Постанова

від 27.07.2023 по справі 260/5428/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5428/22 пров. № А/857/8472/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Улицької С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Плехановою З.Б., час проголошення рішення 14 год 52 хв у м. Ужгороді, повний текст судового рішення складено 19 квітня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради до Державної податкової служби Українипро визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року Комунальне підприємство Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради (далі - КП Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство, Підприємство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №759/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 16.06.2022.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію №759/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 16.06.2022 та зобов`язано ДПС України повторно розглянути звернення Підприємства №18 від 20.01.2022 (вх.ДПС №3499/6 від. 02.02.22) та №36 від 31.01.2022 (вх. ДПС №578/ ІПК/6 від 02.02.2022 та №1097/ІПК/6 від 02.05.2022), з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Підприємству у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника Грищенко О.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представників позивача Пазино Р.О. та Кіт У.В., які заперечили проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що КП Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство відповідно до п.1.1 Статуту (в редакції 2021 року) засноване на власності територіальної громади м. Ужгорода (комунальній власності), є майном Ужгородської міської ради, яка виступає його безпосереднім власником. Підприємство підпорядковане Департаменту інфраструктури Ужгородської міської ради, який вважається уповноваженим власником підприємства.

Відповідно до Статуту Підприємства, КП Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство створене з метою обслуговування і утримання закріплених за ним об`єктів благоустрою комунальної власності. Підприємство засноване на власності територіальної громади міста (комунальній власності) і у його відання передані об`єкти благоустрою міста, в тому числі вулично-дорожня мережа, площі, сквери, майдани.

Згідно п.2.2 Статуту, основними напрямками діяльності Підприємства є : 2.2.1 Поточний та капітальний ремонт доріг; 2.2.2 Ремонт, технічне обслуговування дорожньої інфраструктури, послуги з утримання світлофорних об`єктів; 2.2.3 Поточний та капітальний ремонт світлофорних об`єктів; 2.2.4 Механізоване прибирання вулиць в зимній період; 2.2.5 Механізоване літнє прибирання міста; 2.2.6 Ручне прибирання вулиць і тротуарів; 2.2.7 Вивіз твердих побутових відходів, сміття; 2.2.8 Подрібнення відходів деревообробки; 2.2.9 Перевезення будівельних матеріалів; 2.2.10 Відновлення покриття доріг і тротуарів; 2.2.11 Ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ; 2.2.12 Поточний ремонт зливних каналізації; 2.2.13 Очищення зливової каналізації; 2.2.14 Викошування та згрібання трави; 2.2.15 Поточний та капітальний ремонт дорожніх знаків; 2.2.16 Виконання капітальних ремонтів основних засобів (машин, механізмів, обладнання, будівель і т.д.); 2.2.17 Виконання ремонтних робіт основних засобів (транспортних засобів, механізмів, обладнання, будівель тощо); 2.2.18 Технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж та обладнання; 2.2.19 обслуговування та обстеження димових та вентиляційних каналів.

Відповідно до п.7.1 Статуту, стратегія розвитку, фінансово-економічна, інвестиційна та інші програми Власника покладаються в основу діяльності Підприємства.

У пункті 7.2 Статуту зазначається, що до повноважень уповноваженого Власника входить, зокрема, визначення основних напрямків діяльності підприємства.

Рішенням XVII сесії Ужгородської міської ради VII скликання №804 від 09.11.2017 було затверджено Програму благоустрою м. Ужгорода на 2018-2022 роки.

Рішенням XII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання №256 від 01.07.2021 КП Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство визнано виконавцем окремих завдань Програми, зокрема, Завдання : Забезпечення відсутності самовільно встановлених елементів благоустрою (ТПКВКМБ 1216030); Завдання : Забезпечення утримання об`єктів транспортної інфраструктури (горизонтальної розмітки) (ТПКВКМБ 1217442); Завдання : Забезпечення утримання об`єктів транспортної інфраструктури (світлофорних об`єктів) (ТПКВКМБ 1217442); Завдання : Забезпечення утримання об`єктів транспортної інфраструктури (дорожніх знаків) (ТПКВКМБ 1217442); Завдання : Забезпечення поточного функціонування об`єктів транспортної інфраструктури (окремих елементів зливової каналізації) (ТПКВКМБ 1217442); Завдання : Забезпечення поточного функціонування міських шляхів (ТПКВКМБ 1217442) тощо.

Згідно затвердженого плану використання бюджетних коштів на 2022 рік позивачем розроблено помісячні плани використання коштів із зазначенням виду бюджету, коду та назви відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету.

Відповідно до листа Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №30.01-12/5 від 05.01.2022, однією з умов реалізації заходів щодо утримання, поточного ремонту об`єктів благоустрою для КП Комунально-шляхово-експлуатаційне підприємство передбачається, що фінансування спрямовується лише на покриття витрат, пов`язаних з утриманням та поточним ремонтом об`єктів благоустрою.

З метою отримання індивідуальної податкової консультації позивач надіслав засобами поштового зв`язку через ГУ ДПС у Закарпатській області до ДПС України звернення №18 від 20.01.2022 (вх.ДПС №3499/6 від 02.02.2022) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань нарахування та сплати податків на додану вартість відповідно до вимог ст.52 ПК України.

Також, позивач повторно двічі звертався засобами електронного зв`язку із запитом до ДПС України про надання індивідуальної податкової консультації №36 від 31.01.2022 (вх.ДПС №578/ІПК/6 від 02.02.2022 та №1097/ ІПК/6 від 02.05.2022), у відповідь на які, ДПС України листом №759/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 16.06.2022 надала позивачу індивідуальну податкову консультацію, в якій зазначено наступне : Платник (одержувач бюджетних коштів), який у рамках бюджетної програми фактично надає послуги, а бюджетні кошти, які отримуються таким платником з міського бюджету, за своєю економічною сутністю є оплатою вартості таких послуг, вказані кошти включає до бази оподаткування ПДВ операцій з постачання таких послуг. За такими операціями платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, встановленими п.187.7 ст.187 розділу V ПК України незалежно від напрямів подальшого використання вказаних вище коштів (на придбання основних засобів, виплату заробітної плати працівникам тощо).

Вважаючи оспорювану індивідуальну податкову консультацію протиправною, КП Комунально-шляхово-експлуатаційне підприємство звернулося до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваній консультації не викладено опису всіх питань, які порушені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин. Водночас її зміст зведений до цитування положень ПК України, що не є роз`ясненням спірного питання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.1721 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до п.п.52.1, 52.2 ст.52 ПК України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п.52.3 ст.52 ПК України).

Таким чином, одним із обов`язкових елементів ІПК є висновок з питань практичного використання норм податкового законодавства.

Згідно п.53.2 ст.53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналогічні положення закріплені у п.1 ч.1 ст.19 КАС України, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що ПК України чітко врегульовано правовий статус податкової консультації як акта індивідуальної дії, який, з огляду на вищенаведені норми процесуального законодавства, може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.02.2021 по справі №816/1696/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи видно, що 20.01.2022 позивач звернувся до ДПС України із зверненням про надання ІПК в порядку ст.52 ПК України, в якому просив з урахуванням описаних у зверненні фактичних обставин надати відповіді на поставлені ним питання, зокрема, щодо нарахування та сплати податків на додану вартість відповідно до вимог ст.52 ПК України.

Дослідивши зміст звернення позивача, колегією суддів встановлено, що вказане звернення відповідає формі та вимогам п.52.1 ст.52 ПК України, в якому він просить надати консультацію з питань, що належить до компетенції відповідача. При цьому, позивач належним чином обґрунтував у відповідному зверненні практичну необхідність в отриманні податкової консультації, з чітким зазначенням фактичних обставин, які повинні були враховуватися контролюючим органом при наданні ІПК.

Таким чином, контролюючий орган в силу вимог податкового законодавства зобов`язаний був надати відповіді на усі поставлені позивачем у своєму зверненні запитання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ІПК не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків. Тобто ІПК не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації. Висновок стосовно конкретної ситуації, що виник у певному податковому періоді у платника податків має чітко зазначатись в тексті ІПК.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 по справі №826/27228/15.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з тексту ІПК вбачається, що в ній не викладено опису всіх питань, які порушені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин.

Більше того, у відповідь на всі три надіслані позивачем звернення ДПС України листом №759/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 16.06.2022 надала позивачу ІПК, в якій зазначено, що платник (одержувач бюджетних коштів), який у рамках бюджетної програми фактично надає послуги, а бюджетні кошти, які отримуються таким платником з міського бюджету, за своєю економічною сутністю є оплатою вартості таких послуг, вказані кошти включає до бази оподаткування ПДВ операції з постачання таких послуг. За такими операціями платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, встановленими п.187.7 ст.187 розділу V ПК України незалежно від напрямків подальшого використання вказаних вище коштів (на придбання основних засобів, виплату заробітної плати працівникам тощо).

На думку колегії суддів, спірна ІПК не відповідає вимогам п.52.3 ст.52 ПК України та не може вважатись належним чином наданою письмовою ІПК.

Для належної відповіді на поставлені питання відповідач мав проаналізувати такі фактичні обставини у поєднанні з нормами діючого податкового законодавства, однак контролюючий орган обмежився лише цитуванням норм податкового законодавства без надання конкретної та вичерпної відповіді на усі поставлені позивачем питання.

Колегія суддів зазначає, що оспорювана ІПК суперечить нормам податкового законодавства, оскільки не надає відповіді на поставлені платником податків питання. При цьому, податкове законодавство не містить перелік питань, відповіді на які контролюючий орган може не надавати. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.02.2021 по справі №816/1696/17.

За таких обставин, платник податків фактично не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретних норм закону або нормативно-правових актів з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, між КП КШЕП Ужгородської міської ради та Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (до перейменування - Департамент міського господарства) відсутні будь-які укладені договори та не складаються двосторонні акти виконаних робіт (наданих послуг), предметом яких є фінансова підтримка (субсидія) за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям). Чинним бюджетним законодавством не передбачено складання та підписання головним розпорядником відповідних бюджетних коштів будь-яких документів первинного бухгалтерського обліку (акти виконаних робіт, договори тощо).

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції у позивача відсутні будь-які укладені договори та не будуть складатися будь-які первинні документи (двосторонні акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо, предметом яких є фінансова підтримка (субсидія) за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), що не дає підстав для відображення таких операцій у податковому обліку як таких, що оподатковуються ПДВ.

Отже, відносини, які виникають між підприємством і органом місцевого самоврядування в особі розпорядника коштів, в частині надання субсидій, трансфертів на виконання бюджетних програм, є бюджетними, мають ознаки невідплатності та безповоротності у розумінні вимог Інструкції №333, а тому отримане підприємством цільове бюджетне фінансування за своїм характером не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачалися, та не є об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196, п.185.1 ст.185 ПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідні висновки податкового органу про необхідність оподаткування податком на додану вартість відповідних операцій позивача не відповідає вимогам чинного законодавства і суперечить правовій природі відносин, що виникають в процесі отримання позивачем бюджетного фінансування (субсидії).

Таким чином, колегія суддів вважає, що ненадання відповідачем відповідей на усі поставлені позивачем питання щодо практичного застосування норм права, суб`єктом владних повноважень не дотримано вимог податкового законодавства, що з урахуванням п.53.2 ст.53 ПК України, є підставою для скасування оспорюваної ІПК.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для поновлення порушених прав КП Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради необхідно визнати протиправною та скасувати ІПК №759/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 16.06.2022, а також зобов`язати ДПС України повторно розглянути звернення Підприємства Ужгородської міської ради №18 від 20.01.2022 (вх. ДПС №3499/6 від 02.02.2022) та №36 від 31.01.2022 (вх. ДПС №578/ ІПК/6 від 02.02.2022 та №1097/ІПК/6 від 02.05.2022 ) з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року по справі №260/5428/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням головуючого судді Кухтея Р.В. з 31.07.2023 по 04.09.2023 включно у відпустці, судді Шевчук С.М. з 31.07.2023 по 31.08.2023 включно у відпустці та судді Носа С.П. з 31.07.2023 по 27.08.2023 у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 07.09.2023.