Постанова

від 06.09.2023 по справі 320/5934/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5934/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування наказу, за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» звернулось з позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Держаної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 39 від 17.02.2023 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» (КОД 23393195)».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено підприємству з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА», що цей спір не належить до судової юрисдикції.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального законодавства при відмові у відкритті провадження у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Вказано на порушення права ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» на доступ до правосуддя, що призвело до неможливості оскаржити наказ Південного міжрегіонального управління Держаної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 39 від 17.02.2023 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» (КОД 23393195)».

Представник ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, спірною ухвалою відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатом проведення призначеної оскаржуваним наказом перевірки, в той час, як саме по собі оскарження останнього не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Оцінюючи правомірність дій суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Так, подаючи даний позов до суду, позивач оскаржує наказ Південного міжрегіонального управління Держаної податкової служби по роботі з великими платниками податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд першої інстанції під час оцінки наявності підстав для відкриття провадження у справі цілком обґрунтовано вказав, що у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію щодо оскарження наказів про проведення перевірок, види яких визначено у пункті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 зокрема вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Поряд з цим, судом касаційної інстанції зауважено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відтак, у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, яким передбачено саме обов`язок, а не право суду враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» щодо порушення права на доступ до правосуддя, що призвело до неможливості оскаржити вищезгаданий наказ, адже, як було зазначено представником останнього під час апеляційного розгляду справи, підприємство вже реалізувало право на оскарження рішень, прийнятих за наслідком проведення перевірки та ініціювало відповідний позов.

Таким чином, позивач не позбавляється права на доступ до правосуддя в межах спірних правовідносин, позаяк оцінка правомірності наказу Південного міжрегіонального управління Держаної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 39 від 17.02.2023 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» (КОД 23393195)» може бути надана при розгляді позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 816/228/17 та свідчить про необґрунтованість доводів та вимог апелянта.

Поряд з наведеним, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування спірної ухвали.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування наказу - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено 06.09.2023.