Рішення

від 20.07.2006 по справі 11119-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11119-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2006Справа №2-20/11119-2006

За позовом : Державного підприємства Ялтинський морський торговельнийпорт, м. Ялта, вул. Рузвельта 5       

До відповідача:  Приватного підприємства „Анастасія”, м. Ялта, вул. Суворівська 21, кв. 35   

Про  стягнення  43 546, 01 грн.

Суддя  Луцяк М.І.

представники:

Від позивача :  Богданова Т. Ю, дов-ть від 14.02.06 р.

Від відповідача :  Ващілін О. А., директор  

Обставини справи:

ДП Ялтинський морський торговельний порт звернувся у Господарський суд АРК із позовом до  приватного підприємства „Анастасія” про стягнення заборгованості по недоотриманій орендній платі у розмірі 21 657, 32 грн.  за договором оренди нежитлових приміщень № 36 від 03.07.03 р., а також  21 888, 69 грн. штрафу за нецільове використання орендованого майна.    

Відповідач у відзиві на позов посилався на часткову оплату сум,  необґрунтованість вимог щодо боргу за усе кухонне устаткування, складованого на орендованих площах  через відсутність договору оренди устаткування, доказів фактичного використання.  Також вказував  на те, що претензії у частині стягнення штрафу за нецільове використання приміщень, виходячи з ДСТУ 4281:2004     і інших актів є необґрунтованими.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до  договору  оренди нерухомого майна від 03.07.2003 р. № 36   Ялтинський морський торговельний порт передавав, а  ПП „Анастасія” приймало в  строкове платне користування  нежитлові приміщення  їдальні порту, що розташовані у виробничо-адміністративному будинку пасажирського комплексу порту, площею 341 кв. м.  – цілорічно; ділянку бетонованої площадки, що примикає до їдальні порту, площею 100 кв. м. – кожен рік в період з 1 травня  по 1 жовтня, розташовані у м. Ялта, вул. Рузвельта 3.   Майно передавалося в оренду в цілях організації роботи підприємства громадського харчування (їдальні).       

Строк дії договору оренди  був встановлений  з 03.07.03 р. до 31.12.2003 р. Розмір орендної плати, порядок її визначення, внесення визначався розділом 3 договору.  Права та обов'язки сторін, інші умови викладені у відповідних розділах договору.

Майно передано від орендодавця орендарю  за актом  прийому-передачі  від 3.07.2003 р.  

Зі свідоцтва про право власності від 30.01.2001 р. вбачається, що орендоване майно відносилося до державної власності.    

За додатковою угодою № 1 від 24.11.2003 р. до договору № 36 від 03.07.03 р. змінено п. 10.1  договору,  встановлено, що договір діє з  03.07.03 р. по 31.12.2005 р.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 26.04.04 р., що вступала в силу з 01.05.04 р., у п. 1.1 договору зменшено площу бетонованої площадки, що надається в оренду  кожен рік в період з 1 травня  по 1 жовтня  зі 100 кв. м. до 50 кв. м., а  також у зв'язку з цім  внесено зміни до п. 3.1 договору стосовно орендної плати – зменшено базовий місячний розмір орендної плати по площадці у 50 кв. м. до 238, 96 грн.,  в іншій частині по площі 341 кв. м. розмір плати залишено без змін.         

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193  Господарського кодексу України зобов'язання повинні здійснюватися належним чином відповідно до  умов договору,  вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України, с. 202 Господарського кодексу України).

Як зазначається позивачем відповідачем було допущено нецільове використання орендованого майна  і замість організації підприємства громадського харчування – їдальні  відповідачем на відкритій площадці було розташовано кафе „Таверна”, що слідує з наказу Республіканського комітету по торгівлі, громадському харчуванню та побутовому обслуговуванню   АР Крим № 191 від 08.07.2003 р. „Про підтвердження типу та класу підприємства громадського харчування”.   

Згідно із п. 9.1.2 договору оренди від 03.07.03 р. у разі нецільового використання орендованого майна передбачено сплата штрафу у розмірі 50 % від орендної плати за кожен день використання майна не за призначенням.   

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.  Сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, мають довести  ті  обставини,  на  які  вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідачем на підтвердження заперечень у відзиві не надавалось  доказів, що кафе „Таверна” діяло виключно на відкритій площадці  у літній період 2003 -2004 рр.  

Проте суд не вважає за можливе погодитися із доводами позивача про нецільове використання майна, адже не має доказів, що  орендоване майно використовувалось не як заклад (підприємство) громадського харчування ,  а для інших потреб.    

Крім того, згідно додаткової угоди №  2 від 26.04.04 р. п. 1.1 договору оренди № 36 від 26.04.04 р. було викладено у новій редакції і зазначено, що  майно передається в оренду в цілях організації роботи підприємства громадського харчування без встановлення типу підприємства як то їдальня чи кафе або  інший тип згідно із  Правилами роботи закладів (підприємств) громадського харчування.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині щодо стягнення сум штрафу.  

Суд має зазначити, що згідно ст. 223 Господарського кодексу України, ст. 258 ЦК України  для вимог про стягнення штрафу встановлено річний строк позовної давності, який минув на час звернення з позовом, але заяв згідно із п. 3 ст. 267 ЦК України про застосування строків суду не подано.       

Стосовно вимог про стягнення недоотриманої орендної плати суд дійшов наступного.

Згідно із п. 3.1 договору оренди від 2003 р. із змінами орендна плата за майно у п. 1.1 договору визначається на підставі вартості майна, встановленої експертним шляхом згідно із Методикою розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженою  Постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. N 786.  Виходячи  з використання об'єкту під кафе, згідно методики були наявні підстави для застосування  ставки у розмірі до 10 % від вартості майна.  За п. 3.3 договору  розмір плати міг бути переглянутий.  

Претензія позивача щодо сплати орендної плати виходячи зі ставки  10 % ,як вбачається з листа відповідача від 18.10.2004 р. визнавалася.     

Щодо посилань відповідача стосовно орендної плати за кухонне устаткування, то з розрахунку  боргу та штрафу, суд не вбачає , що такі суми включались до  суми позову.     

Отже, вимоги щодо стягнення  з ПП „Анастасія” 21 657, 32 грн. підлягають задоволенню судом.  

Згідно ст. 44, 49 ГПК України  витрати по оплаті держмита і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають покладанню на  відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Анастасія” (м. Ялта, вул. Суворівська 21, кв. 35, код ЄДРПОУ 31067898, р\р 26008515023590 в АКБ „Укрсоцбанк”)   на користь Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт (м. Ялта, вул. Рузвельта 5 , р\р 2600607004189 в Кримській філії АБ „Експрес-банк”, МФО 384676, ЗКПО 01125591 ) 21 657, 32 грн. заборгованості,  а також  витрати з оплати  державного  мита в сумі  216, 57 грн. та  59 грн.  витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.   В іншій частині відмовити.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Луцяк М.І.