Рішення

від 08.09.2023 по справі 640/31670/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2023 року м. Київ№ 640/31670/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АДС ЛТД" з позовом до Головного управління Державної податкової служби м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.20220 № 00000550702 та № 00000560702.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що податкові повідомлення-рішення від 08.10.20220 № 00000550702 та № 00000560702 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковим органом було безпідставно виснувано та зафіксовано в акті перевірки нереальність проведених позивачем з контрагентами ТОВ «Інтера Софт», ТОВ «Профі-Юга» господарських операцій, а висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту ґрунтується лише на підставі аналізу інформаційних баз даних, проте без наведення доказів дефектності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22.12.2020 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

07.06.2023 до суду від Головного управління Державної податкової служби м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоовлення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого, занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 226 393,00 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105 739,00 грн. Вказані висновки перевірки ґрунтуються на аналізі наявної податкової інформації, яка вказує на те, що контрагенти позивача ТОВ «Інтера Софт», ТОВ «Профі-Юга» не мали відповідних ресурсів на виконання зобов`язань за договором та які мають ознаки нереальних операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено, що ТОВ «АДС ЛТД» в декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року задекларувало від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.07.2020 № 9170304254).

На виконання п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято наказ від 19.08.2020 № 5168 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АДС ЛТД».

З метою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АДС ЛТД» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2020 року, відповідно до наказу від 19.08.2020 № 5168 та направлень на проведення перевірки від 25.08.2020 № 779/26-15-05-02-05, від 20.08.2020 № 706/26-15-05-02-05, ГУ ДПС у м. Києві здійснено виїзд на податкову адресу платника: 04116, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, копію наказу контролюючого органу вручено директору ТОВ «АДС ЛТД» ОСОБА_1 21.08.2020, з направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис директора.

ГУ ДПС у м. Києві провело позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АДС ЛТД» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2020 № 57/26-15-07-02-05/34586053, на підставі якого ГУ ДПС у Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 00000550702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 226 393,00 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 56 598,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 00000560702 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 105 739,00 грн.

За висновками податкового органу, TOB «АДС ЛТД» документально не підтвердило можливість отримання послуг капітального ремонту від ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (ЄДРПОУ 43155484) та їх використання в господарській діяльності, що свідчить про відсутність реального здійснення операцій, оскільки ГУ ДПС у м. Києві має сумніви щодо наявності робітників, матеріально-технічної бази та достатньої кількості ресурсів у ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» для виконання своїх зобов`язань за договорами підряду № 22/04-20 від 22.04.2020, № 17/04-20 від 17.04.2020, № 20/04-20 від 20.04.2020, № 27/04-20 від 27.04.2020, № 29/04-20 від 29.04.2020, № 10/06-20 від 10.06.2020.

Перевіркою встановлено, що згідно реєстру податкових накладних, протягом травня - червня 2020 року на адресу ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» зареєстровано податкові накладні з кількома контрагентами, згідно яких, контролюючий орган дійшов висновку, про неможливість виконання ТОВ «ПРОФІ - ЮГА» робіт на користь ТОВ «АДС ЛТД», виходячи з номенклатури отриманих за ланцюгом постачання товарів та послуг ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» від своїх постачальників.

Також, перевіркою встановлено, що TOB «ІНТЕРА СОФТ» (ЄДРПОУ 43156074) має ознаки неможливості здійснення господарських операцій з ідентифікованою номенклатурою товарів постачальником ТОВ «ІНТЕРА СОФТ», яке згідно баз податкового органу віднесена до п. 8 Критеріїв ризикованості платника податків (у контролюючого органу наявна податкова інформація, що визначає ризиковість здійснення господарської операції). Також, ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» не декларувала товари, які в подальшому надавались ТОВ «АДС ЛТД».

За висновками перевірки, оскількни реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» та ТОВ «АДС ЛТД» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «АДС ЛТД» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

З урахуванням наявної інформації по контрагентах - постачальниках ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» та ТОВ «ІНТЕРА СОФТ», а саме те, що дані підприємства зареєстровані з метою ухилення від сплати податків реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі для ТОВ «АДС ЛТД», шляхом незаконного формування податкового кредиту, у позивача, на думку відповідача, відсутнє право на віднесення сум податку до податкового кредиту в розумінні п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 ПК України, підприємством завищено показники, задекларовані в рядку 10.1 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України» на загальну суму 312 009,00 грн, в тому числі по періодам: за червень 2020 року у сумі 312 009 грн. Відповідач, прийняв рішення щодо нереальності проведених господарських операцій та зробив висновок про заниження податкових зобов`язань та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийняти податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПКУ порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

До перевірки надано договори підряду від 17.04.2020 № 17/04-20, від 28.04.2020 № 28/04-20, від 29.04.2020 № 20/04-20, від 22.04.2020 № 22/04-20, від 29.04.2020 № 29/04-20, від 01.06.2020 № 0/06-201, від 10.06.2020 № 10/06-20, що були підписані від ТОВ «АДС ЛТД» (34586053) директором Золотопуп А.М. та від ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (43155484) директором Коломейчук О.Ю.

Відповідно до п. 1.1 договору, встановлено, що ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (підрядник) зобов`язується за завданням ТОВ «АДС ЛТД» (замовник) виконати капітальний ремонт приміщень, стадіонів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У п. 2.1 зазначено, що загальна вартість робіт, матеріалів, конструкцій, виробів, та устаткування, якими забезпечує виконавець, визначається на підставі рахунків-фактур, що є невід`ємною частиною договору.

За п. 2.3 договору, підрядник має право вимагати від замовника підвищення договірної ціни у випадку істотного (більше ніж на 10 %) підвищення виробниками після укладення договору цін на матеріали, конструкції, вироби та устаткування, відповідальність за забезпечення якими покладена на підрядника. У такому разі підрядник зобов`язаний направити замовнику письмове повідомлення з документальним підтвердженням відповідного зростання цін та розрахунок пов`язаних з таким зростанням додаткових витрат підрядника. Якщо замовник буде вважати таке підвищення обґрунтованим, в договір будуть віднесені відповідні зміни шляхом підписання додаткової угоди.

Згідно з п. 2.4 договору, розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, які надаються підрядником у національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Своїми силами і засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені календарним планом, і здати роботи замовнику в стані, що відповідає вимогам замовника. Інформувати замовника про укладення договорів субпідряду зі спеціалізованими організаціями, що залучаються для виконання робіт за цим договором, і забезпечувати контроль за ходом робіт, що виконується ними. В день завершення виконання робіт подати замовникові на підписання акт приймання-передачі виконаних робіт. (п. 4.1 договору)

Також, до перевірки надано договір поставки від 04.05.2020 № 04/05-20, що був підписаний від TОB «АДС ЛТД» (34586053) (покупець) директором Золотопуп А.М. та від ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» (43156074) (продавець) директором Коломейчук О.Ю.

Відповідно до п. 1.1 договору, встановлено, що на підставі заявки покупця, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме їх асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунка-фактурах до договору, що надані продавцем та являють собою невід`ємну частину даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору, замовлення покупця на поставку товарів обов`язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись в усній формі, засобами поштового зв`язку, факсимільного зв`язку, по електронній пошті або у іншій спосіб, прийнятий для покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.

За п. 2.2 договору, в підтвердження прийняття замовлення постачальник, протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру.

Продавець зобов`язаний поставити товар покупцеві протягом 20 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури покупцем. (п. 2.4)

Вартість товару вказується в рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною даного і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, шляхом безготівкового коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата по даному договору може здійснюватись у готівковому порядку шляхом внесення грошових коштів покупця до каси постачальника. Сторони щомісяця звіряють взаєморозрахунки, на підставі яких постачальник зобов`язується повернути зайво отримані кошти покупцеві, а покупець зобов`язується оплатити заборгованість, що утворилась, протягом п`яти календарних днів з моменту підписання акту взаєморозрахунків сторін. (п. 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Товар постачається окремими партіями на основі письмової заявки покупця за умови дотримання покупцем п. 3.3 договору. Якщо сторонами не визначено інше, - поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. Постачання товару і його прийняття оформлюється в накладній на відвантаження, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника повинні бути підтвердженні дорученням. (п. 4.1 та 4.3 договору)

Вказаний договір підписано та скріплено печатками підприємств, а саме від ТОВ «АДС ЛТД» директором Золотопуп А.М. та від ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» директором Коломейчук О.Ю.

Так, до матеріалів справи стороною позивача надано копії договорів поставки, договорів на виконання робіт, видаткових накладних, рахунків на оплату, довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрати, актів приймання виконання будівельних робіт.

Судом досліджено, що проведеною перевіркою встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» (ЄДРПОУ 43156074), ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (ЄДРПОУ 43155484) згідно баз даних у періодах, що перевірялися, не придбавало товар (послуги) у своїх постачальників, які в подальшому були реалізовані на ТОВ «АДС ЛТД», не мали достатнього матеріально-технічного забезпечення та трудових ресурсів, отже неможливо підтвердити факт реалізації товару (послуг).

Зі змісту оскаржуваного акту встановлено, що ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» та ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» у періодах, що перевірялися не придбавало товар (послуги) у своїх постачальників, які, в подальшому, були реалізовані на ТОВ «АДС ЛТД» (ЄДРПОУ 34586053), не мали достатнього матеріально-технічного забезпечення та трудових ресурсів, отже, неможливо підтвердити факт реалізації товару (послуг).

Згідно змісту акта перевірки та відзиву на позовну заяву, відповідач при здійсненні перевірки, керувався інформацією з ІС «Податковий блок», що є програмним продуктом, розробленим для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Водночас, суд наголошує на тому, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів, є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У свою чергу, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

У даному випадку, контролюючим органом не розглядався та не перевірявся якісний та кількісний склад технічного забезпечення та людських ресурсів, залучених до виконання зобов`язань, тобто, в даному випадку, контролюючим органом лише констатується факт її недостатності або відсутності.

Тому, наявні або відсутні відомості, що підтверджують або спростовують наявність у ТОВ «ІНТЕРА СОФТ» (43156074), ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (43155484), ресурсної, виробничої та інших баз не створюють для позивача будь-яких юридичних наслідків, зокрема і винесення щодо нього рішень, за відсутності встановлених порушень саме з боку позивача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV, кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV, підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи.

Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах ч. 8 ст. 9 Закону № 996-ХIV, знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 ПК України, обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Суд наголошує на тому, що відповідач має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення ст. 90 КАС України, підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Суд вважає, що, у даному випадку, актом перевірки не зафіксовано та не доведено порушень з боку позивача податкової дисципліни та/або податкового та бухгалтерського обліку, адже при проведенні перевірки, контролюючим органом виявлено не було дефектності наданих документів бухгалтерського обліку.

Вся документація в розумінні ст. 7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у позивача наявна та надана до перевірки, про що власне і зазначено в акті перевірки.

У даному випадку, висновки акта перервірки та негативні наслідки для позивача знайшли своє відображення через наявність у контролюючого органу сумніву про неможливість виконання своїх зобов`язань саме контрагентами позивача, а не позивачем, при цьому, що такі висновки мали б бути доведеними та знаходитись поза розумним сумнівом.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в податкових повідмоленнях-рішеннях № 00000550702, № 00000560702 від 08.10.2020 є передчасними, недоведеними та такими, що не ґрунтуються на конкретних обставинах та доказах, а лише на припущеннях контролюючого органу.

Отже, позовні вимоги і в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби м. Києві від 08.10.20220 № 00000550702 та № 00000560702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС ЛТД" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 830,00 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.