Ухвала

від 04.09.2023 по справі 538/690/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/690/22 Номер провадження 11-кп/814/1256/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

сурдоперекладача ОСОБА_8 ,

законного представника ОСОБА_9 ,

особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022170560000096 за апеляційною скаргою прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2022 року,

встановила:

Цією ухвалою клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12022170560000096 щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, особи з інвалідністю 3-ї групи, перебуваючого на соціальному забезпеченні на обліку у лікаря-психіатр, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.4 ст. 297 КК України,

повернуто прокурору Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 у зв`язку з його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Своє рішення суд мотивував тим, що клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст. 292 КПК України, а саме: вимогам ст. 291 КПК України та не містить інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я.

Вважає, що органом досудового розслідування у клопотанні вказано про доведеність вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень до ухвалення рішення судом, тобто зазначено, що ОСОБА_10 своїми умисними та протиправними діями вчинив суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 297 КК України, а саме наруга над 133 могилами, вчинене з хуліганських мотивів, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, звертаючись з клопотанням, слідчий виклав фактичні обставини вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, вказавши, що дії останнього характеризуються умисною формою вини, що відповідає діянням осудної особи. Тому клопотання не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

При цьому у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру орган досудового розслідування не визначив процесуальний статус ОСОБА_10 .

Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутня постанова про призначення ОСОБА_10 сурдоперекладача.

На ухвалу суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свою апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд дійшов помилкового висновку про повернення клопотання прокурора, так як у клопотанні на сторінці 9 зазначено позицію щодо можливості участі ОСОБА_10 під час судового провадження за станом здоров`я, у клопотанні з дотриманням вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України викладені фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію, що підпадає під ознаки діяння, передбачене ч.4 ст. 297 КК України.

Також заперечує висновок суду про те, що у клопотанні є твердження про винуватість особи.

Статус ОСОБА_10 , який є особою, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а згідно з поданим клопотанням визначено як особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.

Зазначає, що невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування постанови про залучення перекладача жестової мови не може бути підставою для повернення клопотання прокурору.

Вважає, що вказані в ухвалі обставини не є підставами для повернення клопотання прокурору.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, ОСОБА_10 , законного представника та захисника, які просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 504 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється слідчим, дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень Глави 39 КПК України.

Положеннями ст. 503 КПК України визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Стаття 505 КПК України передбачає обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).

Виходячи із аналізу положень статей 13, 15, 18, 19, 23, 24, 92, 93, 94 КК України та ч. 3 ст. 503, ст. 505, ч. 1 ст. 513 КПК України у їх взаємозв`язку, при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально - правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об`єкту посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим.

Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння.

Отже вчинення певного суспільно небезпечного діяння у стані неосудності передбачає відсутність у свідомості особи чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, за змістом ч. 3 ст. 503 КПК України повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій.

Відповідно до ст. 511 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, як це передбачено ч. 2 ст. 292 КПК України, має відповідати вимогам ст. 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я.

На підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо воно не відповідає вимогам цього Кодексу.

З вказаного вбачається, що перелік відомостей, які обов`язково має містити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру зазначено в ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зокрема, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має містити виклад фактичних обставин суспільно небезпечного діяння, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію суспільно небезпечного діяння з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання суспільно небезпечного діяння.

З вказаних вище норм вбачається, що в клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру викладаються фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання цих обставин та інших складових клопотання немає в законі будь - яких застережень чи вимог, тобто зазначається у такому виді, як це вважає необхідним прокурор. Спосіб же викладення формулювання фактичних обставин та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки суду лише під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно, до вимог ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і лише в межах зазначених у клопотанні фактичних обставин відповідно до клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Суд може повернути клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору лише за наявності суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин суспільно небезпечного діяння, правової кваліфікації та формулювання обставин, які можуть потягти за собою порушення права на захист з огляду на суперечливість або незрозумілість суті вчиненого суспільно небезпечного діяння, від якого має захищатися особа.

Перевіривши матеріали справи та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, крім іншого, містить виклад фактичних обставин суспільно небезпечного діяння, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання суспільно небезпечного діяння, із зазначенням обставин, які підлягають доказуванню, а також інформацію про те, що особа підпадає під дію ч.2 ст. 19 КК України, про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я.

Тому, висновки суду, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має бути повернуто прокурору з підстав невідповідності п.5 ч.2 ст. 291 КПК України через відсутність інформації про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я, не відповідає дійсності, а зазначення у клопотанні про наявність умислу ОСОБА_10 щодо вчиненого діяння не є суттєвими недоліками, які б могли перешкодити суду призначити судовий розгляд та вирішити питання по суті поданого клопотання, або перешкодити стороні захисту здійснити належний захист особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння та щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Інші обставини, про які зазначає суд в ухвалі, зокрема не визначення у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру статусу ОСОБА_10 та відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначення щодо наявності постанови про призначення перекладача жестової мови, не є підставами для повернення прокурору клопотання в розумінні ст. 314 КПК України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового розгляду клопотання в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Лохвицькогорайонного судуПолтавської областівід 04жовтня 2022року щодо ОСОБА_10 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді першої інстанції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні№ 12022170560000096 щодо ОСОБА_10 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4