тахографа, що свідчить про встановлення вказаного пристрою у транспортному засобі позивача (а.с.57).

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що водії транспортних засобів зобов`язанні зберігати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, окрім документів, передбачених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт , - реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти або особисту картку водія у разі використання цифрового тахографа, що передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

За наведених вище обставин, непред`явлення водієм ТОВ "Штерн Агро" щоденних реєстраційних листів реєстрації робочого часу водія у кількості передбаченій ЄУТР чи бланку підтвердження діяльності водія, Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №349862 від 11.05.2023.

Стосовно посилання позивача на те, що спірна постанова винесена на підставі Акта №348857, який складено нечитабельним почерком, про що свідчить виправлення ручкою під час розгляду даного Акту у відділі державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, суд зазначає наступне.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, яке на думку позивача є заповнення Акта №348857 нечитабельним почерком, саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі № 813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Так, нечитабельність почерку є суб`єктивною оцінкою кожної окремої людини, втім, таких зауважень в ході проведення перевірки водієм не зазначено у акті перевірки. Вказана обставина не може бути єдиною підставою до скасування оскаржуваної постанови.

Щодо виправлень на примірнику копії акту позивача, то суд зазначає, що оригінал акту перевірки від 12.04.2023 №348857 відповідає копії наданій позивачу незважаючи на внесені записи, які продубльовано та відповідають оригіналу, і такі не зумовлюють підстав до визнання протиправною та скасування постанови, а як наслідок, і від звільнення від сплати адміністративно-господарського штрафу(а.с. 90,69).

Також суд вважає безпідставними посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, якою було затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, оскільки на момент виникнення спірних відносин вона втратила свою чинність04.02.2022 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова №349862 від 11.05.2023 про застосування до ТОВ"Штерн Агро" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, обґрунтовано та своєчасно, а тому підстави для її скасування, відсутні.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" (код ЄДРПОУ 34023392, село Хотимир, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78043);

відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492).

Суддя Микитин Н.М.