Рішення

від 06.09.2023 по справі 483/1461/20

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1461/20

Провадження № 2/483/19/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2023 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Рак Л.М.

за участю секретаря Гречки С.Є.,

прокурора Чехліної В.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 Бородіна Ю.Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїз використаннямпрокурором власнихтехнічних засобівпоза межамиприміщення судуза допомогоюсистеми «EasyCon»в порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом заступникакерівника Миколаївськоїмісцевої прокуратури№ 1в інтересахдержави доОчаківської міськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом демонтажу огорожі,

В С Т А Н О В И В :

21вересня 2020року заступниккерівника Миколаївськоїмісцевої прокуратури№ 1Савицька М.звернулася досуду іззазначеним позовомв інтересахдержави доПокровської сільськоїради Очаківськогорайону Миколаївськоїобласті та ОСОБА_2 .Свої вимогипрокурор обґрунтовувалатим,що прокуратуроюбуло встановленопорушення Покровськоюсільською радоювимог законодавствапри передачіземельної ділянки ОСОБА_1 .Так,рішенням Покровськоїсільської радивід 02березня 2016року №10затверджено проектземлеустрою щодовідведення увласність земельноїділянки площею0,15га з кадастровим номером 4825183200:03:001:0008 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 13 квітня 2016 року на підставі вказаного рішення зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскаржуване рішення Покровської сільської ради було прийнято без погодження з управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації, а оформлення права власності на земельну ділянку було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вона розташована вмежах прибережноїзахисної смуги Дніпро-Бузькоголиману навідстані 15м відурізу водита нанеї встановленіта діютьобмеження типу05.03«прибережна захиснасмуга вздовжморів,морських затокта лиманів», а томувона немогла передаватисяу приватнувласність взагаліта,зокрема,для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд. Крім того, надання у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Також прокурор посилається, що спірна земельна ділянка входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду «Кінбурнська коса». Крім того, згідно акту обстеження земельної ділянки від 08 липня 2020 року спірна земельна ділянка виражена в натурі, засаджена фруктовими деревами, частково огороджена, на ній ведуться підготовчі роботи для забудови. Посилаючись на викладене, прокурор просила визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області № 10 від 02 березня 2016 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності відповідачки на вказану земельну ділянку, а також зобов`язати відповідачку повернути її на користь територіальної громади с. Покровське Очаківського району Миколаївської області у придатному для використання стані шляхом демонтажу огорожі.

Ухвалою від 01 лютого 2021 року в якості правонаступника відповідача Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до участі в справі залучено Очаківську міську раду Миколаївського району Миколаївської області.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, уточнивши, що просить зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу огорожі у власність територіальної громади Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка на теперішній час розташована саме в межах цієї територіальної громади.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах с. Покровське та відноситься до земель комунальної власності згідно з містобудівною документацією. Також наголошував на безпідставності тверджень прокурора, про те, що спірна земельна ділянка розташована в межах території об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Кінбурнська коса», адже проекту організації території цього парку немає, і земельна ділянка території парку в натурі не відведена, при цьому поставив під сумнів сам факт існування цього регіонального ландшафтного парку.

Представник відповідача Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

Рішенням Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 21 грудня 2015 року № 16 відповідачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1500 га в межах території с. Покровське Очаківського району Миколаївської області із земель житлової та громадської забудови (том 1 а.с. 34).

02 березня 2016 року Покровською сільською радою прийнято рішення № 10, яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність громадянам України земельні ділянки, у тому числі відповідачці ОСОБА_1 площею 0,1500 га з кадастровим номером 4825183200:03:001:0008 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 15-16).

На підставі вказаного рішення відповідачка ОСОБА_1 13 квітня 2016 року зареєструвала за собою право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 18-19).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з роздруківки з Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною та інформація з якої, відповідно до ст. 82 ЦПК України, не потребує додаткового доведення, відстань спірної земельної ділянки до урізу води становить 15 м, тобто вона розташована в межах прибережної захисної смуги Дніпро-Бузького лиману (том 1 а.с. 20).

Органи державноївлади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Як випливає зі змісту ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі цих захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень, а землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах №6-182цс14 та № 6-175цс від 19 листопада 2014 року, № 6-193цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-206цс14 від 24 грудня 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-523цс15 від 01 липня 2015 року, в яких наголошується на тому, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», і сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України та ст. 62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Отже будівництво і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на землях прибережних захисних смуг законодавцем не передбачено та, відповідно, їх відведення для вказаних цілей суперечить вимогам законодавства.

Оскільки містобудівною документацією с. Покровське не встановлено межі прибережної захисної смуги та водоохоронних зон на території села, також відсутній на цю територію і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, в даній ситуації слід виходити із розмірів і меж прибережної захисної смуги, визначених нормами ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з комплексного аналізу наведених правових норм, можна зробити висновок, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідачці ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент її передачі вона відносилась до земель водного фонду та перебувала в межах прибережної захисної смуги.

Оцінюючи доводи представника відповідачки про відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка розташована в межах території об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Кінбурнська коса», суд враховує наступне.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду належать, зокрема регіональні ландшафтні парки.

15 жовтня 1992 року Миколаївською обласною радою у в межах своєї компетенції було прийнято рішення № 16 «Про створення регіонально-ландшафтного парку «Кінбурнська коса» (том 1 зв. бік а.с. 21),в якомувизначено загальнийрозмір територіїцього паркута конкретніземлі,що входятьдо складуствореного парку,надавши такимчином цим землям статусу території та об`єктів природно-заповідного фонду України. До складу територій цих земель увійшли землі Покровської сільської ради, до яких входять території с. Покровка, с. Покровське та с. Василівка, а відтак на ці землі також розповсюджується правовий режим земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до цього рішення та проекту створення парку вся територія півострова в межах області та відповідно й спірна земельна ділянка входять в межі об`єкту природно-заповідного фонду «Кінбурнська коса».

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається з листа управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 06 липня 2020 року № 01-03/39-04 (а.с. 21), проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки до зазначеного підрозділу не надавався та висновки про його погодження не приймалися. Відсутній такий висновок й у самому проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року, що виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (том 1 а.с. 29-42).

Показання свідка ОСОБА_4 надані у судовому засіданні про те, що під час виконання нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 він мав погодження усіх служб, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженими вище документами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Покровської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд суперечить нормам Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому є незаконним та у відповідності до ст. 21 Земельного кодексу України підлягає скасуванню.

Оскільки на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування за відповідачкою ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, державна реєстрація цього права власності також підлягає скасуванню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 08 липня 2020 року вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходяться насадження фруктових дерев, її межі виражені згідно проекту відведення, встановлена частина огорожі та є окремі частин фундаменту (том 1 а.с. 28).

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади поза волею власника, суд вважає, що вимога прокурора про зобов`язання відповідачки ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність територіальної громади у придатному для використання стані шляхом демонтажу огорожі також підлягає задоволенню.

Проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь Миколаївської обласної прокуратури відшкодування сплаченого судового збору з відповідачів Очаківської міськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті врозмірі 2102 грн. за немайновувимогу провизнання незаконнимта скасуваннярішення, з ОСОБА_1 5510грн.30коп. (за вимогу майнового характеру, за вимогу про скасування державної реєстрації та за розгляд заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Очаківської міськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом демонтажу огорожі задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 02 березня 2016 року № 10 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 4825183200:03:001:0008 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183200:03:001:0008.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_3 , повернути земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 4825183200:03:001:0008, що розташована по АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області у придатному для використання стані шляхом демонтажу огорожі.

Стягнути з Очаківської міськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті на користь Миколаївської обласної прокуратури 2102 (дві тисячі сто дві) гривні витрати по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури 5510 (п`ять тисяч п`ятсот десять) гривень 30 копійок витрати по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2023 року.

Головуючий: