Постанова

від 07.09.2023 по справі 638/13288/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/13288/14-ц

Номер провадження 22-ц/818/1426/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 червня 2023 року в складі судді Семіряд І.В. у справі № 638/13288/14-ц за заявою Харківської міської ради про виправлення помилки у виконавчому листі, зупиненні виконання, витребування з Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові виконавчого листа № 638/13288/14-ц, виданого 28 вересня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

В травні 2023 року Харківська міська рада звернулась до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому листі, зупиненні виконання, витребування з Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові виконавчого листа № 638/13288/14-ц, виданого 28 вересня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Заява мотивована тим, що у виконавчому документі допущено помилки, а саме зазначено назву боржника Харківська міська рада Харківської області, а потрібно Харківська міська рада, не зазначено прізвище ім`я та по батькові особи, що видала виконавчий документ та не вказано суд, на підставі рішення якого видано виконавчий документ. Окрім того, Харківська міська рада просила зупинити виконання виконавчого листа та витребувати з Управління державної казначейської служби України у м. Харкові виконавчий лист.

01 червня 2023 року ОСОБА_1 подав клопотання про непризначення до розгляду заяви Харківської міської ради, зазначив, що метою такої заяви є невиконання постанови Верховного Суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 червня 2023 року заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що дії Харківської міської ради щодо направлення заяв, у порядку виконання рішення суду, є зловживанням процесуальним правом, яке направлене на невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

21червня 2023 року Харківська міська рада подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та розглянути заяву по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Дзержинським районним судом м. Харкова у виконавчому листі, виданому 28 вересня 2022 року не вірно зазначено суд, резолютивну частину рішення якого було викладено у виконавчому листі, оскільки Верховним Судом 06 липня 2022 року не було ухвалено нового судового рішення, а було внесено зміни до постанови Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, що є підставою для виправлення описки у виконавчому листі. Вважає, що є підстави привести виконавчий документ, виданий Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної (майнової) шкоди грошові кошти в сумі 827 254,74 грн у відповідність до вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 - VIII, а саме: зазначити, що виконавчий лист виданий на виконання постанови Харківського апеляційного суду, а не Верховного суду; стягувачем зазначити Харківську міську раду, замість Харківської міської ради Харківської області; зазначити вірну посаду посадової особи Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 та її повне ім`я, та по батькові, замість «діловод», зазначити «діловод суду» ОСОБА_3 ; зазначити повне ім`я та по батькові судді, що підписав виконавчий лист. Замість ОСОБА_4 , зазначити ОСОБА_4 . В ухвалі Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2023 року по справі № 638/13288/14 - Ц, номер провадження 6/638/143/23, зазначено, що всі перелічені недоліки є підставою для виправлення помилок у виконавчому листі (п`ятий аркуш ухвали абзац п`ятий). Зазначає, що Харківська міська рада не допускає зловживання процесуальними правами при намаганні привести виконавчий документ відповідно до вимог закону.

ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив. Відзив на апеляційну скаргу подав 07 вересня 2023 року у день судового засідання, з огляду на що колегія суддів даний відзив не приймає, оскільки всупереч ч.1 ст. 360 ЦПК України його подано з пропуском встановленого судом строку.

При цьому апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження позивачка отримала 18 серпня 2023 року (а.с. 135). Останнім днем строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу є 28 серпня 2023 року.

Оскільки строк на подачу відзиву пропущено та позивачем не заявлено клопотання про його поновлення, вказаний відзив апеляційним судом залишається без розгляду в порядку ст.126 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального праваіз дотриманнямнорм процесуальногоправа. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , який проти апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Частиною 3статті 3ЦПК Українивстановлено,що провадженняв цивільнихсправах здійснюєтьсявідповідно дозаконів,чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Залишаючи заяву без розгляду ухвалою від 02 червня 2023 року на підставі частини 3статті 44 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що заявник зловживає процесуальними правами.

Однак з такими висновками погодитися не можна, виходячи із наступного.

До суду апеляційної інстанції надійшли не всі матеріали справи № 638/13288/14-ц, а лише матеріали за заявою Харківської міської ради про виправлення помилки у виконавчому листі, зупиненні виконання, витребування з Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові виконавчого листа.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР.

Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до ЄДРСР, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно відомостей з ЄДРСР та матеріалів справи, судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у справі № 638/13288/14-ц стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди 6 698 600 грн вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451.

Передано із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду.

В заяві ОСОБА_1 просив резолютивну частину судового рішення доповнити відомостями, передбаченими статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, вказати домашню адресу стягувача ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), код ЄДРПОУ 04059243 Харківської міської ради та інше, з метою забезпечення його виконання Казначейством України.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року доповнено резолютивну частину постанови Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року відомостями про анкетні дані учасників справи.

Постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди у розмірі ринкової вартості землі змінено шляхом зменшення розміру майнової шкоди з 6 698 600 грн до 909 000,02 грн.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року про зобов`язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування майнової шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки, відмовити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення 100 000 грн відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в зміненій та скасованій частині втратила законну силу.

На виконання судового рішення ОСОБА_1 Дзержинським районним судом м. Харкова 28 вересня 2022 року було видано виконавчий лист, який позивачем пред`явлено до виконання.

З повідомлення Управління Державної казначейської служби України в м. Харкові Харківської області від 30 вересня 2022 року № 8740/0/3 вбачається, що Управлінням Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області 29 вересня 2022 року отримано від ОСОБА_1 заяву від 29 вересня 2022 року № б\н щодо виконання виконавчого листа Верховного Суду по цивільній справі № 638/13288/14-ц від 28 вересня 2022 року про стягнення з Харківської міської ради відшкодування матеріальної (майнової) шкоди у сумі 827 254,74 грн (а.с. 13).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, у задоволені заяви Харківської міської ради про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконання відмовлено (а.с. 36-41).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, у задоволені заяви Харківської міської ради про розстрочення виконання рішення суду відмовлено (а.с. 44-50).

В межах розгляду клопотання про розстрочку виконання судового рішення Харківською міською радою до суду першої інстанції було подане клопотання про зупинення провадження у справі про розстрочення виконання рішення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року у задоволенні клопотання Харківської міської ради про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с. 42-43).

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року у задоволені заяви Харківської міської ради про роз`яснення постанови Верховного Суду від 06 липня 2022 року відмовлено (а.с. 51-52).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, заяву Харківської міської ради про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення (а.с. 29-35).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, заяву Харківської міської ради про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення (а.с. 26, 57-59).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 2 статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Частиною 3 статті 44 ЦПК України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Відповідно до частин 1, 2статті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Наведений у частині 2 статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 2-25/2006 (провадження № 61-14703св20).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

За змістом пункту 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу статті 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Харківська міська рада з заявою про виправлення помилки у виконавчому листі та зупинення його виконання звернулась вперше, а тому відсутні підстави вважати, що вказані дії є зловживанням процесуальними правами в розумінністатті 44 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов передчасного висновку про залишення заяви без розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 червня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями367,374,379,382-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 червня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П.Пилипчук

О.Ю.Тичкова